А у нас — біогаз

01.10.2009

Ідеться про міське сміттєзвалище на Деївській горі, де днями міністр житлово–комунального господарства Олексій Кучеренко, голова облдержадміністрації Валерій Асадчев, мер Кременчука Микола Глухов та представники німецької компанії «ХААЗЕ» запалили факел над першою пробуреною тут свердловиною з видобутку біогазу. Звісно, «викресати» такий вогник не було самоціллю. Його поява засвідчила серйозність намірів обласної та місцевої влади й іноземних інвесторів домогтися санації, тобто технологічного «оздоровлення» проблемного й давно переповненого полігону побутових відходів, і збудувати тут сучасний завод із переробки сміття. Невдовзі згадана компанія пробурить у багатометровій товщі сміттєзвалища, де внаслідок розпаду та гниття органічних відходів утворюється та накопичується біогаз, ще півдесятка таких свердловин і спорудить переробне підприємство європейського рівня.

Газ використовуватимуть для виробництва електричної та теплової енергії, що у свою чергу «рухатиме» як цей завод, так і розташовані поблизу об’єкти промисловості та житлово–комунальної сфери. За умов стрімкого подорожчання блакитного палива такий «внутрішній резерв» стане справжньою знахідкою для індустріальної «столиці» Полтавщини. Не кажучи вже про те, що вилучення зі смердючих «надр» шкідливого для довкілля газу як обов’язкова передумова налагодження процесу цивілізованої утилізації сміття дозволить поступово позбутися «безрозмірної» екологічної «бомби» на околиці міста. Левова частка коштів, «заритих» у першу свердловину, належить іноземному інвестору.

Однак орієнтовна загальна вартість проекту — 30 мільйонів євро — «непідйомна» навіть для нього. Тож частина цієї суми надійде від продажу Україною квот на викиди в атмосферу за Кіотським протоколом. Зазначимо, що чи не найголовнішим лобістом впровадження новітніх технологій видобутку та використання біогазу для потреб промисловців і комунальників Полтавщини був і залишається її «губернатор». За словами Валерія Асадчева, зараз він «активно агітує» взятися за цю перспективну справу власників найбільших цукрових заводів області. Адже подібні установки буквально «просяться» на «задвірки» їхніх підприємств, де роками накопичуються відходи цукровиробництва.