Станиця Луганська: Старі їдуть - їм погано, помирають

21:54, 17.07.2016

- Один мужик тут в черзі стояв, так і помер. Від спеки. А що, мало я їх тягаю із автобуса до «швидкої»? Старі їдуть - їм погано, помирають. А їхати треба...

 

Це розповідає мені водій «Ікаруса» без лобового скла — в нього «вцілив камінець» і тепер в салоні провітрюється. На вулиці +42, розпечена сковорідка залишків дашка від бензозаправки, витягнута на сотні метрів черга до сітки-вольєра, за якою вже починається «нічийний» міст. Люди тягнуть пакети з огірками і помідорами.

 

 - Ми тут щодня. Туди-сюди, туди-сюди. Тут купуємо — там продаємо.

 

Тут же бігають «човники» — вони несуть сумки за 50 гривень через спеку, решітку і КПП. 50 гривень – і маєш рикшу.

 

  

 

Біля черги намет, на ньому великими літерами написано «Слава Ісусу Христу». А нижче маленькими літерами — «А Україні — мир».

 

- Бачиш, там – хлопець тикає в бік пам’ятника князю Ігорю, — Там «зушка стоїть». Сепарів. А унтой – їхній штаб

 

Над «князем» тріпотить прапор лнрії і російський, аквафреш. Там, на «князі», луганські школярі відзначали випускний, зустрічали після нього світанок і хтось поцілувався вперше.

 

- «Зушка» звідти, «гууух» , - хлопець вказує на випалений дім.

 

- Гриша, ну, їдьмо, хлопці ждуть.

 

Гриша крекче: це його «Ікар» без скла і біля нього «помер дід».

 

- Сідайте, хлопці, сідайте.

 

 

Ми їдемо на Біловодськ, по тій дорозі, де три роки тому луганчани топтали пісок, переливали в нього пиво і забували на кущах плавки.

Табличка с кульовими отворами «Привал» - колись «мажорне» місце, за луганськими мірками. Тут більше не купаються. Кругом окопи, вони далеко ідуть в ліс. Залишки розкоші – шматок рекламної курки-гриль. Вона вже вицвіла.

 

Біловодськ зустрічає чорними чоловіком і жінкою. Вони зроблені з мозаїки, зверху напис: «О спорт — ти мир». Вздовж дороги біжать курчата й індики. Чоловік ремонтує мотоцикл.

 

Комбайн їде з поля, тулиться на узбіччя — в бік станиці їде платформа і танк. Їде повз табличку: «Бережіть від пожежі хліб».