"Євробачення" і Жлобство

11:26, 06.05.2017

У моєму містечку був фестиваль. Запустив його у 94-му році. І відбулося їх 20.

 

Приїжджали молоді, хто піднімався. Новоспечені зірки і т.д. Був дитячий конкурс вокалістів. Місцеві гурти теж мали шанси. Купа супутніх заходів. Три сцени.

 

Гроші збирали зі всіх підприємців. З міської ради йшли «листи щастя» із запропонованими цифрами. Ну і ще дещо додавали два Міністерства.

 

Не жирували. Купа бюджетників у канікулярно-відпускний час працювали на волонтерських засадах. В мене, як у худрука, була зарплата - 1000 грн. Раз у рік!

 

І чого я тільки не надивився і не наслухався за той час! Підприємці проклинали ці «листи щастя». Коли фест був на стадіоні з платним входом (1 грн), люди лізли через обмазаний солідолом паркан. Менти з охорони проводили десятками.

 

І ніхто з них не морочився, що бюджет втрачає кошти. Зато кожен при зустрічі міг спокійно плюнути в душу. Бо всі хотіли телевізійних зірок і на шару. А я хотів, щоб піднімалися молоді і місцеві музиканти мали хоч якісь шанси. І добре знав про халявний сир в мишоловці.

 

Та це тільки одна сторона. Про другу мало хто задумується. У кращі роки за оцінкою Володимира Шинкарука (він довгий час був ведучим) на стадіоні збиралося до 10 000 глядачів. Під вечір у центральних гастрономах купити поїсти була ціла проблема.

 

Вимітали все. І все це наповнювало міський бюджет. Окрім того, ставились атракціони, їхали торгівці сувенірами і т.д. І теж все платилося в бюджет. Не фестивалю - бюджет міста!

 

От хто подякував Джамалі за надану унікальну можливість наповнити бюджет?!...

 

Тільки вдавилися її гонораром. Про складові того гонорару вже написали і ще напишуть. Але цистерни гівна вже вилито. Вже й каліками називають українських музикантів. І хто? Той, хто вичавлює їх стільки років в ту саму Рашку власним жлобством?

 

До речі. Дехто з підприємців, що так проклинав мій, зроблений для міста фестиваль, під час війни став волонтером. Ну так – треба захищати власне майно. Заодно і Україну.

 

І не вмію поки що донести, що при інвестиції у власну культуру та розвиток власних дітей не доведеться волонтерити на війну. Як говорить мудра приказка – подякуй Господу, що взяв грошима. Тепер платимо ще й життями.

 

Зі жлобства та гівна, вилитого в душу, не пишуться геніальні пісні ні в мене, ні в Джамали, ні в будь-кого. А фестивалю вже три роки нема. Зато є війна. І жлобство. Поки що.


P.S. На всі організовані мною платні акції та концерти Дружина та Син ходять за гроші. Принципово. Окрім того, що допомагають в організації у міру сил.

  • Мовне питання на Закарпатті й у Сінгапурі

    Підтримка Закарпатською обласною радою угорської мови (фактично всупереч державній) – значно загрозливіша, ніж може видатися на перший погляд. Адже мова йде не про сьогоднішній комфорт мешканців, а про тривалі стратегічні інтереси та пріоритети держави. >>

  • ЕКСПЕРТиза чи діагноз?

    Кремлівські пропагандисти сьогодні не гребують нічим, витягують на світ Божий різних оракулів, ясновидців, шаманів, пророків, які в усьому вихваляють Росію, стверджуючи, що вона буде великою та могутньою і стане володаркою світу. >>

  • Осип Зінкевич. Неформальний і не форматний

    Осип Зінкевич і справді був унікальною людиною. Він спокійно почувався і з президентами держав, і в товаристві шанованих професорів та меценатів, і серед поважних представників «української діяспори», і в компанії молодих літераторів чи просто студентів. >>

  • Партії чи громадські об’єднання?

    Якось, ще за совєцької минувшини, перед черговим з’їздом чи пленумом ЦК «руководящєй і направляющєй», кореспондент зi столиці запитав у літнього колгоспника: «Ну як воно, дідусю, живемо-можемо?». >>

  • А судді хто?

    Батьки дітей-дзюдоїстів в Одеській області заявляють про несправедливе суддівтво поєдинків і явне підсуджування учасникам, що були слабшими. Обурені батьки продовжують надсилати листи у Федерацію дзюдю і скаржаться, що там їх ігнорують. >>