Загиблі герої війни та їх історії: листопад 2018 року

11 воїнів у зоні ООС на Донбасі втратила Україна в листопаді 2018 року.

 

10 з них загинули в боях, один помер від зупинки серця під час бойового чергування поблизу села Кримське.

 

Наймолодший - Ваня Воробей - мав 19 років, найстарший - Сергій Проданюк - 49. Згадаймо полеглих поіменно.

 

1. Ігор Гончаренко. 05 березня 1994 - 01 листопада 2018.

 

Старший солдат, стрілець-помічник гранатометника 8-ї механізованої роти 72 ОМБр.

 

 

Народився в селі Станишівка Житомирського району Житомирської області. Закінчив Житомирське ПТУ № 1 за фахом будівельника. Пройшов строкову службу у частині НГУ в Одесі. З весни 2016 служив за контрактом у 20-му окремому батальйоні радіоелектронної боротьби міста Житомир. Відряджений в зону ООС до 72-ї бригади. Увечері 1-го листопада 2018 року дістав смертельне поранення в ході бойових дій поблизу селищі Зайцеве на Горлівському напрямку, внаслідок обстрілу опорного пункту зі стрілецької зброї. Похований у Станишівці. Залишилися мати, вітчим та двоє братів.

 

2. Максим Пасичнюк. 30 жовтня 1978 - 04 листопада 2018.

 

Солдат, старший телефоніст-гранатометник взводу зв'язку 14 ОМБр.

 

 

Максим народився аж на Камчатці, в місті Петропавловськ-Камчатський (РФ). Із 1989-го мешкав у селі Губин Локачинського району на Волині, із 1994 року - у Луцьку. Тоді ж закінчив Луцьке ПТУ №6 за фахом кіномеханіка.

 

19-го червня 2017 вступив на військову службу за контрактом, після навчання на полігоні 23 жовтня 2017 зарахований до складу 14-ї бригади. Загинув 4-го листопада 2018 року в районі міста Золоте, поблизу хутора Вільний (Золоте-4) від кулі ворожого снайпера. Після прощання у Луцьку похований в селі Губин. Залишилися мати і брат.

 

3. Іван Воробей. 03 липня 1999 - 09 листопада 2018.

 

Солдат, заступник командира бойової машини - навідник-оператор 3-го відділення 2-го взводу 1-ї гірсько-штурмової роти 109 окремого гірсько-штурмового батальйону 10 окремої гірсько-штурмової бригади.

 

 

Народився в селі Дігтярівка Новгород-Сіверського району Чернігівської області. Закінчив Шосткинський ліцей за фахом токаря. На військовій службі за контрактом - з 27 квітня 2018. Загинув у бою поблизу села Кримське (Новоайдарський район).

 

9-го листопада 2018 року о 21:15, окупанти відкрили зосереджений вогонь зі стрілецької зброї по одному з опорних пунктів, що розташований впритул до "Бахмутської траси" (біля окупованого Жолобка).

 

Підрозділ, що вступив у бій, був своєчасно посилений, за годину вогнева активність ворога була повністю подавлена, проте в ході бою, під час висування резерву до бойових позицій, солдат Воробей зазнав смертельного вогнепального поранення. Солдат Летюк намагався перетягнути пораненого до окопу, але також дістав смертельне поранення. Похований в селі Дігтярівці. Залишилися батьки, сестра та бабуся, яка виховувала хлопця.

 

4. Євген Летюка. 24 липня 1998 - 09 листопада 2018.

 

Солдат, механік-водій 3-го відділення 2-го взводу 1-ї гірсько-штурмової роти 109 окремого гірсько-штурмового батальйону 10 окремої гірсько-штурмової бригади.

 

 

Народився в селищі Петропавлівка Станично-Луганського району Луганської області.

 

На військовій службі за контрактом - з 29 липня 2016, служив на посаді командира відділення 108 окремого гірсько-штурмового батальйону 10 окремої гірсько-штурмової бригади.

 

9-го листопада 2018 року загинув у бою поблизу села Кримське (Новоайдарський район), рятуючи пораненого побратима.

