У степах США

23.03.2012
У степах США

Відомо, що уявлення людей про далеке й незвідане, прикрашені химерними фантазіями, переростають у казки і легенди. Відомо, що такими історіями живилося не одне покоління Стародавньої Греції. Відомо також, що не одне покоління українців за океаном виросло на переказах про прекрасну Україну — як у Шевченка: «Село на нашій Україні, неначе писанка село, зеленим гаєм поросло. Цвітуть сади…». Хоча нам не відомо, чи цитував ці рядки своєму синові емігрант із маленького містечка неподалік Львова, який оселився на півдні Каліфорнії, у Сан–Дієго. Але спогади про родючу землю, на якій росла «значно більша кукурудза», «чорніший і набагато смачніший хліб», а «у старому замку на пагорбі блищали запорошені перлини», глибоко запали в пам’ять хлопчика, і пізніше вже дорослий Сід Флейшман виростив на них історію «Чарівна ферма пана Мак–Брума». «Україна і моя уява перетворили мене на письменника — щойно я сам вийшов у широкий світ», — написав він у передмові до першого свого українського видання, що здійснили у видавництві «Грані–Т».

У книзі описана історія такого собі пана Мак–Брума, який має дружину Меліссу та одинадцятеро діточок на ймення Віллджиллестерчестерпітерполлітімтоммеріларріімалакларінда. Бідна на статки, проте багата на добрий гумор велика родина рудоголових Мак–Брумів час від часу потрапляє в скрутні обставини, з яких усіх виводить кмітливий татко — була би жага до життя, а на що жити — завжди знайдеться. У книзі — 60 сторінок, розподілених між трьома історіями: як Мак–Брум здобув 18 акрів родючої–преродючої землі в штаті Айова, як змусив вітер працювати на його ферму і рятував врожаї від ненажерливої сарани. Кожна з оповідей насичена великою кількістю дрібних вигаданих деталей: про те, як хлопчики «консервували» вітер у пляшки, щоб мати його свіжим у спекотне літо, як татко і мама повзували малечу у вітряні черевики з чавунних кастрюль, щоб їх бува не здуло з двору,як величезний качан кукурудзи, вирощений з одного зернятка, отримав усі медалі й миттєво перетворився на цілу купу попкорну, так у залі змагань було гаряче. Після кожної такої історії герой казки запевняє — «Це чистісінька правда!». І йому важко не повірити, адже це ті вигадки, які щодня злітають з уст наших дітей: у дитячому ж світі не є неможливим зловити вітер у пляшку.

А щоб яскравіше прозвучала праукраїнська казка Сіда Флейшмана, видавці розмістили на сторінках книги мультиплікаційні ілюстрації Анни Сарвіри. Перейнявшись пригодами рудоголових, художниця не пошкодувала сонячних фарб: помаранчевого для волосся Мак–Брумів, жовтого — героям на сорочки, жовтогарячого — на гарбузи. І доповнила картинки підписами: це Кларинда, а це суперкабачок, це Джон вузьколиций, а це кукурудза.

Отою кукурудзяною перемогою щасливо закінчується історія великого оптиміста пана Мак–Брума. Не менш щасливий фінал життя виписано і для батька Сіда Флейшмана. Спокусившись на казки про золоті бруківки Нью–Йорка, він підлітком перетнув океан, але золотошукачем не став; заробляючи кравецтвом — як і його предки — він став батьком чудового дитячого письменника Сіда Флейшмана.