Обережно: вiн повертається!

Перших шість пацієнток відділення екстрагенітальної патології вагітних у Сімферопольському пологовому будинку №2 iз підозрою на грип А/Н1N1 виявили ще 5 березня. Уже наступного дня недужих, у тому числі й акушерок, що з ними контактували, налічувалося вже дев’ятеро. Троє з них — сімферопольчанки, решта — жительки Феодосії, Євпаторії, Сакського, Білогірського і Чорноморського районів. Проведені лабораторні дослідження на наявність у них вірусу «свинячого грипу» дали позитивний результат у семи жінок. Тому з 7 березня карантинні обмеження і масочний режим запровадили не лише в міській лікарні №7, на території якої розташований згаданий пологовий будинок, а й задля профілактики в усіх медичних закладах кримської столиці. >>

Кривавий трикутник

Про розкриття резонансного злочину повідомив заступник міністра МВС, генерал–майор Леонід Зима. За його словами, затримано навіть двох підозрюваних, з якими наразі проводяться очні ставки й слідчі експерименти. За словами генерала, всі ці дії знімають на відео, аби в подальшому уникнути спекуляцій, фальсифікацій тощо. Для завершення ж слідства і передачі матеріалів кримінальної справи до суду знадобиться ще кілька місяців. >>

І Верховна Рада — не завада

«Героєм» новин став 21–річний менеджер однієї зі столичних фірм. Схоже, молодик ще напередодні Міжнародного жіночого дня вирішив випити за здоров’я прекрасної половини людства, вночі сів п’яним за кермо «Фольксфагена Пассат» і попрямував у бік центру Києва. >>

«Козирний» утікач

Непритомного 37–річного мешканця села Устивиці Великобагачанського району привезли до місцевої лікарні ввечері. Від численних травм та ушкоджень чоловік, не приходячи до тями, помер у приймальному відділенні. Лікарі одразу ж повідомили про це правоохоронцям, які з’ясували, що тяжко травмованого чоловіка підібрали на автодорозі Велика Багачка — Гоголеве — Великі Сорочинці після того, як його збив легковик, водій якого з місця пригоди зник. Тож до пошуків утікача, крім співробітників місцевого райвідділу міліції, долучилися і їхні колеги з Полтави. >>

Музика для Московського патрiархату

Органний зал на проспектi iм. Калiнiна здавна був гордiстю Днiпропетровська. Кiлька десятирiч тому його вiдкрили у вiдреставрованiй будiвлi колишньої Брянської Миколаївської церкви, яка перестала дiяти внаслiдок наступу атеїстичного бiльшовизму ще у 1929 роцi. >>

Комплімент із присмаком провокації

Ідею мистецького реверансу Кларі Цеткін, кинуту «Українським домом», підтримали 46 художніх галерей. Саме дякуючи солідному наповненню їхніх фондів, вдалося вибудувати цікаву, а подеколи й відверто провокаційну експозицію проекту Art Expo Ukraine, яка працюватиме в «Українському домі» до 17 березня. Провокаційну складову імпрези становить виставка «Любов, комсомол і весна», присвячена 100–річчю Міжнародного жіночого дня Восьме березня. >>

Варвари просять ЮНЕСКО

«Інвестиційно–будівельна група», яка зводить офісний комплекс Fresco Sofia на вулицi Гончара, 17—23, — у буферній зоні заповідника «Софія Київська», — просить дозволу в ЮНЕСКО закінчити скандальне будівництво. Про це «5–му каналу» повідомив головний архітектор Києва Сергій Целовальник, за словами якого, забудовника неодноразово запрошували на засідання містобудівної ради, однак представники компанії на зустріч не з’явилися, бо вели перемовини у Франції з ЮНЕСКО. >>

У Київ до Януковича?

Із приходом до влади в Україні Президента Януковича російські кримінальні авторитети почали приїздити сюди, не озираючись на міжнародний розшук по лінії Інтерполу. Це підтвердив у нещодавньому інтерв’ю російському GQ відомий російський кримінальний авторитет Алімжан Тохтахунов на прізвисько Тайванчик. Мовляв, за Президента Януковича він почав їздити до Києва. >>

