Попов пустив на Київ танки

07.11.2013
Попов пустив на Київ танки

Для параду на Хрещатик привезли танк Т-34. На урочисті заходи з казни Києва пішло щонайменше 7 млн. гривень. (УНІАН.)

Зранку пасажирів метро зустрічали пісні воєнних часів, які лунали через репродуктор. Час від часу вони перемішувалися з вітальним словом, яке зачитував голова КМДА Олександр Попов. Хто їхав довгим ескалатором — міг почути кінцівку і зрозуміти, хто автор цього аудіопослання, а решта пасажирів так і не збагнули, хто воно невиразно бурмоче про «наші втрати» і «пам’ять героїв».

Люди їхали на роботу. Бо встановлений міськдержадміністрацією вихідний «на честь свята» багато бюджетних установ проігнорували, працювали і дитсадки — було вирішено, що зручніше відпрацювати середу, ніж рекомендовану Поповим суботу. А в соціальних мережах можна було знайти чимало обурених коментарів, мовляв, день цей варто було зробити днем жалоби, а не реконструкцією війни з концертом i парадом. Який, справді, парад і феєрверк, коли за визволення Києва 70 років тому полягло, за різними оцінками, 500—700 тисяч солдатів радянської армії! Відомо, що Київ брали аврально саме до 7 листопада — щоб зробити подарунок Сталіну до чергової річниці Жовтневої революції.

На тлі цифр цих втрат, які — коли б не свято великого Жовтня — були б на порядки меншими, не вельми етичним виглядає і концерт на майдані Незалежності, і «святковий феєрверк», та, напевно, і парад військової техніки часів Другої світової на Хрещатику. А особливо якщо згадати, що напередодні Олександр Попов називав суму, в яку обійдеться містові «святкування», — 7–8 млн. гривень. «Навіть якщо ці гроші не були напряму залучені з бюджету, то вони були залучені через певні дочірні структури, які отримали преференції від міста і за це розрахувалися не в бюджет, а на проведення цієї чи іншої акції», — вважає Олександр Бригинець, нині депутат ВР, а донедавна — депутат Київради.

Центральною подією стало покладання вінків до могили Невідомого солдата в Парку слави. Учора там було велелюдно. Покладали вінки і Президент Віктор Янукович та очільники уряду, і столична влада, і люди, які пережили окупацію і яких тепер відшукали десь по селах під Києвом. Як–от, приміром, цих бабусь, сестер Марію та Галину Шкур. Чомусь жінкам у руки дали не вінки чи букети квітів, а портрет маршала Жукова. Чому не Ватутіна, який керував операцією зі звільнення Києва?

Загалом, за даними КМДА, на площі та в парку біля пам’ятника зібралося 35 тисяч киян. Переважно це були студенти та бюджетники.

  • Анатолiй Александров: Чорнобиль приголомшив мене

    У серпнi 1929 року Київська єдина трудова школа №79 готувалася до нового навчального року. Викладачi юрмилися бiля учительської, весело розглядаючи один одного. То була щаслива серпнева пора, коли тривала вiдпустка налила тiло мiцнiстю та здоров’ям, коли буденна рiч, до якої в серединi року поставишся цiлком серйозно, тепер здатна викликати веселий, нiчим, до речi, не обумовлений смiх. >>

  • Атомний феномен забуття

    Трагедія на Чорнобильській станції сталась у ніч iз 25 на 26 квітня 1986 року. У результаті радіоактивними елементами було забруднено 150 тисяч квадратних кілометрів територій, постраждало близько п’яти мільйонів людей... >>

  • Трофеї Кобзаря

    Великий поет Тарас Григорович Шевченко завжди був на боці знедолених. Співчуття до них, нетерпимість до насильства, жорстокості, несправедливості, приниження людської гідності було властивістю його душі. У цьому плані показовим є і ставлення Кобзаря до «братів наших менших». >>

  • Жіночі обличчя Майдану

    Із перших днів Революції гідності жінки поводилися не менш активно, аніж чоловіки: готували на польовій кухні; допомагали пораненим; носили дрова, шини та бруківку; патрулювали райони Києва. Під час протестів жінки ставали на лінію вогню і пліч-о-опліч iз чоловіками виборювали свободу та можливість жити в європейській демократичній країні. >>

  • Незламний спротив

    «Майдан по-звірячому зачистили. Десятки поранених. Десятки затриманих. Такого Україна ще не бачила», — так о п’ятій ранку депутат Андрій Шевченко повідомив про незаконну акцію силовиків проти учасників Євромайдану. >>

  • 94 дні Гідності

    «Зустрічаємось о 22:30 під монументом Незалежності. Вдягайтесь тепло, беріть парасолі, чай, каву, хороший настрій та друзів», — із цього повідомлення журналіста Мустафи Найєма у «Фейсбуці» два роки тому розпочався Євромайдан. Тієї ночі у центрі української столиці зібралося близько тисячі людей, а вже наступного дня подібні акції пройшли чи не в кожному обласному центрі країни. >>