Чай зі смаком лохотрону

03.02.2012
Чай зі смаком лохотрону

Вікторія Щербина таки отримала омріяний візок.

Паралізована мешканка Нової Каховки, 35–річна Вікторія Щербина, майже рік збирала десять тисяч чайних «стiкiв», які сподівалася обміняти на інвалідний візок з електроприводом. Однак розрекламована в Україні благодійна акція для інвалідів–візочників виявилася банальним лохотроном.

Лохотрон національного масштабу

«Випий чаю — допоможи інваліду» — закликали заголовки на сайті громадського об’єднання «Національна асамблея інвалідів України» та Інформаційно–ресурсного центру інвалідів. Вони повідомляли, що «німецькі громадські благодійні організації проводять акцію для інвалідів–візочників з України». Треба було зібрати 10 тисяч бирок від чайних пакетиків», які можна буде обміняти на інвалідний візок з електроприводом. Диво мало статися під Новий рік — саме тоді Міжнародний благодійний фонд імені святої Ксенії Петербурзької обіцяв «підбити» підсумки акції, яку нібито проводили спiльно з німецькими благодійниками, та ощасливити переможця. Паралізована Вікторія Щербина вирішила, що це її шанс, і розгорнула широкомасштабну рекламну кампанію чаю в соціальних мережах: її підтримали як друзі, так і незнайомі добрі люди на «Однокласниках», «ВКонтактє», у «Фейсбуці» та ЖЖ...

«Мене просто завалили бандеролями з чайними бирками, — зітхає Вікторія Щербина, — люди так щиро хотіли мені допомогти! Деякі надсилали листи зі словами підтримки. Вже потім, коли викидала ті чайні пакетики, я плакала, бо фактично прощалася зі своєю мрією. А на чай відтоді навіть дивитися не можу»...

А потім з’ясувалося, що ніякого інвалідного візка в організаторів акції немає й близько. По телефону Вікторії та її батькам відповіли: «Ви нас неправильно зрозуміли». Мовляв, ми лише хотіли, щоб люди замислилися над проблемами інвалідів. Ото й усе!

Завіса таємничості трохи розвіялася, коли з офіційним запитом одна з херсонських громадських організацій звернулася до Алли Капінус. Ця жінка є керівником однієї з олександрійських громадських організацій, що опікується інвалідами (саме туди, в Олександрію Кіровоградської області, «переможець чайної акції» Вікторія Щербина надіслала свої десять тисяч бирок). З’ясувалося, що влітку минуло року керівники цієї організації дійсно зверталися з проханням про співпрацю в німецьке християнське товариство і... отримали відмову! Але рекламну кампанію акції, що фактично зірвалася, не згорнули. Організатори мотивували це тим, що не хотіли засмучувати інвалідів! Мов­ляв, гадали, що за півроку знайдуть інших спонсорів i вийдуть гідно з цієї ситуації. А тому всім інвалідам, хто дзвонив і цікавився, як там справи з «призом», розповідали одну й ту саму байку про «щасливих переможців» акції, які нібито вже отримали омріяний візок...

В одну мить втратила все

Зауважу, що Вікторія Щербина, яка постраждала від «чайної акції», — людина дуже активна. Попри важкий фізичний стан, вона отримує вже другу вищу освіту: вчиться на психолога. А перший диплом їй видали в Одеській юридичній академії. Тоді вона була лише на порозі свого життя: збиралася створити сім’ю з коханим хлопцем, готувалася до весілля і вже була на третьому місяці вагітності. Але важке ДТП перекреслило всі плани: 24–річна випускниця вишу потрапила до лікарні з переломами кількох шийних хребців. Постраждалу тричі оперували в Одесі, але вирок лікарів був суворим: «Розрив спинного мозку. Ходити ви більше не зможете». У Нову Каховку молода жінка повернулася прикутим до ліжка інвалідом...

«Мене покалічив чиновник, який у той час займав в Одесі дуже високий пост, — розповідає свою історію Вікторія Щербина. — Слідство й суд тривали шість років. Кримінальну справу багато разів намагалися закрити, мотивуючи відсутністю складу злочину. Якби ви знали, яких сил коштувало мені й моїм рідним домогтися того, щоб справа хоча б дійшла до суду! Але всі наші зусилля виявилися марними: чиновник отримав лише умовний термін, а 300 тисяч гривень морального та матеріального збитку, призначених судом, з нього так і не змогли стягнути. За ті 11 років, що пройшли з моменту трагедії, я не отримала від винуватця ДТП жодної копійки»...

Великий начальник–податківець зумів представити себе в суді як... малозабезпечену людину! Завдяки підтримці впливових друзів він «позбувся» всього майна: щось продав, щось переписав на інших осіб. І нічого при цьому не втратив! Вікторія ж в одну мить втратила все: здоров’я, дитину та можливість створити родину. Хлопець, з яким мали зіграти весілля, побоявся пов’язувати свою долю з інвалідом. «Якби у неї хоча б руки працювали, — журився «коханий», — я, може б, не побоявся, а так...».

У Віки на правій руці рухається лише один палець, і це дозволяє їй працювати на комп’ютері. «Коли вивчуся на психолога, то зможу надавати психологічну допомогу людям, що, як і я, потрапили у складні життєві обставини! — не втрачає оптимізму Вікторія. — Юридична допомога просто необхідна нашим людям, але ще більше вони потребують простої людяності. У країні, де закони працюють погано, можливо, найголовніше — підтримати людину в скрутну для неї хвилину, подарувати надію, утримати від відчайдушного кроку. Думаю, я все зможу, бо дуже цього хочу!».

Мрії збуваються!

Історія Вікторії Щербини мала щасливе продовження: дізнавшись про її життєву драму, багато людей стали для жінки вірними друзями. А головне — Вікторія все ж отримала необхідний їй інвалідний візок! Її дівчині передала народний депутат Вікторія Дем’янчук. «Віка Щербина — це боєць, який, незважаючи на життєві труднощі, знаходить у собі сили далі вчитися і допомагати іншим людям, — каже Вікторія Дем’янчук. — Ми вирішили надати їй адресну допомогу, бо її життя — це найкращий приклад того, як можна з гідністю долати всі життєві негаразди».