Голові — по голові

Початок останньої сесії Збаразької міської ради на Тернопільщині переріс у скандал з потасовкою між мером–«регіоналом» та депутатами–«свободівцями», в результаті чого обидві сторони звернулися з відповідними заявами до правоохоронних органів. За версією офіційного сайту обласної організації Партії регіонів, представники «Свободи» вчинили напад на міського голову Збаража Михайла Бочарова через те, що він забороняв їх однопартійцю роздавати в залі листівки наклепницького змісту. Як стверджується у розповсюдженій «регіоналами» інформації, «під час нападу міському голові завдано значних тілесних ушкоджень, пошматовано одяг. Із травмами та високим артеріальним тиском Михайла Бочарова доправлено до лікарні та госпіталізовано». >>

Мер у кредит

Слiд зазначити, що нинішній член міськради Олександр Бердников здаватися на милість служби безпеки банку не збирався. Після неодноразових прохань і попереджень iз боку банкірів сплатити борг у розмiрi 10 млн. гривень чиновник... просто втік разом iз родиною у невідомому напрямку! Для того щоб проникнути в житло боржника, довелося ламати двері в присутності свідків і міліції. Як з’ясувала «УМ», раніше співробітники банку неодноразово намагалися «вибити» з екс–мера хоча б належні їм відсотки. >>

Білий ворон

Такого скандалу Шевченківська премія ще не знала. Минулої п’ятниці з’явилася заява найбільш дискутованого цьогорічного претендента на Шевченківську премію Василя Шкляра, в якій письменник просив Президента відтермінувати вручення йому премії «...на той час, коли при владі в Україні не буде українофоба Дмитра Табачника». Увечері того ж дня було оприлюднено указ Президента щодо лауреатів, в якому прізвище Шкляра не значилося. Останні дні ця тема залишається найбільш обговорюваною, проте питань більше, ніж відповідей. І вони здебільшого — у політичній площині. >>

Василь Шкляр: Наші вимоги повинні бути виконані

— Пане Василю, під час представлення твору, який претендував на здобуття премії, а потім й після рішення Шевченківського комітету ви весь час заявляли, що відмовлятися від премії не збираєтеся. Чому ви якщо й не змінили думку, то зробили такий крок убік?

— Я свою думку не змінив. Я казав, що від премії не відмовлюся, надто святе ім’я Тараса і сакральна ця премія. Тому ніхто за 50 років від неї не відмовився. Я колись думав, що може Ліна Костенко відмовиться, адже були всілякі часи. >>

Вивчення ще за життя

Автор цієї знакової роботи — Михайло Чалий, сучасник Тараса Шевченка. «Михайло Корнійович Чалий пізнав Шевченка не лише з його творів, а й з приватного спілкування. Він — перший дослідник, який пройшовся стежками поета, який спілкувався з його родичами, друзями, колегами, який зібрав найбільше документів, листів, і все це збереглося в його архіві», — так представляв книжку на черкаській презентації Сергій Гальченко, упорядник видання, заступник директора іституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ. У тому ж архіві збереглися десятки запитань до Варвари Рєпніної, написані дослідником щодо життя Шевченка, і її відповіді — «так», «могло быть», «такого быть не могло». >>

Переспіваний «Кобзар»

Від вишуканих романсів Миколи Лисенка на ліричні твори Тараса Шевченка до яскравих і несподіваних прочитань поетичної класики у викладі відомого експериментатора–постмодерніста нашого сучасника Валентина Сильвестрова існує ціла плеяда українських композиторів, які меншою або більшою мірою причетні до творення музичної шевченкіани. Коріння цього явища — у щирій всенародній любові, адже у кожній українській хаті поблизу святих ікон зав­жди розміщували портрет поета та томик «Кобзаря». Аналогів цього у інших народів світу немає. У радянські часи музична шевченкіана набула очевидних рис державної ідеології, що, будемо відверті, значно зашкодило сприйняттю самої поезії Шевченка. Так сталося, що на зорі незалежності виникла суспільна потреба відновити істинний образ Кобзаря, і першими, хто це зробив, були молоді музиканти, зокрема й ті, хто згенерував перший потужний вибух «Червоної Рути» у Чернівцях. Бунтівна енергетика поезії нашого Пророка була, ясна річ, найбільш близькою рокерам і бардам. >>

«Кобзар» українiзував навiть Азарова

Незважаючи на морозну погоду, вчора канiвчани та гостi мiста прийшли на Чернечу гору, щоб урочисто вшанувати Тараса Шевченка на 197–й день його народження. Двi години люди мерзли на вулицi, тримаючи в руках державнi прапори. Початок церемонiї покладання квiтiв до пам’ятника на могилi Шевченка затягнувся бiльш як на пiвгодини: всi чекали високопосадовцiв зi столицi. Оскiльки лiкарi заборонили Президентовi Вiктору Януковичу пiсля операцiї пересуватися на великi вiдстанi, до Канева приїхав Прем’єр–мiнiстр Микола Азаров. Це вперше в iсторiї незалежностi України на Шевченковi днi владу представляє не глава держави, а Прем’єр–мiнiстр. >>

