На Черкащині рейдери втемну використовують АТОвців для захоплення землі у фермерів

Є фермер. Давно орендує державну чи громадську землю. На законних підставах. Коли закінчується термін оренди, він знає, що має першочергове право на продовження договору.

 

Цілком законне. Він подає документи до відповідного органу.

 

Є чиновник. Працює, скажімо, в місцевому держгеокадастрі. Він отримує від фермера документи і затримує оформлення документів. Місяць, другий, третій.

 

Тим часом у прискореному порядку цю саму землю з порушенням усіх процедур отримує інший підприємець. Як?

 

Є учасники АТО. Їм держава гарантувала першочергове право отримати земельну ділянку сільськогосподарського призначення розміром два гектари.

 

На таку саму ділянку мають право всі без винятку громадяни України, однак отримати її по факту нереально. І тут з’являється привілей для учасників АТО.

 

Люди, які прагнуть скористатися цим привілеєм для власної вигоди, починають сприяти одночасному отриманню землі АТОвцями у певному місці.

 

І одразу ж викуповують у них права на оренду цієї землі. В усіх одразу. І байдуже, що до цього та земля перебувала в оренді у інших фермерів. Нерідко — навіть для того, щоб надалі здати її в суборенду за завищеною ціною.

 

— Я подав документи на землю сільськогосподарського призначення, не сам, — по­братими підбили, за компанію. Я взагалі не хотів із цією тяганиною зв’язуватися. Як і має бути, десь через місяць приходить відповідь: землі немає, з’явиться — повідомимо. І буквально через пару днів виходять на мене люди: земля є, в Кіровоградській області, якщо одразу продаєте її нам, то давайте домовлятися. Приведете ще десятьох таких, як ви, — отримаєте процент... Всі, хто мене знає, в курсі, що я не за дрібний клапоть землі воював, а за всю Україну, тому послав тих ділків куди подалі, аби не брати участі у брудних схемах, — розповідає черкащанин Богдан.

 

За такою схемою відібрали землю у фермерів кількох сіл на Смілянщині. Формально її надали учасникам АТО.

 

Номінально — відбулося рейдерське захоплення землі з використанням доброго імені тих, хто воював. Однак щоб схема була повною, бракує кількох ланок у ланцюгу.

 

Потрібнi ще як мінімум три суб’єкти: підприємець, зацікавлений у тому, щоб віджати землю, чиновник, який відбере землю в одного підприємця і віддасть іншому, посередник, який знайде АТОвців, збере докупи їхні заяви та оформить їм землю там, де треба.

Віктор Сліпенко — голова фермерського господарства «Вікторія» Смілянського району. До лютого 2015 року діяв договір про оренду його господарством землі. Згідно з чинним законодавством, воно мало першочергове право на продовження договору. Однак фермера позбавили цього права.

 

— Держземагентство чомусь не подовжило нам договір. А вже через місяць землю орендували нові фермери. Черкаський господарський суд зобов’язав зі мною укласти додаткову угоду. Тоді тягнули-тягнули, і касація завершилася ухвалою, що я мав звертатися у Смілянську РДА, з якою у 2005 році укладав угоду. Пішов туди, а мені кажуть, що в них уже три роки як ці повноваження забрали.

 

Я звернувся у Вищий господарський суд. Тим часом цю землю уже передали 59 АТОвцям у приватну власність. Новий судовий розгляд у Черкасах закінчився з таким суддівським висновком: мовляв, трапилася помилка, але оскільки земля вже перебуває у приватній власності, то можете судитися з АТОвцями. З АТОвцями судитися я, звісно, не буду... — розводить руками Віктор Сліпенко. За його словами, фермери вітають те, що АТОвцям видається земля, але їм не байдуже, яка потім доля в цієї землі. 

Подібна ситуація і в Ташлику, там-таки, на Смілянщині.

