«Скарби землі волинської»: у Луцьку відкрилася виставка унікальних ікон та скульптур херувимів

09.11.2016
«Скарби землі волинської»: у Луцьку відкрилася виставка унікальних ікон та скульптур херувимів

Христос. Виноградна лоза. Острозька іконописна майстерня, 1720—1740 роки. (Фотоілюстрація надана музеєм волинської ікони.)

Виставка «Скарби землі волинської» в музеї волинської ікони в Луцьку дарує глядачам шанс ознайомитися з унікальними пам’ятками сакрального мистецтва XVI—XVIII століть.

«Експозиція допомогає скласти уявлення про розвиток церковного мистецтва регіону, — коментує завідувач музею волинської ікони Тетяна Єлісеєва. — Це унікальна можливість для пошановувачів давнього релігійного мистецтва побачити експонати, які були репрезентовані в багатьох наукових виданнях».

Наразі глядачі мають змогу побачити 26 ікон та 16 скульптурнх зображень херувимів, які прикрашали вівтарі волинських церков у період унії. 

Особливості волинських ікон

Волинська ікона — особливе явище в національному сакральному мистецтві: до сьогодні збереглося чимало святих образів, створених на території сучасних Рівненської, Волинської, частково Житомирської та Тернопільської областей.
 
Дослідженням пам’яток цього регіону, особливостями іконо­графії та технології, атрибуції та реставрації займалися відомі мистецтвознавці, зокрема П. Жовтовський, Г. Логвин та інші.
 
Відкриття у 1993 році музею волинської ікони в Луцьку стало дуже важливим кроком у цьому напрямi, адже цей музей є  єдиним в Україні, що орієнтований на презентацію та дослідження школи іконопису регіону. 
 
Саме тут можна побачити рідкісні ікони та предмети церковної декоративної різьби, взірці металопластики та скульптури XVI—XVIII століть, які з великим ентузіазмом збирали фахівцi під час численних експедицій по Волині.
 
Нагадаємо, що в цьому куточку України зосереджено важливі національні культурні та сакральні центри: Почаївська лавра, замок Любарата, Братський Хрестовоздвиженський та Зимненський монастирі.
 
Нарешті, саме в Острозі Іван Федоров надрукував «Азбуку» та «Буквар» (у 1578 р.), «Новий Завіт» із «Псалтирем» (у 1580 р.), а також і першу слов’яномовну «Острозьку Біблію» (1581 р.). 
 
Фахівці, що працюють у музеї волинської ікони, доводять, що фундаментом, на якому розвивалося волинське сакральне малярство, є мистецькі традиції Київської Русі XVI—XVII ст.
 
Місцеві майстри, звісно, відчували вплив іноземного іконопису, проте оригінальне бачення та художня обдарованість дозволили волинським малярам зберегти самобутність і неповторність свого мистецтва.
 
Музейники вважають, що типовими рисами волинського іконопису є «орнаментована декорація тіла, використання реалістичних елементів та етнографічних мотивів», а також і колорит, що об’єднує вохристі, блідо-рожеві, сiро-блакитні та смарагдові кольори. Майстри писали ікони темперою на крейдяно-клеєвому ґрунті, користуючись сосновими або липовими дошками.
 
Тло ікон зазвичай прикрашали гравіровкою у вигляді рослинного орнаменту, а потім золотили та сріблили. В музеї представлено більше ста ікон XVI—XVIІІ ст., проте сьогодні маємо шанс побачити цікаві взірці волинського іконопису з колекції Київського національного художнього музею. 
 
Історія поповнення фондів НХМУ зразками волинського іконопису розпочалася вже у 1899 році, коли відкрився музей. Дослідники пишуть, що на виставці ХІ Археологічного з’їзду було представлено 7 плаща­ниць, 35 ікон і релігійних композицій.
 
Як зазначають у статті до каталогу виставки «Скарби землі волинської» Галина Бєлікова та Олена Бурлака, організатором створення колекції був багаторічний директор НХМУ Микола Біляшівський, зв’язки якого з Волинню розпочалися ще від 1896 року.
 