Гай, щасливий Гай

Розлучення з королевою поп–музики Мадонною, схоже, стало для Гая Річі поштовхом до нового, значно більш успішного життєвого етапу. Останній фільм Річі увійшов до переліку найбільш очікуваних прем’єр року, а в новій сім’ї очікується поповнення. І це при тому, що, здавалося б, зовсім недавно Річі називали «містером Мадонна» й режисером–невдахою. >>

Замість гномів — мисливець

Зірка «Сутінкової саги», актриса Крістен Стюарт, після ролі стриптизерки у фільмі «Ласкаво просимо до Райлі» знову повертається в казку. Цього разу не в таку страшну, адже, хоча Крістен і зіграє Білосніжку, помирати й лежати у кришталевій труні їй не доведеться. >>

Опосум в «Айфоні»

Популярність зизоокого опосума Хайді із зоопарку Лейпцига зростає день у день. Перед церемонією вручення «Оскарів» тваринку навіть змусили стати оракулом на кшталт покійного восьминога Пауля: у прямому ефірі німецького телебачення Хайді мала обрати серед підписаних статуеток майбутніх лауреатів премії Американської кіноакадемії. Серед трьох головних номінацій опосумиха вгадала Наталі Портман («Оскар» за жіночу роль) та Коліна Ферта (чоловіча роль), а от із фільмом помилилася — торкнула «127 годин», хоча перемогу, як відомо, здобув «Король говорить!» >>

«Не хочу їхніх подарунків, хоч би золото там лежало»

...У її маленькій квартирці, розташованій на другому поверсі старого будинку на вулиці Московській у Луцьку, живе багато споминів. Гірких, як її невільницька доля, і приємних, бо, попри все, вона вважає себе щасливою жінкою. Вони сьогодні — єдині її співрозмовники, що не дають впадати у відчай чи збожеволіти від самоти. Довгими вечорами вона розмовляє з найріднішими людьми, які дивляться з великих фотографій на стіні. Тато, молодий і красивий, у формі вояка петлюрівського війська... Єдиний і коханий чоловік Євген, з яким поєднала її така сама гірка невільницька доля. Настраждався по тюрмах і засланнях, але побачити Україну вільною йому не судилось — відійшов у вічність у 1991–му. А діти? Вони повернулися до далекого Сибіру, де народилися, щоб своїм розумом і талантом множити здобутки чужої країни... >>

«Хочу бачити в Полтавi

Своїм листом я хочу пiдтримати благородну мету — встановити пам’ятник Івану Мазепi в Полтавi. Ця тема є менi близькою i водночас болючою. Я взагалi не розумiю, чому українцi не хочуть вшанувати свого героя, справжнього патрiота славної України... Адже цей пам’ятник прикрасить Полтаву i буде виявом шани людинi, яка боролася за наше з вами вiльне життя у вiльнiй країнi. >>

Тягав лiтак плакат

Я українка (хоч батько був бiлорусом), усе життя живу в Запорiзькiй областi, бачу, як усюди нехтують мовою, традицiями, культурою. >>

Шукали в Полтавi

Десь у 80–х роках минулого столiття я, тодi начальник Керченського морського торгового порту, i головний художник Керчi Роман Володимирович Сердюк побували в Полтавi. Перед цим у Керчi гостила делегацiя полтавцiв, а нас направили в Полтаву з вiзитом–вiдповiддю. Вибiр випав на нас тому, що ми на людях i вдома любили розмовляти українською мовою. Нам так i сказали: дивiться, не пiдкачайте, їдете в самий центр українства. Ми теж згоднi з таким визнанням: Полтава, а не Київ, i навiть не Львiв, є таким центром. >>

Блукаючi стегна

Я категоричний противник погромiв та iнших проявiв екстремiзму пiд час проведення протестних акцiй проти влади. Коли бачу розбитi вiтрини, перевернутi машини, закривавлених людей, стає моторошно. Проте щодо теперiшньої ситуацiї в Українi можна зробити виняток. >>

Бувай здорова, «Рома»!