 

— На території нашої сільської ради є 150 осіб, які є працівниками соціальної сфери і які не змогли скористатися правом отримати землю, — розповідає колишній сільський голова села Ташлик, а нині депутат сільської ради, голова земельної комісії Леонід Шабратко. — Це право гарантоване їм конституцією, але є й закон про пріоритет учасників АТО, які своєю кров’ю виборювали нам мир на сході України.  65 заяв учасників АТО використали в нашому селі саме для рейдерського захоплення землі. Є певна процедура, згідно з якою заяви розглядаються за участю заявників. Однак в усіх заявах АТОвців один і той самий номер телефону, на який відповідає один голос.

 

Відстоюючи права мешканців села, ми проводили акцію протесту у Черкасах, однак зіткнулися з небажанням зрозуміти потреби працівників соціальної сфери. У нашому районі 21 сільська рада. Ми пропонували задовольнити ці 65 заяв учасників АТО, пропорційно розподіливши для них землю в кожному з сіл. Однак нам не пішли назустріч. Ці учасники АТО не просто не мають стосунку до нашого села, а навіть до району — вони із Золотонощини, Чигиринщини, Драбівщини. А йдеться про 154 гектари місцевої землі. Заради того, щоб хтось її отримав, нас зіштовхнули лобами.

 

Раніше землю у Ташлику орендувало фермерське господарство «Козацький шлях». Сплачувало податки до сільської ради, дбало про соціальну сферу села. Однак Держгеокадастр не подовжив попередньої угоди.

 

Свого часу, в 2004 році, Смілянська райдержадміністрація уклала угоду з фермерським господарством «Козацький шлях» на оренду 550 гектарів землі.

 

Згодом за рішенням сесії сільської ради основну частину землі розподілили між жителями села. Сім шматків поля залишились, потрапивши в категорію земель історико-культурного призначення. У 2014 році договір оренди закінчився.

 

Його могли поновити або продовжити. У 2015 році дали дозвіл на виготовлення технічної документації. На той час в оренді перебувало 22 гектари земель історико-культурного призначення і 172 гектари — сільськогосподарського.

 

Підприємство звернулося до держгеокадастру. Але вже запрацювала схема, згідно з якою ця земля була розподілена між учасниками АТО, котрі дали доручення одній людині, яка передала ці землі певній юридичній структурі.

 

Хлопці з АТО, які отримали цю землю, навіть не знають, де вона. Сільська рада Ташлика при цьому втратила 200 тисяч гривень щорічного податку, — розповідає депутат Смілянської районної ради Віктор Золотоверхий.

 

У «Козацькому шляху» говорять: ніхто не запропонував їм взяти в оренду землю в АТОвців. Утім на це в чиновників свої погляди.

 

— Земля за межами населених пунктів — це земля державної власності, що нею розпоряджається Держгеокадастр. Підстав для відмови в наданні учасникам АТО, які на сьогодні вже оформили у власність землю біля Ташлика Смілянського району, у мене не було, — роз’яснила ситуацію виконувач обов’язків начальника Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Оксана Сіроштан. — Так, відповідно до статті 118 Земельного кодексу України, кожен громадянин України може отримати земельну ділянку у власність. Чомусь лише дізнавшись, що земельні ділянки виділили АТОвцям, сільська рада Ташлика згадали, що в них ще є незабезпечені землею люди. Вони мовчали роками! Договір оренди із сільгоспвиробником на цю землю закінчився понад два роки тому.

 

Цей користувач незаконно використовував поле. Можливо й були надходження до сільської ради, але той підприємець порушив закон, і сільська рада, знаючи про це, мовчала. Надходження до бюджету сільської ради буде припинене, незалежно від того, хто взяв землю у власність. Додам, що раніше в Ташлику 270 жителів, зокрема й працівники соціальної сфери, вже отримали земельні наділи. Ташличани говорять, що лише в їхньому селі виділили землю аж для 87 учасників АТО й нібито ті немісцеві. Також прозвучали сумніви, чи справді це учасники АТО. Тому відповідаю: у пакет документів, що потрібен для отримання землі, обов’язково входить довідка про участь в АТО. Землю біля Ташлика отримали АТОвці з цього села та Смілянського району, хоча, за законом, громадянин України може отримати землю будь-де, незалежно від місця проживання.

