Дуже франківська історія

17:05, 21.06.2018
Дуже франківська історія

(фото: Михайлина Скорик / Facebook)

Дуже франківська історія. Коло старої синагоги в центрі міста стоїть пам'ятник страченим націоналістам.

Відбувалося все так. 14 листопада 1943 року в місцевому театрі йшла прем'єра оперети "Шаріка". Туди увірвалися фашисти і затримали всіх, хто був у вишиванках - понад сотню людей, у тому числі жінок. Зокрема, під арешт потрапили молоді провідники українського підпілля.

17 листопада 27 хлопців привели під синагогу навпроти театру і розстріляли за участь в ОУН. Їх прив'язували до 10 смерекових стовпів і страчували на очах у міста. Перші - співали "Ще не вмерла" і вигукували "Слава Україні!", тож останнім позатуляли роти кляпом.

Цю історію, зокрема, описав польський письменник Тадеуш Ольшанський. Малим хлопцем він став випадковим свідком розстрілу - сидів поруч, на постаменті зруйнованого пам'ятника Адаму Міцкевичу і все в деталях запам'ятав.

Саме так: 1943 рік, війна в Станіславі, українці, в тому числі молоді хлопці з ОУН пішли на прем'єру в театр. Уявляєте? Це до дискусії про те, що варто, а що не варто робити в часи війни.

Нині синагога діюча. Поруч працює невеликий готель з єврейським колоритом і смачним ресторанчиком. Популярне місце, куди ходять на сніданки і вечері. Вулиця невелика - на 100 метрв - і нині так і називається - Страчених націоналістів.

У тій частині, що межує з пам'ятником - магазин, де продають сантехніку і польську фарбу Snieżka. Навпроти - той самий відновлений Міцкевич, філармонія в приміщенні колишнього театру і навіть російський Сбербанк.



  • Свiтло волi i в рабiв запалює iскру свободи

    Ленінсько-сталінські мічуринці усі 75 років більшовицької терористичної диктатури здійснювали колосальну селекційну роботу: винищували під корінь українську еліту, свідомих і освічених громадян, які не сприймали свого рабського становища, активно чи пасивно чинили йому опір. >>

  • Вовчі закони олігархів чи демократичні засади?

    Цього року відзначимо 27-му річницю незалежності України. Багато людей iз незалежністю нашої держави пов’язували надії на краще, заможніше життя. Проте так не сталося. На превеликий жаль, на крилах незалежності Україна не піднялася вгору, а почала котитися донизу й стала однією з найбідніших країн Є >>

  • ПОЛІТПАРНАС: Лабіринт

    Наше життя — це вічні мандри у темнім лабіринті долі. Петляють успіху меандри, що визначають наші долі. >>

  • Корупція — короста на тілі держави

    Доброго дня, шановна редакціє! Я не належу до жодної партії чи політсили, я — звичайний громадянин нашої багатостраждальної України, який не може більше спокійно дивитися на той безмір, який твориться у нашій державі. >>