Українізація шкутильгає по країні

08:56, 08.02.2017


Ми ото дістаємо іноземних виробників, аби вони впроваджували українську мову у свою документацію. А є ж безліч товарів, вироблених в Україні, де українська – друга державна.


Оце мав нагоду прогулятися супермаркетом. Очі від московщини так і розбігаються.


Ось, наприклад серія шампунів «Зеленая аптека». Етикетка – російською, а ззаду після написів казахською, киргизькою, литовською та латвійською, в самому низу – наша сирітка українська. Якщо гадаєте, що ці шампуні випускають десь на Сході, то помиляєтеся: фармацевтична фабрика «Ельфа», м. Коростень на Житомирщині.


Запоріжжя варить пиво «Балтика. Разливное». І це теж на великій етикетці, все російською.


Безліч відомих російських брендів, які мімікрували під українські, але ж ми знаємо, звідки роги ростуть у чаїв «Бесіда» і «Майський» або в йогурту «Тёма». Так, виробники начебто українські, але бренди з-за поребрика. І «Тёма» – це таке дитяче ім'я, яке українською виглядає доволі дико «Тьома».


Той самий виробник клепає і дитячу суміш «Малютка», і кашу «Карапуз», і «Растішку». Це підозріле питво присутнє у багатьох країнах, але всюди має назву національну. І тільки в нас – від сусіда.Мене слабо тішить той факт, що я цього всього нізащо не куплю. Бо якщо супермаркети ці товари ставлять на свої полиці, то хтось же їх купує.


Що усі ці продукти роблять на нашому ринку? Це я ще по горілчаних брендах і канфєтах не пройшовся. А калбаса масковская, піво жигульовскає і хліб барадінскій? Вони що – вже навічно у нас прописалися?


У нас свого пива й горілки нема куди подіти, чаїв і йогуртів – завались. Якого дідька закуповувати оці російські підробки? І в чому тут зацікавлення наших супермаркетів? Вони абстрагувалися від війни?

 

Мене слабо тішить той факт, що я цього всього нізащо не куплю. Бо якщо супермаркети ці товари ставлять на свої полиці, то хтось же їх купує.

 

Джерело

  • Сини неба

    Хохол... Це слово — на язиці кожного московита, в газетних статтях, виступах, написано на парканах і навіть якось випадково трапилась московська газета, де назву нашої Руси-України означили як Хохландія. >>

  • «На моє глибоке переконання...»

    Із цих слів починається майже кожен виступ наших можновладців. І не має значення, що це переконання — фальш або ж пристосуванство до певних обставин. Головне тут — «глибоке переконання». >>

  • За Уралом голоду не було...

    Мій дід, Семашко Михайло Іларіонович, народився в Білорусії, в селищі Іванець Мінського повіту. Дід любив свою батьківщину, добре знав білоруську мову, спілкувався з родичами і знайомими тільки рідною мовою. >>

  • Не вчіть учених їсти хліб печений,

    Критика несподіваного опонента в соцмережі генерувала необхідність висловити власну думку з приводу однієї психологічно-світоглядної проблеми, яка домінує в політиці, відлунює в суспільстві і перекочувала в соцмережі... >>