«Першою волинською іконою, яка потрапила в музей, була Богоматір Одигітрія, що надійшла в 1907 році з Вишнівця за невідомих обставин».
 
Зараз у музеї зберiгається 41 ікона з Волині, переважна частка збережених творів — ікони XVIII ст., є 8 ікон XVII ст., а найціннішою перлиною не тільки музейної колекції, а й усього українського мистецтва є «Богоматір Волинська» середини XIV ст. 
 
Як розповіла завідувач музею волинської ікони Тетяна Єлісєєва, у 1960-х роках завідувач відділу дореволюційного мистецтва Лариса Членова, мистецтвознавці Людмила Міляєва та Григорій Логвин привезли у НХМУ волинську ікону Богоматері з Луцька, а також і численні ікони з сіл Низкиничі, Радехів, Коритне та з міста Дубного.
 
Значно пізніше, вже наприкінці 1990-х років, Благодійний фонд «Український Ренесанс» подарував музею ікони «Христос Вседержитель» та «Моління» кінця XVI ст. Тож сьогодні на виставці глядач може побачити ікони «Старозавітна Трійця», «Святі Володимир, Борис і Гліб», фрагмент царських врат«Апостол Іоан з Прохором».
 
На думку музейників, ікони були написані в осередку, діяльність якого пов’язується з іменем «Волинського іконописця 1630 року». У музеї волинської ікони його творчості та митцям, які належать до його кола, присвячено експозицію окремої зали. 

Світ народного церковного мистецтва

«XVII ст. представлено на виставці переважно роботами народних майстрів, — коментує Тетяна Єлісеєва.  —  Це ікони «Моління», «Спас Вседержитель», «Святий Миколай з житієм», «Різдво Богородиці», що відзначені щирістю і безпосередністю образів, насиченим колоритом, підкресленою декоративністю.
 
Національні риси ликів персонажів, тогочасний одяг ми бачимо в іконі «Хрестовоздвиження» кінця XVII ст.: вбрання імператора Костянтина та імператриці Олени близьке до українських строїв: жупан, делія, намітка.
 
Автор ікони «Різдво Богородиці» написав жанрову сцену із зазначенням побутових предметів: стіл, колиска, ліжко з орнаментованими ніжками, діжка, глечики.
 
Особливою лагідністю образів та простодушністю їх трактування вирізняються твори Острозької іконописної майстерні, яка діяла у XVIIІ ст. Ікони цієї майстерні «Моління», «Чудо в Хонех», «Христос. Виноградна Лоза» відзначені спільною колірною гамою з використанням золотисто-оливкового, оранжевого, рожевого, блакитного відтінків у поєднанні з кольоровими лаками». 
 
Надзвичано піднесені та теплі відчуття у глядачів викликає барокова ікона «Покров Богородиці», що створена у XVIIІ ст. Відомий євангельський сюжет бачимо на іконі «Тайна вечеря» 1787року.
 
На думку фахівців, ця ікона належить пензлю народного майстра — свідченням цього є використання кольорової палітри, що обмежена лише кількома фарбами, та спрощений, досить схематичний, і, як часто трапляється у народних художників, що не мали професійної освіти, малюнок із пласкісно трактованою формою. 
 
«Діяльність іконописної майстерні Почаївської лаври у XVIIІ ст. сприяє поширенню та пошануванню образів Почаївської ікони Божої Матері, — розповідає Тетяна Єлісеєва. — Ми бачимо дві ікони із зображенням Чудотворного образа, виконані у бароковому стилі, темперою на дошці та олійними фарбами на полотні». 
 
Виставка «Скарби землі волинської» дає унікальну можливість побачити священий світ церковного мистецтва, святі образи, доповнені цікавими скульптурними зразками — зворушливими херувимами.
 
Важливо, що відвідувачі можуть ознайомитися з творами, які зазвичай зберігають у фондосховищі Національного художнього музею України.
 
До речі, це не перша, а вже третя з 2008 року виставка, яка презентує колекцію творів НХМУ, що походять із теренів історичної Волині.