Піти додому або померти

20.02.2014
Піти додому або померти

Спалений силовиками наметовий табір на Майдані. (Рейтер.)

У кровопролиття в центрі Києва, окрім вуличного, є ще один вимір: переговорний. Утім це визначення умовне — досі жодної користі від «чаювань» із Віктором Януковичем опозиція не мала. Повернувшись учора вночі з Банкової, Віталій Кличко прямо доповів народу: «Нічого хорошого з переговорів я не приніс». «Президент сказав, що є тільки один вихід — це все залишити, очистити Майдан, і що всі повинні піти додому. Все, про що він говорив — це про те, щоб лідери опозиції закликали людей на Майдані припинити протистояння і скласти зброю», — сказав Кличко. А Арсеній Яценюк додав, що Янукович поставив ультиматум: або опозиційна трійка відхрещується від Майдану, або сідає в тюрму.

Дзвінки з Банкової та на Банкову

Яценюк не перебільшив: у ніч з 18 на 19 лютого з’явилося відеозвернення Віктора Януковича до «дорогих співвітчизників», в якому він переклав відповідальність за кровопролиття на опозицію. А лідерам остан­ньої запропонував зробити вибір: або «негайно відмежуватися від тих радикальних сил, які провокують кровопролиття і зіткнення з правоохоронними органами», або «з ними буде інша розмова». При цьому Янукович продовжував називати себе «категоричним противником силових варіантів, а тим паче — кровопролиття».

Щодо переговорів, то ця тема виникла у вівторок ввечері. «Дзеркало тижня» повідомило про зустріч Президента з першим заступником Юлії Тимошенко Олександром Турчиновим із посиланням на джерело в Партії регіонів. Під час їхнього спілкування було буцімто домовлено про продовження переговорів у середу, коли сторони розпочнуть створення коаліційного уряду. Непрямо на те саме натякав і спікер ВР Володимир Рибак, однак, як повідомив журналістам член фракції «Батьківщина» Андрій Павловський, опозиція станом на ранок середи так і не отримала підтвердження щодо чергового раунду переговорів.

На краще це чи на гірше — сказати складно. Остаточно рубікон перейдено навіть не 19 січня, а 18 лютого, коли на вулиці Києва вперше вийшли з вогнепальною зброєю (!) чи то наймані «тітушки», чи то випущені задля такої мети з тюрем «зеки» (є й така версія). Про що в подібній ситуації дискутувати — зрозуміло не зовсім. А втім, дехто таки намагався наостанок порозумітися з Президентом — сайт iPress.ua пише, що протягом усього вівторка Януковичу безуспішно телефонувала Ангела Меркель, а також посли європейських країн.

Інспекція лав

Прес–секретар Володимира Путіна Дмитро Пєсков натомість підтвердив, що телефонні переговори його шефа з Януковичем відбулися. Про що розмовляли — невідомо. Несподівана публічна підтримка кумом ВВП Віктором Медведчуком Конституції 2004 року створює широке поле для трактувань. Якщо взяти за аксіому те, що жодної заяви лідер «Українського вибору» без узгодження з Кремлем не робить, то слова Медведчука про «більшу відкритість влади», яку забезпечить Основний закон— 2004, слід сприйняти досить серйозно. Це або відволікаючий маневр, або тролінг, або сигнал Януковичу: Путіна він більше не цікавить.

Інший сигнал главі держави прозвучав зсередини країни: вже вдруге за короткий проміжок часу «старійшина» українських олігархів Рінат Ахметов висловився за негайне припинення кровопролиття. Його підтримав і Віктор Пінчук. Ще один представник великого бізнесу — Ігор Коломойський — хоч і не давав подіям жодних публічних оцінок, натомість дав повний карт–бланш редакторській верхівці свого телеканалу «1+1».

Якщо гіпотетично змоделювати ситуацію, за якою від Януковича відвертаються два стовпи його зовнішньої і внутрішньої підтримки — місцевий олігархат і московський «цар», покладатися Президент може тільки на правоохоронців. Але останніх катастрофічно не вистачає. У вівторок, задля наступу на Майдан, силовиків стягнути звідусіль, повністю оголивши інші фронти. Відтак на допомогу «Беркуту» йде, всупереч нормам Контитуції, армія. Хоча досі міністр оборони Павло Лебедєв і заперечував можливість участі ЗСУ в будь–яких операціях проти повстанців, він, однак, учора підтвердив, що віддав наказ передислоковувати з Дніпропетровська до Києва 25–ту десантну дивізію. Пояснення з вуст самого Лебедєва звучить так: необхідно задля посилення охорони баз зі зброєю.

Що далі?

Ніч із 18–го на 19–те лютого Майдан, атакований зусібіч «Беркутом», Майдан палаючий і спливаючий кров’ю, таки вистояв. Фактично, у нас лишились ми самі — Майдан і «реєстрова опозиція». Остання, на думку авторки цих рядків, припустилася помилки, закликавши всіх до мирного походу до ВР, який мирним не міг бути за замовчанням. Навіть не спробувавши переломити ситуацію у парламенті, лідери опозиції привели повстанців у стані найвищої точки кипіння до щитів «Беркута» і лишили там напризволяще. Увечері «трійка» ще була на Майдані, а вночі розійшлася — на відпочинок і, хочеться вірити, «мозковий штурм».

Тим часом Раду, де цього тижня планувалось розглядати зміни до Конституції, закрито на невизначений термін. Сотники ж Самооброни Майдану не збираються відмовлятися від герильї, навпаки, вони анонсують зі сцени наступ на адміністрацію Президента та Кабінет Міністрів.

Що стосується влади, то вчора вдень Віктор Янукович проголосив 20 лютого днем трауру за загиблими. Перед тим, із самого ранку, на сайті Президента з’явилася його заява. Він повідомив, що завжди закликав до діалогу, ще з 2004 року, і останнім часом навіть реалізував дві амністії. Усю вину за вуличні бої на вулицях Києва Янукович покладає на опозицію, не згадуючи про сотні «тітушок», які з дозволу влади чинять безмір на вулицях столиці, та вогнепальну зброю в руках силовиків. «Межу вони (опозиціонери) перейшли, коли закликали людей до зброї. А це — кричуще порушення закону. І законопорушники повинні стати перед судом, який визначить їм міру покарання. Це не моя забаганка, це мій обов’язок як гаранта Конституції», — заявив Янукович.

Не один не вдома

26 членів фракції Партії регіонів залишили Україну в ніч з 18–го на 19 лютого, повідомили сайту «Хвиля» джерела в ПР. Новітні біженці покинули рідні терени, нібито скориставшись чартером сина Миколи Азарова. Перенесення роботи парламенту на інший день спікер Володимир Рибак у вузькому колі пояснив тим, що зараз, мовляв, фракцію «Регіонів» зібрати неможливо, пише видання.

Декому з фракції ПР справді прийшлося непереливки: з натовпу розлючених маніфестантів депутата–олігарха Вадима Новінського виводив особисто Олександр Турчинов.

Наразі відомо лише про одну заяву про вихід із фракції «Регіонів» у парламенті — Юрія Благодиря.

  • Загинув за Батьківщину? Доведи

    60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>

  • На чужині — не ті люди...

    Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>

  • «Русскій мір» у нашій церкві служити не буде»

    Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>

  • Батько солдата

    Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>

  • «Нашим хлопцямна війні Бог дає інші очі»

    Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>

  • Зона як заповідник

    Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>