Росії - зась: країни ОПЕК не дали "зеленого світла" здорожчанню нафти

02.11.2016
Росії - зась: країни ОПЕК не дали "зеленого світла" здорожчанню нафти

Принцип «Своя сорочка до тіла ближче» активно сповідують усі нафтовидобувні країни. У тому числі й Росія.

Епоха дорогої нафти, на яку так сподівалися Росія, Венесуела, Нігерія та ряд інших держав, не розпочалася.

До речі, цілком прогнозовано. Останній діалог країн-членів ОПЕК у Відні пройшов на дуже високому організаційному рівні, атмосфера була діловою, розмови цікавими, а страви вишуканими.

І все! Домовитися про зменшення квот на видобуток сирої нафти, що могли би стабілізувати ціни, сторонам не вдалося. А отже...

«Ну зменшіть хоча би хто-небудь!»... 

Першою спробою країн-видобувачів активізувати ринок була неформальна зустріч членів ОПЕК в Алжирі.
 
Там члени делегацій попередньо домовилися знизити видобуток до 32,5-33 мільйонів барелів у день. Іншими словами, зменшити виробництво на 200-900 тисяч барелів у день.
 
Аби реалізувати домовленість і була скликана зустріч в останні дні жовтня у Відні, де розташована штаб-квартира організації.
 
Саме тут країни-учасники організації мали вирішити, хто з них і наскільки погодиться зменшити видобуток. 
 
«Було багато розмов, але ніхто ні про що не домовився. Цей факт підштовхує ринок нафти до зниження», — сказав агенції «Рейтер» старший ринковий аналітик брокерської компанії OANDA в Сінгапурі Джефрі Халлі. 
 
Як повідомляють учасники зустрічі, найбільшу непоступливість продемонстрували Іран та Ірак, які категорично відмовилися зменшувати видобуток.
 
Окрім того, Тегеран і Багдад не погоджуються з оцінками, які мають бути використані як точки відліку під час розрахунку квот на кожну країну.
 
І пропонують свої показники, які є вищими, за запропоновані в ОПЕК.
 
Відмовилися скорочувати видобуток й країни, які не входять в ОПЕК. Так, відмовою відповіли членам картелю Росія і Бразилія.
 
Росія пого­джується тільки на заморозку власного видобування, рівень якого становить нині 11,11 мільйона барелів за добу. При цьому офіційно в російському міністерсті енергетики ситуацію не коментують.
 
«Наша країна сьогодні перебуває не у тому становищі, щоби зменшувати виробництво підприємств», — сказав представник міністерства енергетики Бразилії. 
 
Тепер учасники ОПЕК та інші нафтовидобувні країни зроблять ще одну спробу скоротити видобуток «чорного золота» — на наступному засіданні, яке відбудеться 30 листопада у Відні.
 
Але вже сьогодні аналітики ринку практично не вірять, що вдасться домовитися.
 
Адже назагал ситуація зi скороченням у галузі не змінилася: країни-видобувники хотіли би зменшити рівень виробництва і сприяти підвищенню цін, але кожна з них хоче, аби зменшував інший.
 
Адже існує загроза, що як тільки ти покинеш якийсь із ринків збуту, то його одразу ж займе конкурент. А конкуренція на будь-якому ринку найбільше загострюється у період його падіння. У тому числі й на нафтовому. 

Російська — у лідерах падіння 

Ринок оперативно відреагував на відсутність успіху віденської зустрічі. Вже зранку в понеділок, коли стало відомо, що діалог у столиці Австрії завершився нічим, грудневі ф’ючерси нафти марке Brent упали на 0,5%. До 49,46 долара за барель.
 
Нафта WTI опустилася до 48,51 долара за «бочку». Найбільше подешевшала російська нафта Urals — до 47 доларів за барель. До речі, російська сировина за тиждень втратила 3,5% своєї вартості. 
 
І, як допускають аналітики, це може бути тільки початком. Навіть, незважаючи на те, що вчора на відкритті торгів Brent і WTI трохи подорожчали, надалі експерти прогнозують падіння.
 
Так, аналітики Goldman Sachs Group стверджують: якщо й зустріч наприкінці листопада завершиться з такими самими, тобто нульовими, результатами, то вже «під ялинку» ринок отримає барель за ціною, нижчою 40 доларів. 
 
«Відсутність прогресу з реалізації квот на видобуток і зростання протиріч між виробниками ОПЕК знижують ймовірність досягнення компромісу 30 листопада», — сформулювали в аналітичній записці Goldman, яку оприлюднила агенція «Блумберг».
 