Автоcтрада, що веде до кубка Ліги чемпіонів, і знак, який забороняє рух назад, — таке модульне шоу фанатів «Шахтаря» на трибунах «Донабас–арени» на початку гри з «Ромою» свідчить про неабиякі апетити клубу. Чемпіон України, вперше у своїй історії потрапивши до 1/8 фіналу головного європейського клубного турніру, легко подолав «Рому», яку вважали фаворитом у цій парі. По три голи в кожному матчі, загальний рахунок 6:2 — і тепер «гірники» придивляються до потенційних опонентів по чвертьфіналу Суперліги. >>

Крім стін, вдома потрібні й уболівальники

«Це був наш найкращий матч. Причому не лише в моїй капітанській кар’єрі, але й за ті десять років, що я виступав за збірну», — бідкався після дуелі наставник українців Орест Терещук. І справді, пристрасті й розвиток подій в іграх із голландцями подарували любителям тенісу море емоцій. Шкода лише, що по завершенні триденного протистояння українці виявилися розчарованими. >>

Грязьові ванни для початку

Трохи більш як три місяці жили українські футбольні вболівальники без змагань на внутрішній арені. Поновлення змагань минулих вихідних удалося на славу: глядачі побачили 22 забиті м’ячі, а заодно отримали перше уявлення про те, наскільки плідно клуби прем’єр–ліги провели міжсезоння. Родзинку до поєдинків 20–го туру додала погода. Не кожен клуб, уже звично для цієї пори, встиг підготувати свою арену до весняної частини чемпіонату, через що в деяких матчах гравці більше змагалися з полем, ніж із суперником. Особливо постраждали команди в Луганську: гра «Зорі» з «Волинню» більше нагадувала грязьові ванни, ніж футбол. >>

Королі снігових трас

Два роки тому в Лібереці на чемпіонаті світу з лижних видів єдину нагороду для української збірної здобула Валентина Шевченко, вигравши «бронзу» на 30 км вільним стилем. На цьогорічній же планетарній першості, яка минулої неділі завершилася в Осло, жодному з українців не вдалося піднятися на п’єдестал. 35–річна Шевченко знову виявилася найспритнішою поміж співвітчизників — найкращий свій результат Валентина показала в марафоні, де фінішувала 14–ю. Її колеги по збірній Лада Нестеренко та Марина Анцибор завершили найдовшу турнірну дистанцію на 24–й та 40–й позиціях, відповідно. Найшвидше ж 30–кілометровий відтинок пробігла норвежка Тереза Йохауг. Випередивши на фініші на 12,6 сек. Маріт Бйорген, 22–річна переможниця не дозволила співвітчизниці стати п’ятиразовою чемпіонкою світу. >>

«Сокіл» відлітав

Страждання українського клубу у відкритому чемпіонаті Білорусі закінчилися 8 березня — «Сокіл» не зміг зробити подарунок ані жінкам, ані своїм прихильникам чоловічої статі. На останній матч команди у Броварах прийшло всього 550 глядачів (трибуни вміщують 1400). Утім усе логічно: сьома команда регулярного сезону поступилася другій. Причому гродненському «Німану» кияни програли і всі п’ять попередніх матчів регулярної першості. >>

Зате ми швидкі

Головний старт зимового сезону в легкоатлетів, що відбувся минулого уїк–енду в Парижі, навряд чи виправдав сподівання тренерів збірної України. Із молодих ніхто так і не «вистрілив»; не виконали своєї місії й ветерани. >>

На горі стареньких щастя не збудуєш

У листопаді минулого року «Україна молода» вже висвітлювала проблеми кредитної спілки «Спілка пенсіонерів України» та її полтавської філії. Не з усіма висновками, наведеними в тій статті, можу погодитись. Однак констатую: серед публікацій цієї тематики та, що з’явилася в «УМ», залишається найближчою до реалій. Тож саме в газеті, якій довіряю, хочу висловити власну точку зору. Напротивагу всім, хто хоче «погріти руки» біля цієї та інших кредитівок. >>

Перший пішов

Після двомісячного обурення громадськості, клопотань адвокатів, народних депутатів і рідних затриманих членів ВО «Тризуб» ім. Степана Бандери, яких, нагадаємо, за версією самих міліціянтів, спершу нібито затримали за підозрою у причетності до пiдриву статуї Сталіна в Запоріжжі, а згодом перекваліфікували статтю й обвинуватили у вiдпилюванні голови пам’ятника, з–за ґрат вийшов один із затриманих — Віталій Вишнюк. Його перевели до тубдиспансера Запоріжжя. Хлопець захворів у буцегарні на туберкульоз. Щоправда, керівництво СІЗО, як і найвищі чини міліції, тривалий час визнавати й помічати цього не воліли. >>

