Що б там не ТРАМПилось…

24.01.2017
Що б там не ТРАМПилось…

«Не мій президент» — стверджує автор цього плаката.

Під час виборчої кампанії майбутній президент США Дональд Трамп дав чимало обіцянок, його перша промова вже як 45-го президента Сполучених Штатів після інавгурації також була набором обіцянок, поєднаних одним леймотивом «знову зробити Америку великою». 

Журналісти йому не друзі

Майбутня «велич» сумнівними методами та ціною переконала не всіх. Інавгурація Трампа зібрала в рази менше людей, ніж друга інавгурація Барака Обами 2013 року, на якій були присутні два мільйони американців. Водночас сотні людей, обурених приходом до влади Трампа, вийшли на вулиці з протестами. Адміністрація президента США навіть звинуватила ЗМІ в заниженні кількості глядачів інавгурації у центрі Вашингтона, адже в пресі з’явилася інформація про те, що перед будівлею Капітолію зібралися менше 250 тисяч людей. У суботу, 21 січня, новий президент проковтнув чергову гірку пігулку. Цього дня в антитрампівському «марші жінок» у десятках країн світу брали участь приблизно стільки ж осіб, як і в самій церемонії інавгурації днем раніше. 
Після свого обрання на президентський пост Трамп неодноразово демонстрував невдоволення роботою журналістів. Після вступу на посаду він продовжив війну з пресою. У суботу під час свого виступу перед співробітниками ЦРУ він заявив, що деякі ЗМІ подавали спотворену картину, стверджуючи, що він ворогує зі спецслужбами. За його словами, насправді він ворогує з такими ЗМІ, в яких працюють «найганебніші люди в світі». Те, що Трамп уже наступного дня після інавгурації провів зустріч зі співробітниками ЦРУ, свідчить, що під час свого президентства він розраховує на підтримку не ЗМІ та громадської думки, а силових органів. 
Американська та світова преса відповідає Трампу тією ж монетою. У своєму коментарі інавгураційної промови французька газета «Ле Монд» пише: «Президент Трамп виступив не з президентською промовою, і навіть не з інавгураційною, а з новим передвиборчим зверненням, сповненим гніву. Це типово популістська промова: він напряму звертається до «народу», обіцяючи повернути йому ту владу, яку в нього «вкрали» еліти, зануривши країну в хаос. Присутність за його спиною цих самих еліт, як республіканців, так і демократів, його не зупинила. Він не побоявся публічно принизити свого попередника. Правда, не зовсім зрозуміло, яким чином Барак Обама, якщо він несе відповідальність за весь цей апокаліпсис, залишає владу з рейтингом, якому його наступник може лише позаздрити».  Подібний тон коментаря в виданні «Медіапарт»: «Те, що говорив мільярдер, який тепер зайняв Білий дім, позбавило мови телевізійних коментаторів та викликало нерозуміння в очах високопосадових чиновників, які зібралися на трибуні». На думку ще одного французького видання, в голові Трампа склалася «параноїдальна картина світу».  А британське видання «Гардіан» вважає інавгураційну промову Трампа «проголошенням політичної війни», адже, попри зовнішню невимушеність процесу передачі влади, тон його виступу свідчив про загрозливі зміни в країні. У свою чергу, британська «Індепендент» зазначає, що в присутності своїх попередників, конгресменів, сенаторів та військових командувачів, Трамп наважився критикувати всі їхні попередні досягнення, звинувачуючи всіх політиків загалом у тому, що вони довели Америку до зубожіння.
А найбільше насмішило білоруське видання «Белорусскіє новості», яке порівняло Трампа та Лукашенка. «Інавгураційна промова Дональда Трампа низці місцевих спостерігачів навіяла паралелі з молодим Олександром Лукашенком. Той завоював симпатії простих людей на президентських виборах 1994 року обіцянками дати відкоша знахабнілій номенклатурі, стати справжнім виразником народних сподівань», — пишуть «Белорусскіє новості».

Перші кроки

Ключовими темами Трампа під час виборчих перегонів була міграція, Мексика, мусульмани, невигідні для США, на думку Трампа, торговельні угоди США з найближчими сусідами та ключовими партнерами Канадою та Мексикою.
Від намірів заборонити в’їзд до країни мусульманам, як повідомляє агенція «Франс Пресс», Трамп, схоже, відмовився. Замість цього з’явились плани про заборону на в’їзд для громадян країн, «схильних до тероризму». Однак про які саме країни йдеться, не уточнив.
Мільярдер хоче вийти з угоди про Транстихоокеанське партнерство (TTP), а також скасувати угоду про вільну торгівлю між США, Kaнадою та Мексикою (NAFTA). Такі переговори розпочалися негайно після його вступу на посаду. Проте експерти наголошують — у цих документах йдеться не лише про мита, а й захист інтелектуальної власності та підтримку іноземних інвестицій. За останні десятиліття американські компанії інвестували у Мексику та Канаду мільярди доларів. І не виключено, що без дії угоди ця власність та інвестиції можуть бути заблоковані або навіть відчужені, заявив Ґабріель Фельбермайр iз Мюнхенського інституту економічних досліджень у коментарі газеті «Ді Вельт». Втім припинення дії NAFTA може нашкодити і самому Трампу, чия компанія володіє готелями у Мексиці. Тож замість виходу з угод США, радше, переглянуть умови на свою користь, вважає економіст. 
 

ДО РЕЧІ

Про характер міжнародної політики Трампа можна судити з того, що першим закордонним лідером, з яким він зустрінеться у Вашингтоні, буде прем’єр-міністр Великої Британії Тереза Мей, глава уряду країни, яка виходить зі складу ЄС. Трамп також уже запросив до Вашин­гтона прем’єра Угорщини Віктора Орбана, євро­скептика, якого гостро критикують як власний народ, так і Брюссель. Одну з перших телефонних розмов президент Трамп провів iз прем’єр-міністром Ізраїлю Беньяміном Нетаньяху, в якій запевнив партнера у повній підтримці Ізраїлю. Відразу після розмови Нетаньяху повідомив про плани будівництва нових незаконних єврейських поселень на окупованих Ізраїлем палестинських землях.