"Євробачення" і Жлобство

11:26, 06.05.2017

У моєму містечку був фестиваль. Запустив його у 94-му році. І відбулося їх 20.

 

Приїжджали молоді, хто піднімався. Новоспечені зірки і т.д. Був дитячий конкурс вокалістів. Місцеві гурти теж мали шанси. Купа супутніх заходів. Три сцени.

 

Гроші збирали зі всіх підприємців. З міської ради йшли «листи щастя» із запропонованими цифрами. Ну і ще дещо додавали два Міністерства.

 

Не жирували. Купа бюджетників у канікулярно-відпускний час працювали на волонтерських засадах. В мене, як у худрука, була зарплата - 1000 грн. Раз у рік!

 

І чого я тільки не надивився і не наслухався за той час! Підприємці проклинали ці «листи щастя». Коли фест був на стадіоні з платним входом (1 грн), люди лізли через обмазаний солідолом паркан. Менти з охорони проводили десятками.

 

І ніхто з них не морочився, що бюджет втрачає кошти. Зато кожен при зустрічі міг спокійно плюнути в душу. Бо всі хотіли телевізійних зірок і на шару. А я хотів, щоб піднімалися молоді і місцеві музиканти мали хоч якісь шанси. І добре знав про халявний сир в мишоловці.

 

Та це тільки одна сторона. Про другу мало хто задумується. У кращі роки за оцінкою Володимира Шинкарука (він довгий час був ведучим) на стадіоні збиралося до 10 000 глядачів. Під вечір у центральних гастрономах купити поїсти була ціла проблема.

 

Вимітали все. І все це наповнювало міський бюджет. Окрім того, ставились атракціони, їхали торгівці сувенірами і т.д. І теж все платилося в бюджет. Не фестивалю - бюджет міста!

 

От хто подякував Джамалі за надану унікальну можливість наповнити бюджет?!...

 

Тільки вдавилися її гонораром. Про складові того гонорару вже написали і ще напишуть. Але цистерни гівна вже вилито. Вже й каліками називають українських музикантів. І хто? Той, хто вичавлює їх стільки років в ту саму Рашку власним жлобством?

 

До речі. Дехто з підприємців, що так проклинав мій, зроблений для міста фестиваль, під час війни став волонтером. Ну так – треба захищати власне майно. Заодно і Україну.

 

І не вмію поки що донести, що при інвестиції у власну культуру та розвиток власних дітей не доведеться волонтерити на війну. Як говорить мудра приказка – подякуй Господу, що взяв грошима. Тепер платимо ще й життями.

 

Зі жлобства та гівна, вилитого в душу, не пишуться геніальні пісні ні в мене, ні в Джамали, ні в будь-кого. А фестивалю вже три роки нема. Зато є війна. І жлобство. Поки що.


P.S. На всі організовані мною платні акції та концерти Дружина та Син ходять за гроші. Принципово. Окрім того, що допомагають в організації у міру сил.

  • Намагалися вхопити ближчих до Кобзаря

    Цьогоріч 22 травня — півстоліття моєму першому публічному протестові. «Ганьба!» — кричав разом iз кількома сотнями людей біля пам’ятника Шевченкові у Києві 22 травня 1967 року. >>

  • Мудрість спокути,

    «Обніміться ж, брати мої, молю вас, благаю...» — закликав Тарас Шевченко. Та не зволікайте, заради Бога, закликаю вже я. Бо прогаяли зоряний час у роздумах та дискусіях. Тепер розсьорбуємо. >>

  • Ім’я троянди — Варвара

    Як, на Київщині, в Оленівці, була килимарня Варвари Ханенко? І тамтешні килими продавали аж у далекому Лондоні? (Неначе Лондон — одвічний критерій визнання...) >>

  • На «свій-чужий» розрахуйсь?

    Не можу мовчати, тому й пишу. Цього року Надія Савченко взяла участь в авторській програмі Дмитра Гордона. Так, та сама Савченко, в’язень путінської «демократії», перший номер у виборчому списку партії «Батьківщина», завдячуючи чому ця політсила змогла пройти до Верховної Ради. >>

  • Владою забуті

    Не встигла наша Верховна Рада після зимових канікул «розгойдатися», як знову канікули — тепер уже весняні, аж до середини травня. >>

  • ПОЛІТПАРНАС: Суфлери

    За перформансом перформанс...
    Декорації — незмінні...
    Видно, так ідуть реформи
    в нашій славній Україні. >>