Чотири речі про блокаду і енергетичну залежність

08:10, 14.02.2017

Гройсман з Насаликом можуть, як папуги, твердити щодня, що «альтернативи вугіллю з ОРДЛО немає». Але є кілька простих речей, які розуміє кожен громадянин з двома звивинами.


1. Перше. Вони лякають країну, яка  воює щодня (!!!), віяловими відключеннями, енергетичним Армагеддоном – оскільки вугілля з ДНР незамінне. Давайте говорити прямо, що це вугілля ДТЕК. Спритного ділка, який вміло співпрацював хоч з Януковичем, хоч з Ющенком, хоч з Юлею, хоч з Петром Олексійовичем.

 

І якщо раніше Ринату Леонідович все прощалося, оскільки металургія – це наше все, то навіщо і далі повністю потурати олігархові, який гудів у гудки під час російської весни. А потім і зовсім втік до Києва, кинувши шахтарів і свої готелі-стадіони під контролем ДНР.

 

Коли Гройсман з Насаликом продовжують повторювати свою мантру про незамінне вугілля без будь-яких пропозицій щодо покращення енергетичної безпеки країни, вони ставлять державу в «ахметовозалежність» на багато років наперед. Тобто, жодного розвитку і перспективи – тільки консервація старих конструкцій.


2. Друге. Дуже різонув п'ятничний спіч Насалика в Раді про 60 тисячах шахтарів, які через блокаду підуть воювати в банди Л/ДНР. Знову ж вічна «шахтооріентованість» без інших перспектив. Чому 40 мільйонів населення повинно страждати через тих, хто в 2014-му замість того, щоб розквасити морди «аквафрешерам» в ОДА, мовчки заліз у шахту і сидить там, як гном, без єдиного опору окупантові? Чому через тупізм міцних мужиків Донбасу гинуть 23-річні хлопчики з інших регіонів?

 

Цією невиліковною «шахтооріентованістю» ми прирікаємо країну бути не те, що буфером між РФ і ЄС, а звичайною «сірою зоною» - похмурою, безперспективною землею з розгулом бандитизму, контрабанди і угрупованнями бутлегерів і наркоділків.


3. Третє. Гройсман і Насалик повинні зрозуміти, що щоденні відмазки, нульові напрацювання в енергетичній безпеці країни, страшилки, які нікому не страшні – страшенно дратують населення. І грають проти них самих. Ви топ-менеджери виконавчої влади або два халіфа на годину, яким в принципі все одно майбутнє цієї держави і результат страшного військового конфлікту з сусідньою державою на Донбасі?

 

Ця інфантильність грає на руку «лжеблокадникам» - Семену, Парасюку, у яких: 1) купа особистих інтресів, 2) камера і дівчина з мікрофоном телеканалу викликають ерекцію. Баті і Рубежу – за якими тюрма плаче за статтею «бандитизм». І жахливо карикатурному персонажу – Гацьку, який за останні кілька років запам'ятався лише вульгарними плакатами «хтось боїться Гацько». Гройсман та Насалик повинні зрозуміти, що громадяни на межі нервового зриву можуть легко створити кумирів з ось цих неоднозначних персонажів.


4.Четверте. Ключове. Занадто довго вся влада/країна няньчила Донбас. Звідси всі ці міфи про «Донбас, який годує країну», про «шахтарів, без яких в країні буде дефолт» і так далі. Нескладно знайти статистику з держбюджетів, де на дотації Донбасу і шахтарям витрачали грошей більше, ніж на всю армію.

 

У 2014 році вийшло так, що цей обласканий підгодований промисловий регіон виявився епіцентром військових дій. Насправді це знак, що пора вже економіку переорієнтувати і відмовлятися від старих міфів про годувальників всієї країни. Шукати нові виходи – не ми перші, не ми останні, де є проблеми з вугіллям, газом і нафтою.

 

Без вирішення цієї ключової проблеми, що Донбас зовсім не особливий, а частина однієї країни – ми не те, що не виграємо цю війну, ми переведемо цю дурню в хронічну стадію. Не вистрілило зараз величезним гнійників на півкраїни, вистрілить пізніше. На той час Гройсман з Насаликом можуть вже і померти, але тут будуть жити діти нинішніх 40 мільйонів українців.

 

Джерело

  • Намагалися вхопити ближчих до Кобзаря

    Цьогоріч 22 травня — півстоліття моєму першому публічному протестові. «Ганьба!» — кричав разом iз кількома сотнями людей біля пам’ятника Шевченкові у Києві 22 травня 1967 року. >>

  • Мудрість спокути,

    «Обніміться ж, брати мої, молю вас, благаю...» — закликав Тарас Шевченко. Та не зволікайте, заради Бога, закликаю вже я. Бо прогаяли зоряний час у роздумах та дискусіях. Тепер розсьорбуємо. >>

  • Ім’я троянди — Варвара

    Як, на Київщині, в Оленівці, була килимарня Варвари Ханенко? І тамтешні килими продавали аж у далекому Лондоні? (Неначе Лондон — одвічний критерій визнання...) >>

  • На «свій-чужий» розрахуйсь?

    Не можу мовчати, тому й пишу. Цього року Надія Савченко взяла участь в авторській програмі Дмитра Гордона. Так, та сама Савченко, в’язень путінської «демократії», перший номер у виборчому списку партії «Батьківщина», завдячуючи чому ця політсила змогла пройти до Верховної Ради. >>

  • Владою забуті

    Не встигла наша Верховна Рада після зимових канікул «розгойдатися», як знову канікули — тепер уже весняні, аж до середини травня. >>

  • ПОЛІТПАРНАС: Суфлери

    За перформансом перформанс...
    Декорації — незмінні...
    Видно, так ідуть реформи
    в нашій славній Україні. >>