 

О 21:15, окупанти відкрили зосереджений вогонь зі стрілецької зброї по одному з опорних пунктів, що розташований впритул до "Бахмутської траси" (біля окупованого Жолобка). Підрозділ, що вступив у бій, був своєчасно посилений, за годину вогнева активність ворога була повністю подавлена, проте в ході бою, під час висування резерву до бойових позицій, смертельного поранення зазнав солдат Воробей. 

Солдат Летюк намагався перетягнути пораненого до окопу, але також дістав смертельне наскрізне вогнепальне поранення в голову. Похований в селищі Петропавлівка. Залишився неповнолітній брат, обидва росли сиротами.

 

5. Юрій Олійник "Полтава". 15 листопада 1974 - 10 листопада 2018.

 

Старшина, снайпер 4-го механізованого батальйону 72 ОМБр.

 

 

Народився в селі Іванівка Кобеляцького району Полтавської області. З 2006 року мешкав у Києві в Святошинському районі міста. З багатодітної родини, де було четверо синів, батько рано помер. Закінчив Кобеляцьке ПТУ за фахом тракториста-машиніста. Працював у Києво-Святошинському дорожньо-експлуатаційному управлінні трактористом. Захоплювався полюванням.

 

У 2014 - 2015 служив за мобілізацією (доброволець третьої хвилі, мобілізований 04 вересня 2018), 12 БТО "Київ" (12 окремий мотопіхотний батальйон). У подальшому підписав контракт.

 

10-го листопада 2018 року під час рекогностування місцевості та проведення інженерної розвідки між спостережними постами на Світлодарському напрямку, поблизу селища Луганське, внаслідок спрацювання встановленого ворогом радіокерованого фугасу за 700 метрів від позицій українських захисників загинули двоє військовослужбовців, ще двоє зазнали поранень. Він був одним з загиблих. Похований в рідній Іванівці. Розлучений, залишилося двоє дітей - син 1996 р.н. і донька 1998 р.н., та двоє братів, один з яких - також учасник АТО.

 

6. Роман Селіхов "Гера". 08 серпня 1976 - 10 листопада 2018.

 

Старший сержант, інструктор снайперів 169 НЦ "Десна".

 

 

Народився в місті Новомосковськ Дніпропетровської області. Мешкав у місті Перещепине Новомосковського району. Виріс у родині військових. Закінчив юридичний університет. Працював у сфері будівництва. Хобі: високоточна стрільба.

 

2015-2016 служив розвідником за мобілізацією у 5-й батальйонно-тактичній групі 81-ї окремої аеромобільної бригади. Бойовий шлях: Попасна, Горлівка, Опитне, Авдіївка; опорні пункти "Зеніт", "Шахта Бутівка", "Мурашник". Після демобілізації якийсь час служив у військкоматі в Дніпрі, по тому його запросили до 169 навчального центру "Десна". Закінчивши в Україні канадсько-литовські снайперські курси, став інструктором снайперів. 2018 в Литві посів третє місце на європейському чемпіонаті з військового снайпінгу в особистому заліку. Вирушив на фронт до 72 ОМБр.

 

10-го листопада 2018 року під час рекогностування місцевості та проведення інженерної розвідки між спостережними постами на Світлодарському напрямку, поблизу селища Луганське, внаслідок спрацювання встановленого ворогом радіокерованого фугасу за 700 метрів від позицій українських захисників загинули двоє військовослужбовців, ще двоє зазнали поранень. Загиблими був він і Юрій Олійник. Похований на Краснопільському кладовищі Дніпра. Залишилися батьки, дружина та дві дорослі доньки.

 

7. Віталій Онофрейчук. 22 квітня 1981 - 17 листопада 2018.

 

Сержант, командир 2-го відділення 2-го взводу 1-ї гірсько-штурмової роти 109 окремого гірсько-штурмового батальйону 10 окремої гірсько-штурмової бригади.

 

 

Народився в Чернівцях. З 2001 по 2006 проходив службу у складі 80-ї десантно-штурмової бригади. Протягом 2001 - 2002 років брав участь у миротворчій місії в Косові.

 

30-го січня 2017 вступив на військову службу за контрактом. 27-го серпня 2018 підписав черговий контракт.

 

Загинув 17-го листопада 2018 року о 0:55 на бойовому посту внаслідок прямого влучення міни у бліндаж під час обстрілу поблизу селищі Новотошківське. Тіло направлене на експертизу. Залишились батьки.

