Як врятувати Авдіївку?

00:44, 03.02.2017

Як примусити бойовиків припинити вогонь і дати можливість ремонтникам відновити пошкоджені комунікації в Авдіївці?

 

У 2014 – 2015 роках, коли я очолював Луганську обласну військово-цивільну адміністрацію, наші населені пункти неодноразово опинялися в такій же ситуації, як зараз Авдіївка. Було й набагато гірше – доводилося на бронетехніці евакуювати дітей чи пацієнтів лікарень прямо під час обстрілів.

 

Ми теж спочатку свято вірили в ОБСЄ, координаційну групу з питань припиненнявогню і так далі. Один раз представники ОБСЄ навіть домовилися з бойовиками, що ті пустять на нейтральну територію біля Трьохізбенки наших ремонтників для відновлення перебитого обстрілами газопроводу і ліній електропередач (ЛЕП). Взимку 2014-го люди там замерзали без світла й тепла!

 

Але як тільки ремонтники вийшли до місця пошкоджень, козачки так званого всєвєлікого войска донского відкрили по них вогонь із мінометів і стрілецької зброї. Людей вдалося вивезти тільки завдяки бронетехніці 24-ї бригади з Яворова.

 

Під час інших таких «домовленостей» ремонтники неодноразово потрапляли під вогонь і отримували поранення чи навіть гинули. Тому ми перейшли до іншої тактики.

 

Луганська область (так само, як і Донецька) має спільні комунікації з окупованою територією. І як тільки бойовики перебивали наші ЛЕП, ми у відповідь перекривали воду, газ чи світло в «лнр». Через кілька годин їхні переговорники самі виходили на нас і гарантували повне припинення вогню до відновлення комунікацій і навіть відправляли на нейтральну територію своїх ремонтників.

 

Ми застосовували цю тактику неодноразово і навіть не турбували з цього приводу вище керівництво держави. Скажу з досвіду, що надії на добру волю бойовиків, Росію, Мінськ чи ОБСЄ – марні. Іншого виходу, ніж перекрити їм комунікації, немає. Поряд Донецьк, і вони дуже швидко відчують, що таке жити без води чи світла. Це найбільш перевірений спосіб, який завжди діє!

 

Джерело

  • Сини неба

    Хохол... Це слово — на язиці кожного московита, в газетних статтях, виступах, написано на парканах і навіть якось випадково трапилась московська газета, де назву нашої Руси-України означили як Хохландія. >>

  • «На моє глибоке переконання...»

    Із цих слів починається майже кожен виступ наших можновладців. І не має значення, що це переконання — фальш або ж пристосуванство до певних обставин. Головне тут — «глибоке переконання». >>

  • За Уралом голоду не було...

    Мій дід, Семашко Михайло Іларіонович, народився в Білорусії, в селищі Іванець Мінського повіту. Дід любив свою батьківщину, добре знав білоруську мову, спілкувався з родичами і знайомими тільки рідною мовою. >>

  • Не вчіть учених їсти хліб печений,

    Критика несподіваного опонента в соцмережі генерувала необхідність висловити власну думку з приводу однієї психологічно-світоглядної проблеми, яка домінує в політиці, відлунює в суспільстві і перекочувала в соцмережі... >>