Чорна смуга «Фронту змін»

У Красногвардійському районі Дніпропетровська за останні дні сталося одразу дві резонансні події з депутатами райради від «Фронту змін». Ще 25 лютого напали на 45–річного Віктора Романенка, який заходив у під’їзд багатоповерхівки у Кіровському районі. Його вдарили ззаду по голові й у непритомного забрали кейс. Версія про пограбування відпала, оскільки на місці злочину залишилися два мобільні телефони, годинник і обручка. Нападник не взяв і кредитні картки, які були при потерпілому. >>

Прапор під Шевченком і єгипетський дороговказ

Учора біля пам’ятника Тарасу Шевченку в Києві було людно: близько трьохсот осіб зібралося на мітинг, присвячений 10–річному ювілею подій 9 березня 2001–го. Тоді, як відомо, на піку акції «Україна без Кучми» відбулися зіткнення опозиціонерів із правоохоронцями під монументом Кобзаря, бійки біля адміністрації Президента, масові арешти тощо. Серед присутніх на вчорашній акції найбільше було представників УНА–УНСО (вони й виступили організаторами), доєдналися також представники Спілки офіцерів України, УРП, КУНу, «Тризубу», Молодіжного націоналістичного конгресу. Були помічені соціалісти — активісти «УБК–2001»; приїхали й «рядові» учасники подій десятирічної давнини. >>

Коня на кризовій переправі не змінюють

На парламентських виборах, які минулої неділі відбулися в Естонії, перемогу очікувано отримала правляча Реформістська партія. За даними Республіканської виборчої комісії, політичній силі на чолі з 54–річним прем’єр–міністром Андрусом Ансіпом віддали голоси 28,6 відсотка виборців, що гарантує їй 33 зі 101 місця в парламенті. Загалом за парламентські мандати змагалися представники дев’яти партій та 32 незалежні кандидати. За даними МВС Естонії, право участі у виборах мали більше 963 тисяч громадян Естонії, включно з 51 тисячею тих, хто мешкає за кордоном. Більше 27 відсотків естонських виборців скористалися з наданої законом можливості і проголосували достроково. 140 тисяч віддали голоси за посередництвом інтернету — ще під час президентських виборів 2007 року Естонія стала однією з перших країн, яка надала своїм громадянам можливість голосувати «віртуально» на загальнодержавному рівні. >>

Церква до Великодня

Попри перемогу революції, неспокійною залишається ситуація в Єгипті. У вівторок офіційно розпочав роботу новий (але теж тимчасовий — до виборів) уряд, який очолив колишній міністр транспорту Ессам Шараф. Попередній прем’єр–міністр Ахмед Шафік був змушений піти у відставку під тиском громадськості. >>

Клоун відстав від «Підземки»

На запитання, яка мережа ресторанів швидкого харчування є найбільшою у світі, майже кожен упевнено відповість: «Макдональдз». Відтоді, як брати Дік і Мак Макдональди відкрили в каліфорнійському містечку Сан–Бернадіно першу закусочну під вивіскою McDonald’s, минуло вже понад 70 років. За цей час мережа розрослася настільки, що, здавалося б, незабаром знайомий логотип «золоті ворота» можна буде зустріти вже й в Антарктиді — всі інші континенти фірмовий клоун Рональд Макдональд уже окупував. Проте, як виявилося, найбільше у світі закладів фастфуду під однією вивіскою належить уже не McDonald’s. За підсумками 2010 року, легендарна мережа поступилася першістю своєму найдинамічнішому конкуренту — компанії Subway. >>

Правда за чорним димом

Світові ціни на нафту зростають, і погляди міжнародної спільноти з дедалі більшою тривогою звертаються на Лівію — замість добігати кінця, громадянський конфлікт у вотчині колись всесильного Муаммара Каддафі перейшов у затяжну фазу. Вчора радники президента США Барака Обами провели спеціальне засідання з метою сформувати план дій Вашингтона щодо якнайшвидшого повалення Каддафі. На той час, коли цей номер «УМ» здавався до друку, про результати цієї наради нічого не повідомлялося. Але той факт, що західна преса не називає очільника Лівійської Джамахірії інакше, як політичним трупом, навряд чи може додати йому оптимізму. >>