 

8. Віталій Кузнєцов "Кузя". 09 липня 1974 - 21 листопада 2018.

 

Майор, помічник начальника штабу - начальник розвідки 8 окремого гірсько-штурмового батальйону 10 окремої гірсько-штурмової бригади.

 

 

Народився в Івано-Франківську. На фронті - з серпня 2014, доброволець, служив у званні капітана на посаді заступника командира батальйону з бойової підготовки 4 БОП НГУ "Крук", виконував завдання в районі Попасної, пройшов важкі бої біля Кримського в січні 2015. Згодом вступив на військову службу за контрактом в ЗСУ.

 

Помер під час бойового чергування поблизу села Кримське (Новоайдарський район) внаслідок раптової зупинки серця. Похований у Франківську. Залишилась дружина та троє дітей - донька і два маленьких сини.

 

9. Сергій Гаркуша "Дизайнер". 11 вересня 1990 - 24 листопада 2018.

 

Солдат, навідник кулеметного взводу 2-ї механізованої роти 1-го мехбатальйону 28 ОМБр.

 

 

Народився в селі Валява Городищенського району Черкаської області. Батько помер, коли Сергію було 8 років. Після закінчення школи рік працював будівельником у Києві, по тому - на цегельному заводі ПП "Агросвіт Валява" в рідному селі.

 

15-го вересня 2016 вступив на військову службу за контрактом.

 

Загинув 24 листопада о 19:45 під час бойового чергування на взводному опорному пункті в районі міста Красногорівка, - в ході бою дістав несумісне із життям осколкове поранення у живіт від кумулятивного пострілу з СПГ-9. Помер на руках бойового побратима й однокласника, з яким разом пішов до війська. Похований в рідному селі Валява. Залишилися мати, вітчим, сестра, молодший брат і наречена.

 

10. Віктор Лахай. 25 листопада 1977 - 25 листопада 2018.

 

Молодший сержант, командир взводу БМП 14 ОМБр.

 

 

Народився в селі Велика Глуша Любешівського району на Волині. Закінчив Луцьке ВПУ № 6. У 1996 - 1998 проходив строкову службу. Працював на різних роботах, деякий час займався розповсюдженням газет. Учасник Помаранчевої революції та Революції Гідності. Вступив на військову службу за контрактом, пройшов підготовку у 169 НЦ "Десна", з жовтня 2018 ніс службу на передовій.

 

Загинув у свій день народження, в ніч на 26 листопада, від вогнепального поранення під час чергування в результаті кулеметного обстрілу ВОП поблизу села Катеринівка (Попаснянський район). Похований на Луцькому міському кладовищі Гаразджа, на Алеї почесних поховань. Залишились мати та дві сестри.

 

11. Сергій Проданюк "Сірий". 05 березня 1969 - 29 листопада 2018.

 

Солдат 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади.

 

 

Народився в Кіровоградській області. Мешкав у селі Оселівка Кельменецького району на Буковині та в Чернівцях. З двох років виховувався у дитячому будинку у Чернівцях. Навчався в Одеському медучилищі. Жив з бабусею, нині покійною, в селі.

 

Пройшов бойові дії в Нагорному Карабаху, 1990-го зазнав контузії. В 2015 приєднався до УДА, інженерно-саперна служба. У жовтні 2017 вступив на військову службу за контрактом, після навчань на полігоні у Старичах відбув до 10 ОГШБр.

 

Загинув від смертельного поранення в бойовому зіткненні 29 листопада 2018 року в ході виконання бойового завдання у складі резервної групи, яка здійснювала прочісування та "зачистку" місцевості поблизу села Кримське (Новоайдарський район), де з боку окупованого села Сокільники діяла ворожа диверсійно-розвідувальна група. "Сірий" зайшов за лінію зіткнення і потрапив у засідку.

 

У ході бою, особисто знищив одного бойовика. Розшукати загиблого не вдалось (того ж дня у бригаді повідомили про зникнення бійця). 5-го грудня 2018 тіло було передане українській стороні в місті Щастя в присутності спостерігачів спільної моніторингової місії ОБСЄ. Похований на Алеї Слави Центрального кладовища Чернівців у Годилові. Залишились мати та сестра на Миколаївщині, дядько у Чернівцях.