Тож відсутність конкретики тільки посилила апатію учасників ринку, і їхній песимізм впливає на вартість бареля. 
 
«По суті, це розкол і високі шанси зриву будь-яких угод за сценарієм, який ми спостерігали у квітні із Саудівською Аравією та Іраном у головних ролях. Слова «якщо скорочувати, то скорочувати всім» тільки підтверджують складність ситуації», — написала старший аналітик російського «Форекс Клубу» Олена Афанасьєва. 
 
Тим часом, намагаючись знизити видобуток, країни ОПЕК, навпаки, ... підвищили його.
 
За даними Goldman Sachs, у жовтні рівень виробництва сирої нафти зріс — і становив 32,4 мільйона барелів на день. Нездатність домовитися всерйоз непокоїть керівництво ОПЕК.
 
Генеральний секретар цієї організації Мохамед Баркіндо офіційно, на сайті ОПЕК, попередив країни-члени, що може статися, якщо ті не зуміють домовитися.
 
«Якщо не буде реалізована алжирська домовленість, це призведе до затягування процесу ребалансування ринку і буде супроводжуватися подальшим погіршенням фінансової ситуації, у тому числі скороченням інвестицій вже третій рік поспіль. Така ситуація не має прецедентів», — написав Баркіндо. 
 
Чи матимуть вплив його громи і блискавки — ми зможемо побачити вже через місяць. А тим часом індустріально розвинені країни отримують вигоду від дешевого енергоносія — нарощуючи свою економіку, і ставлять на місце малорозвинені країни-вискочки, які уміють заробляти лише на експлуатації власних надр. 
 
До цього переліку, втім, не належать країни Перської затоки тощо, які свого часу зуміли диверсифікувати прибутки — і нині чи не найменше потерпають від низьких нафтових цін. 
 
А ТИМ ЧАСОМ
 
Обхід закритий!
 
Росія й надалі намагається обійти нашу країну, транспортуючи свої вуглеводні на Захід.
 
Нещодавно у Стамбулі було вже вдруге підписано угоду між Москвою та Анкарою про спору­дження «Турецького потоку», який має вступити у дію вже до кінця 2019 року.
 
Приблизно у цей же самий час мають бути завершені третя і четверта черга газогону «Північний потік».
 
2019-й, нагадаємо, рік — коли завершується дія десятирічної українсько-російської угоди про транзит «блакитного палива». 
 
Аналітики, втім, зауважують, що у Москви не все так гладко — й обійти Україну з флангів їй буде дуже непросто. «Турецький потік» уже одного разу починали будувати — і скасували.
 
«Тоді, ще до збитого російського винищувача турецькими ВПС, протиріччя між двома країнами полягали у величині знижки на російський газ: Туреччина вимагала більше, ніж могла запропонувати Росія», — каже президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар.
 
Тепер, на його думку, «Турецький потік» входить у стратегічне протиріччя з планами Туреччини постачати газ до ЄС з інших джерел, у тому числі Туркменістану й Азербаджану.
 
Рамкову угоду у Стамбулі підписали, на його думку, з урахуванням великого бажання Володимира Путіна, але зрозуміти готовність сторін можна буде лише через кілька місяців. 
 
Сказане повною мiрою стосується й «Північного потоку». Адже європейські країни чудово розуміють, що Росія використовує газ як політичну зброю.
 
Але навiть якщо Захід надасть свою згоду на цей проект, то в жодному разі Москва не зуміє збудувати два газогони одночасно.
 
Й у кращому разі, на думку Михайла Гончара, зможе диверсифікувати український транзитний шлях не раніше 2022 року.
 

ДО РЕЧІ

Поверніть — і розпишіться! 
Україна вирішила оприлюднити ще частину своїх претензій до Росії.
 
Цього разу в традиційній сфері — енергетики. Вітчизняний Антимонопольний комітет вимагає від компанії «Газпром» сумарно 172 млрд. гривень, включаючи штраф і пеню за несвоєчасну його сплату. 
 
«За прострочення 140 днів нараховувалася пеня в розмірі 180,5 млрд. гривень.
 
Водночас, згiдно зi ст. 56 Закону «Про захист економічної конкуренції», розмір пені не може перевищувати розмір штрафу, тому Антимонопольний комітет подав позов про стягнення 85,966 млрд. гривень штрафу й 85,966 млрд. гривень пені», — сказав представник АМКУ.
 
Як відомо, позов у Господарський суд Києва було подано 5 жовтня: Антимонопольний комітет оштрафував «Газпром» на 85,966 млрд. гривень за зловживання монопольним становищем на ринку транзиту природного газу через українську газотранспортну систему в 2009—2015 роках.