Простелю наче долю...

05.11.2008

Продемонстрували його журналістам позавчора в Полтаві представники кількох місцевих громадських організацій. Хоча, так би мовити, офіційна презентація відбудеться 13 листопада в Батурині під час всеукраїнського відзначення 300–річчя відомої трагедії.

На рушнику довжиною 2 метри 75 сантиметрів (тут у «найпрозорішому» масштабі відображена відстань від Батурина до Полтави, яка дорівнює 275 кілометрів) вишиті назви 32 населених пунктів, розташованих на цьому знаковому шляху. Кожну назву обрамлює «намальована» ниткою символіка, характерна саме для цього населеного пункту. А по краях оберегу — такі ж малюнки калини і зерен пшениці. Тож згаданий рушник, до творення якого найбільше зусиль доклала відома у Полтаві вишивальниця і правозахисниця Зоя Коваленко, без сумніву, має неабияку художню цінність. Хоча автори наголошують передовсім на ідейній, смисловій вартості оберегу.

«Дорога від Батурина до Полтави — то передовсім сув’язь нашої пам’яті, — каже голова асоціації «Громадянське суспільство» Володимир Степанюк. — Бо ж кожен українець мусить пам’ятати про те, що саме після погрому гетьманської столиці, знищення її мешканців за наказом російського царя Петра І та перемоги його війська під Полтавою майже на три століття були поховані наші сподівання на волю і незалежність своєї держави. Водночас, попри втрати, неймовірні труднощі, перепони, і ті три десятки населених пунктів, і Полтава та Батурин, і, зрештою, Україна вистояли, відродилися. Тож наш рушник має більше світлих, оптимістичних кольорів».

До речі, свої стьожки на полотні оберегу робили і мешканці тих населених пунктів, у яких зупинялися згадані небайдужі полтавці під час недавнього кінного походу пам’яті від Батурина до Полтави. Тепер же унікальний рушник буде подаровано відродженій гетьманській столиці.