Важка дорога до школи

02.12.2015
Важка дорога до школи

У будищанських школярів стосунки зі шкільним автобусом не склалися... (з сайта stanislavske.tv.)

Щоб потрапити до школи, дітям із села Буда-Макіївка Смілянського району треба не лише втомитися, а й змокнути під дощем, намочити ноги та змерзнути від холоду. Бо шкільний автобус, який повинен їх доставляти до навчального закладу в сусідню Макіївку, забирає школярів не з центру села, а далеко за ним. Аби туди дістатися, діти самотужки долають шлях від рідної хати аж за село. Там, біля залізничного переїзду, вони й чекають шкільний автобус. Під відкритим небом, у дощ, сніг, вітер та мороз. Автобус зупиняється за переїздом, і педагог, котра ним приїжджає з Макіївки, переводить школярів через залізницю. Перед уроками і після них.

На дорозі — «квашня», то нехай діти пішки йдуть

Буда-Макіївка — село невелике, там проживає всього 150 жителів, але дітки є. У Макіївку шкільним автобусом їздять більше 20 хлопчиків та дівчаток. Не тільки школярі, а й ті малюки, які відвідують дитячий садок.

«Така важка дорога до школи для них — справжній стрес», — обурюється «Україні молодій» Людмила Жижка, жителька Буди, яку недавно обрали головою Макіївської сільської ради, в яку входить і село Буда-Макіївка. «Щоранку моїм двом дітям, які ходять у третій та п’ятий класи, треба вийти з дому о 6.35, ще 35 хвилин їм необхідно, аби пройти три кілометри до переїзду, за яким стоїть шкільний автобус», — додає житель Буди Роман Бурдужа. Чоловік працює в райцентрі, тож підвезти дітей до переїзду в нього немає можливості. І така нервова та напружена ситуація у багатьох сільських родинах — батьки переживають за дітей, їхнє здоров’я та безпеку.

«Торік автобус два місяці не ходив узагалі, чи пального не було, чи з акумулятором проблеми, точно не скажу, але батьки по черзі змушені були возити дітей до школи», — приєднується до розмови й Оксана Зайва, мама двох доньок-школярок шести та одинадцяти років. Вона каже: в селі обурені тим, що чиновники їх не чують і про дітей не дбають, прикриваючись приписом з ДАІ.

Але так у Буді, наголошують люди, було не завжди. Ще два роки тому шкільний автобус їздив із Макіївки до їхнього села справно. Він зупинявся у центрі й там забирав дітвору. Та одного дня, коли випав невеликий сніжок, автобус «завередував», точніше, не автобус, а його водій. Чоловік заявив, що шлях слизький і під гірку не зможе виїхати.

«Легкові автомобілі їдуть, а йому слизько. Та в нас дорога не гірша, ніж у самій Макіївці!» — дивується Оксана Зайва.

Відтоді, пояснює вона, діставатися до шкільного автобуса стало щоденною проблемою учнів та їхніх батьків. Так минула зима, а навесні, коли танули сніги і діти по дорозі до переїзду почали приходити з мокрими ногами, батьки вирішили «поговорити з водієм, як з людиною». «Але він нам заявив, що не поїде в село, бо там «квашня» на дорозі», — згадує Оксана Зайва. Але ж по цій «квашні», не приховує емоцій жінка, наші діти щодня пішки змушені долати не один кілометр до автобуса! А потім цілий день школярики сидять на уроках у мокрому взутті!

Фобія водія передалася даiвцям і чиновникам...

Переконати водія батькам так і не вдалося. Натомість він сердито пообіцяв їм дістати припис районної ДАІ про заборону переїжджати переїзд. І в серпні минулого року ошелешеним батькам і справді вручили такий папірець за підписом старшого інспектора з технічного нагляду Павла Нестеренка. У ньому чорним по білому йшлося, що перевезення дітей через залізничний переїзд... заборонено, оскільки він нерегульований.

«Нам не пояснили, чим наш переїзд такий небезпечний, хоча звукова і світлова сигналізації там працюють постійно, і таких переїздів в Україні половина», — дивується Роман Бурдужа. Він каже, що їздив з ксерокопією довідки до пана Нестеренка, аби почути аргументацію такої заборони, але так її й не отримав. Зате почув від нього пораду звертатися за роз’ясненнями в обласну ДАІ, а ще зізнався, що водій... боїться їхати через переїзд iз дітьми. Мовляв, не дай, Боже, щось станеться, хто тоді винним буде? Словом, фобія водія, який, до речі, на шкільному автобусі вже не працює, передалася і представникам районної ДАІ.

Не домігшись ніяких зрушень, батьки почали стукати в інші двері. Вони ходили до директора Макіївської школи, в районний відділ освіти, писали тодішньому народному депутату від Смілянщини Віктору Тимошенку, а пізніше зверталися ще й до новообраного нардепа Сергія Рудика. Але ніхто не зреагував, дитячі проблеми нікого не зачепили.

Натомість чиновники дружно відмахувалися від настирливих батьків і традиційно забалакували проблему, вишукуючи відмовки про те, що на переїзді погана видимість, що там треба робити регульований переїзд тощо. І це при тому, що нині на цьому відрізку залізниці щоденно їздять лише два дизелi і через день «ходить» один пасажирський поїзд!

Тож поки чиновники перестраховуються, воліють особливо не ворушитися у своїх кріслах, аби не брати відповідальність на себе, сільські діти з Буда-Макіївки й далі втомлюються та мерзнуть. А вже зима...