Як ФСБ легалізує практики НКВС у Криму: огляд «перевірених» методів

20:55, 08.09.2016
Як ФСБ легалізує практики НКВС у Криму: огляд «перевірених» методів

ФСБ відтреновує методи НКВС на кримських татарах. (Фото з архіву.)

Умберто Еко в романі «Ім’я троянди» вклав у вуста одному з персонажів такі слова: «Диявол тупий і ходить колами».

Даруємо спецслужбі Росії безкоштовну ідею: використати свій слоган для власного брендування, бо минають десятиліття, а каральні органи Росії не ні йоту не відходять від старих перевірених методів.

Координатор Кримської контактної групи з прав людини Абдурешит Джеппаров каже, що нині ФСБ має той самий набір прийомів, що й свого часу КДБ та НКВС.

Втім, одна відмінність таки є – «попередники» полюбляли робити своє чорне діло вночі, ФСБ же діє відкрито та не ховаючись.

«Якщо виселяли кримських татар, тоді намагалися все це приховувати. Але на відміну від Радянського Союзу, від того режиму, нинішній відрізняється тим, що нічого не соромиться, жодних комплексів не має, вони можуть це робити серед білого дня, можуть робити в більш витончених формах... До нас теж вривалися, нас теж виселяли, але при цьому ті люди, які вривалися до нас у будинки, в своїх брудних чоботях по наших ліжках і диванах не стрибали», – говорить Джеппаров. 

Метод перший: психлікарня

Жорстке придушення прав і свобод кримських татар, що має місце на анексованому Росією півострові, також вкладається у певні, «обкатані» раніше, схеми. Заступник голови Меджлісу Ільмі Умеров пережив один з найбільш жорстоких прийомів, що широко застосовувався у часи брежнєвщини.

Про те, що таке примусове тримання та «лікування» у психіатричній лікарні, могла б багато розповісти покійна нині Валерія Новодворська, яку замкнули у «психушці» з популярним у 1970-1980-х роках діагнозом «вялотєкущая шизофрєнія».

Що стосується Умерова, то в його адекватності кримська влада засумнівалася через «заклики до порушення терориторіальної цілісності РФ», а фактично – через невизнання анексії. У пронизливому інтерв’ю, яке Умеров дав «Німецькій хвилі», він говорить про те, що тритижнева психіатрична «експертиза», який його насильно піддавали, була одним довгим катуванням.

«Ти перебуваєш у відділенні психіатричної клініки закритого типу з санвузлом у жахливому стані. Ти постійно контактуєш зі справжніми психічнохворими, які довгий час, роками, перебувають у цьому відділенні. Це метод впливу на нормальну людину.


Три тижні провести в таких умовах - це така екзекуція, яку можна назвати одним великим катуванням. Найважчим з побутових умов було сходити в туалет. Туалет цього, так званого, дев'ятого відділення психіатричної клініки хворі перетворили на клуб. Вони заходять туди поспілкуватися, покурити, чай попити, а місце, де випорожняються, не закрите, і виходить, як на сцені сидиш.

Тому найжахливіше, що я згадую - це туалет і душ. Тим більше, у мене не особливо здоровий організм, я інвалід. І загальний стан почав погіршуватися. На четвертий день перебування в клініці я втратив свідомість», – розповів Умеров. 

Метод другий: шантаж родичами

«Син за батька не відповідає», - сказав у 1935 році дорогий серцям 54% росіян «товариш Сталін», і тут таки, у тому ж 1935-му, видав закон «Про членів родин зрадників батьківщини». Окупанти Криму не стали винаходити велосипед, а взяли на озброєння метод тиску на невгодних через близьким їх людей.

Так, спочатку Уповноваженого Президента України у справах кримськотатарського народу Мустафу Джемілєва росвлада «заочно заарештувала», а відтак почала шантажувати долею його сина Хайсера, котрий був засуджений за ненавмисне вбивство ще у 2013 році, і після анексії Криму переведений з Смферополя до Астрахані.

«Росіяни засудили його до 3,5 років ув'язнення і з Криму одразу відвезли у в'язницю Астрахані. Тоді я почув, що Путін хоче зі мною зустрітися і, якщо розмова буде «продуктивною», мені відкриється шлях на Батьківщину, а сина тут же звільнять. Потім я запитав, чи взяв «Цар» мого сина в заручники? Якщо так, значить він терорист. А ми з терористами не розмовляємо...», - розповідає Мустафа Джемілєв.

