Жирними мазками про Майдан

У неї на руці червоно-чорне татуювання — тризуб у вогні, у нього на светрі напис — Glory to Ukraine. Це художниця Марія Діордічук та графік Єгор Стрєлков, які зараз возять невеличку пересувну виставку «Кольори волі» (Freedom Colours) країнами північного регіону ЄС. Обоє — учасники «Мистецької сотні» Майдану й репрезентують основний на сьогодні український тренд — патріотизм, настояний на диму майданних шин і скріплений кров’ю співвітчизників. Це той тренд, що має потужний запит серед українців за кордоном, чий патріотизм — вибух почуттів, детонованих Революцією гідності. Ці люди так само гостро і боляче переживали різні стадії Майдану, як і їхні співвітчизники вдома: слідкували за новинами, передавали допомогу і гроші, влаштовували пікети, займалися просвітництвом українського питання серед місцевого населення, а також самі їздили-літали на Майдан. Інша частина цільової аудиторії — жителі спокійної й безпечної Європи, що віртуально продовжують перебувати на українсько-російській лінії вогню.

Подібний запит відчули й реалізували на початку червня учасники проекту «Майдан. Україна. Шлях до свободи»: знані в Україні Матвій Вайсберг, Ігор Гайдай, студія «Вавилон 13» і Сергій «Фома» Фоменко відкрили кімнату українського Майдану в Музеї Берлінського муру «Чекпойнт Чарлі». Виставка Діордічук—Стрєлкова ще камерніша: 12 живописних полотен і папка плакатів уміщаються у велику дорожню сумку. Така легкість сприяє неймовірній мобільності «Кольорів волі». Стартувавши на початку червня в Естонії, художники проводять в окремій європейській столиці до тижня: після Талліна були Гельсінкі, далі — Копенгаген, у планах — Швеція, Бельгія, Голландія, Німеччина. Тур абсолютно аматорський, про вояж до наступного міста домовляються буквально на ходу, рекламу забезпечує місцева українська громада чи посольство. Єдине, в чому впевнені сучасні українські передвижники, — готові бурлакувати Європою до серпня, поки діє термін їхнього перебування в ЄС.

«Усе почалося з того, що коли ми працювали на Майдані, то іноземні журналісти нас запитували, чи збираємося ми в Європу, щоби показати свої картини. Після цього ми вирішили передати свої емоції за межі України й почали писати листи в українські посольства та організації за кордоном», — розповідає Єгор Стрєлков. За його спиною — яскраві, насичені кольором роботи: кобальтове небо, білий сніг, чорний дим, червоним і жовтим горять шини й вибухають коктейлі Молотова, мало не на кожному полотні жирним мазком виділяється жовто-блакитний прапор. Картини підписані Марією Діордічук. Єгор, майстер тату (до слова, один з організаторiв популярної під час Майдану тату-акції) спеціалізується на графіці. Його роботи — серія плакатів, створених на злобу дня перед кримським «референдумом». «Чи збираєтеся малювати подібну серію про Донбас?», — запитую Єгора, вихідця з Єнакієвого. Але відповідь зависає у повітрі. Малу батьківщину той залишив у 2008 році, йому не притаманний регіональний патріотизм, хоча був час, коли він мріяв «щось зробити» для Донбасу: заробити грошей і створити культурний проект.

«Кольори волі» мали серйозний почин. Силами українського посольства виставка була організована у стінах естонського парламенту, у вестибюлі поряд із залою засідань, так що всі репортажі з кулуарів велися на живописному тлі української революції, не без гордості повідомляє Єгор. Крім того, публічність їй забезпечували екскурсії, що ведуться у стінах законодавчого органу. Друга зупинка — у Гельсінкі — вийшла значно скромнішою: тимчасову експозицію розмістили в українському посольстві, де на відкритті зібралося з кілька десятків українців — невелике, але дружнє коло. Художники показують, що репрезентативністю не надто переймаються: «Навіть якщо прийде одна людина, і то добре. До цього ми робили виставки на горищах, БТРах, блокпостах», — заявляє Єгор. Навряд чи лукавить, хоча розуміє, що розголос — запорука продовження туру. Тому пара і звертається до всіх, хто може допомогти їм у організації виставки в Німеччині, Італії, інших країнах. Зважаючи на патріотичний тренд, цілком реально, що тихим ходом «Кольори волі» домандрують до південних і східних кордонів ЄС.