Ректор університету Станіслав Ніколаєнко в оновленому навчальному корпусі.
Боярська лісова дослідна станція — єдине на сьогодні навчальне підприємство на пострадянських теренах, яке має FSC-сертифікат лісоуправління та внутрішнього ланцюга поставок, що засвідчує її статус. Нещодавно на базі її Дзвінківського навчально-науково-виробничого центру відкрито сучасну базу практичного навчання.
«Щорічно близько 500 студентів навчально-наукового інституту лісового та садово-паркового господарства і факультету землевпорядкування проходять тут навчальні практики, — розповідає ректор Національного університету біоресурсів та природокористування Станіслав Ніколаєнко. — Подбати про належні умови навчання і перебування тут — наше першочергове завдання. Що ми і зробили: відсьогодні студенти набуватимуть практичних навичок в оновленому корпусі, оснащеному новітнім мультимедійним обладнанням і забезпеченому сучасними ортопедичними меблями. Наукові ж заходи, конференції, семінари, до яких залучаються і студенти, проводитимемо в актовій залі на 120 осіб».
У корпусі встановили сучасну систему опалення з піролізним котлом на пелетах, що дає можливість не транспортувати тепло великою територією центру і значно зекономити на енергоносіях. У перспективі — залучення інвестицій на встановлення власної лінії з виробництва пелетів. У завданнях на наступний рік — капітальний ремонт гуртожитку. З тим, щоб забезпечити на базі Боярської лісової дослідної станції безперервний цілорічний процес навчання лісівників і землевпорядників.
«Мені важко порівнювати сучасну навчальну базу з тією, що існувала раніше, адже став студентом всього три місяці тому, — ділиться враженнями випускник Волинського обласного ліцею з поглибленою військово-фізичною підготовкою, а нині першокурсник ННІ лісового та садово-паркового господарства Богдан Борох. — Але те, що ми маємо сьогодні, дуже стимулює до навчання. Так само, як і лісівнича форма: до однострою вже якось звик, навчаючись у ліцеї, ось тільки погони інші. Такі, як у мого дядька Ігоря Бороха, який працює в Камінь-Каширському лісгоспі. До речі, він теж закінчував наш університет».
Подбали і про «зовнішність» території. З допомогою студентських загонів розбили її доріжками, озеленивши при цьому отримані газони і куртини, встановили альтанки і додаткові лави.
«Особливо до вподоби оновлена спортивна база з новими снарядами та ігровими майданчиками, — приєднується до розмови першокурсник Володимир Литвиненко. — Тепер, крім інтернету, є чим зайнятися у вільний час».
На тривалі застереження екологів щодо небезпеки, яку несе мешканцям міста Ладижин та доброму десятку довколишніх населених пунктів стара система очистки й зношені фільтри Ладижинської ТЕС, і досі ніхто не зважав би, якби цього року ладижинців кілька разiв не засипало сажею. Окрім місцевого спиртового заводу, під підозру потрапила й теплоелектростанція... >>
Від пожежі на нафтобазі біля Василькова на Київщині минуло не так багато часу, але ця страшна екологічна біда знову змусила нас пригадати уроки Чорнобиля 1986 року. >>
Чи задумувалися ви, скільки щодня батарейок викидають українці до сміттєвих контейнерів? Тисячі! Хоча на кожній з них є попереджувальний знак, що викидати відпрацьовані елементи живлення заборонено. Але оскільки мережа збору використаних батарейок у нас просто відсутня, ті однак опиняються на звалищах, завдаючи величезної шкоди довкіллю. >>
Коли торік у вересні на лісовій околиці села Уторопи Косівського району ведмедиця напала на 55–річного місцевого жителя, зламавши йому щелепу, вибивши око й відкусивши носа, дехто із запальних горян вибухнув гнівом на адресу Національного природного парку «Гуцульщина». >>
Цього жовтня надії мешканців Донбасу поласувати свіжою рибкою під час чергової путини на «домашньому» Азовському морі катастрофічно не виправдовуються. Рибні ряди базарів зустрічають порожнiми прилавками. Якщо й трапиться випадковий продавець, то запропонує хіба що дрібного — кістки та голова — бичка або молодь пеленгаса, яку не на пательню хочеться класти, а ридати над її довчасно загубленою долею. >>
Щороку в третю п’ятницю травня Центральна геофізична обсерваторія відзначає своє традиційне свято — День обсерваторії. Сьогодні особлива увага тут буде прикута до відділу спостережень за станом хімічного забруднення та відділу інформації про стан хімічного забруднення природного середовища, адже вони відзначають 40–річчя з дня створення. Саме фахівці цих двох відділів відстежують та аналізують стан нашого повітря, води, ґрунтів, опадів. Моніторити ситуацію допомагають 41 лабораторія та майже 600 спостережних постів, пунктів і станцій. Щоб дізнатися, чим ми сьогодні дихаємо, в яких річках краще не купатися та що маємо у своїх славетних чорноземах, які нас годують, «УМ» вирушила на проспект Науки, 39, корпус 2, де розташована Центральна геофізична обсерваторія. >>