Аби добитися справедливості, у ФГ «Козацький шлях» законним шляхом звертаються в усі можливі інстанції. Адже землю в оренду ТОВ «Степ» поспіхом було передано зі значною кількістю порушень: незважаючи на чинну судову ухвалу про заборону вчиняти щодо цієї землі будь-які дії, нотаріус Юлія Починок ледь не опівночі зареєструвала майнові права на ці земельні ділянки без підписання охоронних документів, як того вимагає чинне законодавство.

 

— Ми абсолютно законно орендували землю, — переконаний голова ФГ «Козацький шлях»  Володимир Семинога. — Те, що в Держгеокадастрі нам вчасно не переоформили оренду, а потім не переоформили взагалі, тепер видають за нашу провину. Ми заслужили повагу селян як соціально відповідальне господарство. І щиро радіємо, що Держгеокадастр дотримується хоча б деяких законодавчих актів і так оперативно виділяє землю АТОвцям. Адже в інших випадках, коли сільськогосподарські компанії за власної ініціативи виділяють землю учасникам АТО, оформлення документів триває місяцями, а подекуди затягується на рік-півтора. І ми б залюбки допомогли оформити цю землю бійцям, якби мали звернення від них. На жаль, такого звернення не було, хоча інформацію про нашу готовність  ми передавали керівнику громадської ради при Держгеокадастрі Василю Шкуту.  І, звісно,  ми б гарантували кращі умови та більший прибуток нашим воїнам-патріотам.

Поки на Смілянщині видають землю АТОвцям з інших районів, 120 учасників АТО зі Смілянщини досі без землі. Їхні права відстоює АТОвець, смілянин Сергій Долотенко.

 

Посередником між АТОвцями та новими фермерами він називає Василя Шкута, який очолює громадську раду при Держгеокадастрі в Черкаській області:

 

— Шкут Василь Іванович запропонував у нас в районі видати землю цим людям: 26 осіб місцевих, а 42 особи — не зі Смілянщини. Якщо люди з інших районів, їм доводиться тільки продавати землю, бо у віддалені краї не наїздишся. Навіщо створювати штучно такі обставини, щоб добросовісні люди страждали? — каже Сергій Долотенко.

Змушені отримати землю на Смілянщині врешті продають її. Називають суми від півтори до чотирьох тисяч доларів за два гектари.

 

Сам Василь Шкут ображається:

 

— Ситуація неоднозначна. Нині діючі і колишні нардепи правдами і неправдами під прапором АТО відстоюють свої бізнес-інтереси. Я сам ще землю не отримав, зате видав уже близько тисячі осіб.

 

— Допомогли отримати? Чи видали?

 

— Допоміг... А вони і кримінальні провадження проти мене порушували, і запити слали, чи я АТОшник, на Мінооборони, перевіряли мене і прокуратура, і СБУ, і поліція... Вони не знають, як законно отримати землю, то через підкуп намагаються це зробити. А АТОшники що — вони мають право розпоря­джатися своєю землею, як захочуть. Хочуть — продають. Кому на лікування треба гроші, кому на інші потреби... Моя справа видати землю і простежити, щоб кожен рік їм за пай заплатили…

 

І поки правоохоронні органи перевіряють, хто АТОвець, а хто ні, земельне рейдерство на Черкащині процвітає.

 

«Хтось» видає землю воїнам, потім «хтось» їх організовано віддає одному підприємцю, а тоді «хтось» стає новим власником на землі.

 

Прикриваючись тим, що це земля для АТОвців «хтось» навіть землю історико-культурного призначення перетворює на сільськогосподарську, на що має право тільки Кабінет Міністрів.

 

«Хтось» виходить вночі на роботу, щоб оформити для цього документи.

 

Якщо до цього землю фермери орендували у держави, то, відмивши її через «АТОшне»законодавство, можна фактично передати її у приватні руки.

 

І навіть якщо закон писався не для того, щоб забрати землю в одних і віддати іншим, то дуже добре для цього згодився. 

 

ТІЛЬКИ ЦИФРИ