Микола Шкіль.
Микола Іванович Шкіль. Один із найбільших авторитетів у корпусі ректорів флагманських вишів України. Майже третину століття під орудою цього поважного вченого, академіка успішно зростав і утверджувався славний Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова.
Важко нині знайти в Україні таку школу чи освітянський вуз, де б не працювали його вдячні вихованці. З–під його руки вийшли цілі педагогічні покоління, династії. Цього вже достатньо, щоб почуватися вартісним і щасливим.
Про постать Миколи Івановича Шкіля в українській педагогіці й математичній науці ємко написано на Батьківщині та за кордоном. У 1955 році закінчив Київський державний педагогічний інститут ім. О. М. Горького, нині — Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. Відтоді вся наукова і педагогічна діяльність Миколи Шкіля пов’язана з цим вишем. Аспірант, старший викладач, доцент, декан, завідувач кафедри математичного аналізу і, зрештою, у 1973—2003 роках — ректор, з 2003–го — радник ректора університету, завідувач кафедри математичного аналізу. Результати досліджень Миколи Шкіля представлено у більш ніж 400 наукових працях, зокрема в 10 монографіях, 30 підручниках і навчально–методичних посібниках...
Знаю: за суттю Микола Шкіль оптиміст. Хоча й тепер гірко плаче, як згадає своє раннє сирітство, голод і холод, свою без пори померлу тиху полтавську матір і глухонімого брата Василя, про якого так тепло розповідає все своє життя: зразків такої любові і такої пам’яті у світі мало.
Але найбільше мене вражає у ньому його душа. Я б ніколи не повірив, що у вченого–математика (як і у фізика) вона може бути такою співучою — до зустрічі з Миколою Шкілем був переконаний, що така ж пісна і аскетична, як і їхні формули. А виявилася бентежною і рухливою, сповненою високості й дитячого подиву.
А ще у Миколи Івановича непоборна любов до митців. Українська духовність, національна культура посідають у серці ювіляра особливе місце. Це він, Микола Шкіль, понад 20 років тому запросив мене читати лекції у стінах Драгоманівського університету — в лоні його альма–матері. Як перед цим запросив Анатолія Авдієвського та Анатолія Паламаренка...
До всього цього наш ювілянт має чудовий талант співака і широко апробований дар письменника. Він володар красивого й рідкісного драматичного тенору. Іноді, бувало, брав окремі високі ноти чистіше і краще за свого вокального кумира Анатолія Солов’яненка. І це чиста правда. Пригадую, з якою полум’яністю і натхненням Микола Шкіль співав своїм друзям улюблені українські народні пісні та класичні арії.
А з якою прихильністю привітали українська читачі появу його зворушливої автобіографічної повісті «Недовезені соняшники...». Та особливого резонансу повість зазнала, коли відомі актори здійснили її радіопостановку на Українському радіо.
Тож iз роси і води вам, освітянський патріарше! Літ міцних і здорових — аж за далекий обрій! І хай завжди поруч із вами буде вельмишановна Катерина Тодосівна — Богом дана дружина і соратниця.
У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>
Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>
Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>
Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>
Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>
Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>
