Чи може актор стати президентом великої держави? Звісно. Рональд Рейган, який був голлівудською зіркою, 1980 року виграв вибори та очолив США, залишивши слід в історії як один із найуспішніших президентів. Він реалізував ідею «рейганоміки», підняв ВВП і добробут американців; назвав СРСР «імперією зла» та переміг у «холодній війні».
Саме на досвід Рейгана вказують ті, хто підтримує Володимира Зеленського як кандидата в президенти України. Утім вони забувають про головне: між останнім художнім фільмом, у якому знявся Рейган, та його вступом на посаду глави Білого дому пройшло майже 20! років. Рейган ще тридцятирічним активно працював у профспілковому русі; 18 років працював губернатором найбільшого американського штату Каліфорнія. Після акторства він цілими десятиліттями набував досвіду і склав президентську присягу у віці аж 69 років! І не був ставлеником жодного олігарха.
Натомість актор і продюсер Зеленський вирішив балотуватися в президенти без жодного досвіду громадсько-політичної діяльності — просто зі сцени «95-го кварталу» і знімального майданчика «Слуги народу». І не зробив би цього, якби не грошові інтереси олігарха Ігоря Коломойського.
Уперше в історії України на найвищу посаду претендує професійний комедіант. І це — серйозно.
Коміки на телеекрані були в усі часи, починаючи з Тарапуньки і Штепселя — викривали «окремі недоліки», різали свою «правду-матку». Однак лише Зеленський став феноменом, чий рейтинг перейшов із телевізійних рейтингів в анкети соціологів на виборах. Чому ж так багатоукраїнців готові проголосувати за віртуального кандидата-гумориста? Відповідь на це запитання лежить у площині протиборства телевізора і холодильника. Слід зважати, кому належить «телевізор» та як він ним маніпулює. Балотування Зеленського в президенти є грою власника канала «1+1» Коломойського, і він не приховує цього.
Зеленський — це Зеленський: лицедій, продюсер, успішний бізнесмен із 10 мільйонами доларів та офшором на Кіпрі, який безплатно анекдот не розкаже. Саме цим він відрізняється від одного зі своїх персонажів — кіношного «народного президента» Голобородька. Хоча політтехнологи з канала Коломойського роблять усе, щоб у виборця склалося враження: «Зеленський = Голобородько».
За висновком багатьох політологів, проект «Зе» є тим важелем Коломойського, завдяки якому він намагається взяти реванш і повернути собі вплив на владу в Україні. Ставлениками цього олігарха-втікача є Володимир Зеленський і Юлія Тимошенко. Коломойський, через чотири роки після усунення, мріє повернути свої звичні сфери впливу — фінанси, нафту. І, подейкують, уже домовився з Тимошенко про повернення йому націоналізованого «Приватбанку».
«Хочете президентом бачити людину не з політики? Їжте. Тільки за цим стоять олігархи, у яких зеленські — розмінні монети», — каже політолог Олексій Голобуцький.
Багато українських інтелектуалів б’ють на сполох, бачачи, куди може привести українців схильність до політиків-популістів та їхніх технічних кандидатів, які притягують до себе позицію «проти всіх». Експерти трактують участь Зеленського у виборах як новий прояв гібридної інформаційної війни проти України, мета якої — принизити державу, перетворити вибори на гру коміків та маріонеток.
«Ця людина (Зеленський) буде Верховним Головнокомандувачем?.. Ну, можемо уявити, кого він покличе в міністри закордонних справ або міністри оборони — Женю Кошового? Але ж країна — це не телебачення і не шоу-бізнес. Треба розуміти, як людина вестиме переговори з Путіним, як буде спілкуватися з Трампом і Меркель», — наголошує Олексій Гарань, науковий директор Фонду «Демініціативи».
Варто зауважити, Зеленський уже не раз проколювався на темі Путіна — починаючи з 2002 року, коли на КВН у Москві він як капітан «95-го кварталу» називав Володимира Володимировича «нашим президентом» і «порядною людиною, виявляється» (тоді саме ФСБ підривало Росію, а російська армія топила в крові Чечню). Він всіляко улещував Путіну й порівнював Україну з повією на Тверській. У 2014 році, коли зелені чоловічки Путіна вже топтали Крим, Володимир Зеленський заявив у студії ТСН: «Шановний Володимире Володимировичу!... Росія і Україна — дійсно братські народи. Якщо ви хочете, я можу вас благати на колінах...» Як видно, іншого способу чинити опір агресії Кремля, ніж ставати на коліна, у «Зе»-кандидата немає. Що ж, саме такий президент України і потрібен Путіну.
Що Зеленському добре вдається, так це грати роль кандидата у президенти, який асоціюється з кіношним Голобородьком.
Декому подобається. Зал палацу «Україна» регоче. Країну б не... прореготати.
Богдан ЛУК’ЯНЧУК