Гетьман був готовий до жертв

Учора голова Служби зовнішньої розвідки України Микола Маломуж передав голові Українського інституту національної пам’яті Ігорю Юхновському ще донедавна засекречені архівні оригінали документів канцелярії Гетьманської управи Павла Скоропадського для їх всебічного дослідження істориками. Водночас окремі оригінали документів для поповнення експозицій від розвідників отримали Музей гетьманства, Музей української революції та Національний музей історії України. Загалом СЗР передала науковцям понад 2200 документів (більшість — в електронному, а не в паперовому вигляді), які зосереджені в 19 томах архівної справи.

«У цілому ці документи містять інформацію щодо діяльності гетьмана Павла Скоропадського та його сина гетьманича Данила, їх листування з представниками «Союзу Гетьманців Державників» в США, Канаді, Франції тощо, газети, інші публіцистичні видання, що висвітлюють події навколо Скоропадських та їхньої політичної й публічної діяльності», — зазначив генерал армії Микола Маломуж.

Що цікаво, більша частина документів датована 1935–39 роками, водночас до радянських спецслужб гетьманський архів потрапив після капітуляції нацистської Німеччини у 1945 році. Тоді органи держбезпеки СРСР розробляли у Берліні архіви МВС Німеччини та канцелярії української організації «Громада». Згодом, у 1946–1947 рр., МДБ Радянського Союзу передало архів Скоропадського до МДБ УРСР, а в роки незалежності безцінні документи потрапили до архіву СЗР.

Дослідники кажуть, що особливо цікавою є ексклюзивна переписка гетьмана з сином — Данило подорожував різними країнами світу й намагався об’єднати навколо ідеї українського визвольного руху якомога більшу кількість людей та відшукати політичних партнерів. Натомість батько надавав поради гетьманичу, в якому бачив свого наступника і до самої смерті вірив у відродження самостійної України. Це засвідчує ще один документ з архіву розвідки — виступ гетьмана на святкуванні 22–ї річниці «Українського союзу хліборобів–державників», в якому є й такі слова Скоропадського: «Ми готові йти на величезні жертви. Ми маємо нашу ясно окреслену думку про те, що треба, щоб Український Нарід міг жити і розвиватися».

Нагадаємо, що гетьман Скоропадський очолював Українську державу, про встановлення якої замість УНР було оголошено 29 квітня 1918 року, близько шести місяців, але встиг відкрити Українську академію наук, два державні університети — у Києві та Кам’янці–Подільському, 150 українських шкіл тощо. Після поразки жив в еміграції у Німеччині, загинув при бомбардуванні 16 квітня 1945 року.