Марко Галаневич із колегою з гурту «ДахаБраха» Ніною Гаренецькою: «Ми зайшли на нову територію».
— Але з електронікою ви познайомилися ще під час роботи з Port Mone.
— І навіть раніше, колись із формацією Kievbass ми робили кілька реміксів.
— У вас була така романтична історія знайомства вашої музики і музики Port Mone. А як відбулася робота тут?
— Прагматичніше, бо у нас було набагато менше часу і можливостей співпрацювати. З Port Mone нас просто відправили на вакації у Хмелеву, де ми мали повно вільного часу, займалися лише музикою.
Із Karbido до цього була співпраця у Польщі: тоді у замку нас, музикантів, розсадили у різних місцях, але ми були зв’язані акустично і творили музику, виходячи з того, де хто сидів, наприклад хтось був у суцільній темряві. Зараз же ми довго вели переговори щодо того, яким може бути цей проект. Хлопці–поляки придумали, що їм цікаво було би торкнутися водної стихії, тому і назва «Мапа ріки», а дівчата познаходили в українських автентичних піснях усе, що стосується водної стихії — море, річки, Дунай, дощ. І, бачите, символічно — нас заливає з усіх сторін (усміхається).
— Скільки композицій створено?
— Десять. За великим рахунком, ми боїмося це говорити вголос, але я скажу — це альбом. Ми розуміємо, що це реально. Сьогодні (у суботу. — Ред.) ми подивимося, як публіка відчує цю музику.
— Далі концерти не заплановані?
— Ні. Ми робили це для «ГОГОЛЬFEST’у».
— Не можу пропустити особистісний момент. Ти зайнятий у «ДасiБрасi», Наталка (дружина. — Ред.) — у DakhDaughters. Як вистачає часу на сім’ю? (На фестивалі разом із батьками гуляла чотирирічна донька Лукія, світле дитя, яке просто зачаровує своєю відкритістю). Чи сім’я — це теж театральний простір.
— Ні–ні. Сім’я для мене — це окремо. Звісно, абсолютно непросто. Я хотів би бути з дитиною набагато більше, цього літа ми провели разом днів два–три. Так вона з бабусею та дідусями, дай Бог їм здоров’я.
— Вона подорожує з вами?
— Колись, коли пила грудне молоко, тоді подорожувала з нами. Але я не відкидаю можливості, було би добре її брати — занурити в цей світ. Зараз вона ходить у дитячий ансамбль «Дай Боже», надзвичайно гарний, вони роблять класні речі — такі обрядові, пісенні, ігрові перформенси.
Колишню Арку дружби народів у Києві Міністерство культури України визнало такою, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих памʼяток України. Монумент втратив статус памʼятки історії і тепер його можна демонтувати. >>
Пункт закону про медіа, який посилює вимоги щодо використання державної мови в ефірах українськомовних програм набере чинності 17 липня. Він допускатиме іноземні мови на телебаченні лише у вигляді окремих слів чи виразів. >>
У Львові завершився архітектурний конкурс на проєкт меморіального комплексу військових поховань Героїв України на вулиці Іллі Мечникова. Переможцями стала команда архітекторів з Хмельницького — Віктор Голубєв та Дмитро Райфшнайдер. Конкурс тривав три місяці. >>
Нарешті у кінотеатрах з 9 травня можна подивитися художній фільм «Будинок «Слово». >>
У Люка Гардінґа, політичного журналіста лондонської Guardian, вийшла в Україні вже друга книжка. >>
У Черкаському обласному музеї «Кобзаря» тамтешня колекція мистецької шевченкіани збагатилася ще однією картиною — портретом Тараса Шевченка. >>
