Сергій Кабанов - Кабанчик - похований у Таращі

14:12, 31.12.2016
Сергій Кабанов - Кабанчик - похований у Таращі

Сергій Кабанов

Проміж новорічними побажаннями та рецептами святкових салатів крапля крові солдата.

Щоб знали ті, кому це треба. Щоб пам'ятали ті, хто цінує. Щоб защімило серце тих, у кого воно є, те серце.

Сергій Леонідович Кабанов (позивний "Кабанчик") народився 27.05.1971 року у місті Тараща Київської області.

До початку війни останнім часом жив сам, працював у столярній майстерні. Має дорослого сина, мати живе в Італії, куди свого часу виїхала на заробітки. На початку серпня 2014 року Сергій пішов добровольцем на фронт. Одразу, не вагаючись, відправився на захист Донецького аеропорта, потім пройшов шлях Дебальцевського котла. Був поранений у шию.

01.02.2016 року підписав із ЗСУ контракт на 5 місяців, а 01.08. його продовжив.

Сержант, старший сапер – гранатометник інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу 25-го окремого мотопіхотного батальйону "Київська Русь".

Один з найкращих фахівців своєї справи не тільки у підрозділі, а в усій Українській армії, Сергій Леонідович заслужив велику повагу у побратимів, це була людина з душею неймовірної доброти та щирим українським серцем.

Він жив для України та заради України, а Україна знаходилася у його серці та діях.

Загинув 28 грудня приблизно о 14.00 поблизу села Троїцьке Попаснянського району Луганської області внаслідок підриву на міні МОН - 50. Після розмінування у Троїцькому группа саперів поверталася назад і Сергій помітив міну під снігом. Він присів біля неї, встигнув підняти руку і "Монка" одразу рвонула. Під снігом була ліска.

31 грудня, коли будуть готуватися олів'є, наряджатися ялинки, коли шампанське буде виблискувати темним склом у холодильниках, цього чоловіка поховають у місті Тараща. В нього залишились мати та син.

Відпочивай, солдате. Спи. Ті, хто бачить тонку межу між крихким миром та недалекою війною, знають, якою дорогою ціною заплачено за тримання цієї межі.

Вільно. 

Ян Осока, Facebook

  • Партії чи громадські об’єднання?

    Якось, ще за совєцької минувшини, перед черговим з’їздом чи пленумом ЦК «руководящєй і направляющєй», кореспондент зi столиці запитав у літнього колгоспника: «Ну як воно, дідусю, живемо-можемо?». >>

  • Джерельце, джерельце, дай води напитись

    Той, хто побував у Грузії, був приємно вражений високою якістю питної води. Для відпочивальників і туристів там навіть висять оголошення: «Воду з крана можна пити». >>

  • З ким єднатися?

    Шановна редакціє! Надсилаю свої роздуми з приводу побудови громадянського суспільства — потрібно об’єднувати всіх громадян, незалежно від їхньої національної приналежності та мови спілкування. >>