Джемілєв відмовився від будь-яких перемовин та співпраці з російською окупаційною владою. «Мене не змогли завербувати, тому переслідують», – додав він. І нагадав, що серед заручників Кремля перебуває не тільки його син. «Арештовано 18 активістів, понад 20 наших людей було викрадено, кількох знайшли мертвими, інших все ж сподіваємося знайти живими», - зазначив він. 

Метод третій: суди, обшуки та психологічний тиск

Обшуки та переслідування кримських татар стали настільки буденним явищем, що оповідати про них, перераховуючи імена всіх репресованих, можна довго. Про подібні випадки неодноразово згадувало і наше видання. Так, «УМ» писала про те, як у Бахчисараї озброєї люди в балаклавах проводять обшук в будинку кримського татарина Рефата Мазалова. Дійство відбувалося в рамках пошуку «українських терористів». 

В один день з обшуками у Мазалова російські військові зупинили машину з кримськими активістами, які виїхали з села Урожайне Совєтського району в Сімферополь на суд Ахтемом Чийгозом. «Ми виїхали з села, як раптом нам дорогу перегородив Камаз, а по узбіччях дороги лежали автоматники. Нас змусили вийти з машини, забрали телефони і перевірили документи. І все це під дулами автоматів», - розповіли активісти.

Що стосується заступника голови Меджлісу Ахтема Чийгоза, то суд над ним також становить окрему сторінку в книзі смертних гріхів Росії. Як каже адвокат Микола Полозов, у цей процес окупаційна влада таки примудрилася привнести дещо «новеньке». «Цей судовий процес для російської судової практики інноваційний.

У 2014 році Держдума прийняла поправки, відповідно до яких по деяких злочинах підсудних годі й привозити до суду. І Ахтема Чийгоза не доставляють у суд не дивлячись на те, що СІЗО перебуває безпосередньо поряд із судом. Він присутній на суді в режимі відеоконференції, ніде в Росії таких процесів не було», - говорить Полозов. 

Метод четвертий: викрадення та вбивства

Складно сказати, за якими критеріями окупаційна влада Криму сортує своїх опонентів на тих, хто «гідний» показового судового процесу, і тих, хто підлягає знищенню. Більше двох десятків кримськотатарських активістів нині числяться зниклими безвісти, серед них, приміром, Ервін Ібрагімов, член регіонального Меджлісу.

«Чоловік зник вночі недалеко від свого будинку в Бахчисараї. Близько опівночі Ервін подзвонив своєму батькові, щоб дізнатися, де зберігаються документи на машину. Через кілька годин, відправившись на пошуки, батько виявив машину свого сина кинутою недалеко від будинку: двері були відкриті, ключі вставлені в запалювання. Вранці наступного дня Ервін збирався з колегами поїхати в Судак, де був призначений суд над кримськотатарськими активістами, але він так і не з'явився на зустріч. Ні батьки Ервіна, ні його колеги не знають, де він може перебувати», повідомляє «Радіо «Свобода». 

Безперечно, що посіяти страх серед населення, це саме те, чого добивається Росія. Коли ж і страх не діє, вона переходить до ще більш радикальних рішень.

Метод п’ятий: відверті провокації

Цей метод «адресований», щоправда, не так соціуму, котрий окупанти бажають за всяку ціну зламати, як зовнішнім споживачам. Мова про інцидент, що мав місце 10 серпня, коли ФСБ буцімто затримала в Криму членів української ДРГ.

«У цю провокацію був втягнутий сам президент Росії Путін. Він, спираючись на заздалегідь підготовлену провокацію, заявив про те, що формат нормандської четвірки не може працювати, тому що Україна діє як держава-терорист. Це ми – на своїй землі!», – обурювався голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров. 

…Хай там як, а диявол, зі згадки про якого ми почали, сам завжди потрапляє в свої тенета. В принципі, кожен радянський «вождь» завершував «кар’єру» так само плачевно, як і побудований ним режим.

А поневолені народи все ж виборсувалися з-під накинутого їм ярма – доведено тими ж кримськими татарами. І хай для них це не перше випробування, хочеться вірити, що воно – останнє. Принаймні, певна циклічність подій нашої спільної історії налаштовує на стриманий оптимізм.