Тихе фінансове полювання

15.12.2016
Знаменитий російський критик і публіцист ХІХ ст. В. Белінський, відстоюючи права особистості та гуманного ставлення влади до неї, писав: «Гроші — сонце життя, без якого життя важке, моторошне і холодне».
 
У незалежній Україні гроші, як апостол рівності між людьми, ґвалтуються центральними органами виконавчої влади з самого їх народження, а особливо останніми роками. 
 
Уряд А. Яценюка досяг великих успіхів у мистецтві пристосування до обставин та добування дармових коштів навіть із того, що суперечить здоровому глузду. Козирною картою цього є ліквідація банків та створення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, директором-розпорядником якого є К. М. Ворушилін.
 
Валютних вкладiв та відсоткiв на них у 2014-15 рр. банк «Фінанси і кредит» у Світловодському відділенні не видавали, посилаючись на відсутність валюти. При ліквідації банку, яку керівництво заперечувало, валюту без згоди громадян конвертували у гривні і ввели обмежене відшкодування в 200 тис. грн.
 
У газеті «Урядовий кур’єр» №63 від 7.04.2015 р. було написано, що гарантована сума 200 тис. замала і її потрібно підвищити до 500-600 тис. грн. Особисто мене влаштувала б удвічі менша сума. Цинічне позбавлення мене валютного вкладу в 2794 євро, зібраного разом із чоловіком на старість, є дуже прикрим. Деяку частину з нього я отримала в гривнях, але ж значну частину вкрали!
 
Рішення виконавчої дирекції (ф.г.в.ф.о.), розміщене в інтернетi, я не читала, оскільки через проблеми із зором комп’ютером не користуюся. Газету «Голос України» від 23 грудня 2015 р., в якій було опубліковано відомості про ліквідацію банку «Фінанси і кредит», через брак коштів у місті ніхто не передплачує.
 
Чому ж Фонд не призначив мені термін отримання гарантованої суми до 21 січня 20216 р., щоб я змогла вчасно звернутись до уповноваженої особи з вимогою про включення до реєстру кредиторів?
 
Адже я дізналася про необхідність подачі заяви аж у неділю, 25 січня 2016 р., у день отримання гарантованих коштів, і наступного дня відіслала її до Фонду. Але вимогу, подану із запізненням у 5 днів, пані Чернявська О. С., ліквідатор банку, не приймає.
 
Конституція України стверджує: «Держава захищає споживачів, здійснює контроль за якістю усіх видів послуг і робіт». Мене, пенсіонерку зі статусом «Дітина війни», з 53-річним стажем роботи, яка перетнула 70-річний віковий рубіж, зухвало обдурено. Чи можна Постанову «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» називати законом, якщо закони відображають суспільні відносини, які періодично повторюються?
 
Вони не повинні суперечити Конституції України, в якій обкрадання громадян заборонене. Отже, 200 тис. грн. замість експропрійованої валюти, які вигадала Верховна Рада, суперечать суті закону. За якою формулою розрахована така сума?
 
Вона не враховує співвідношення між доходами багатих і бідних вкладників, пенсіями у 2 тисячі грн. і більшими, стажем роботи понад 50 років. Закон же повинен формувати чесноти у громадян та довіру до найвищих органів влади.
 
Допитувалася я про це в пані Чернявської, у голови уряду А. Яценюка, у голови Фінансового комітету ВР Рибалка С.В., помічники якого порадили надіслати копії фінансових документів, запевнивши, що «мені допоможуть, у керівника приймальні Президента Кокарєва К., у світловодського депутата Олеся Довгого, але вичерпної відповіді не отримала. Усі відсилала мене до пані Чернявської. Практика радянського періоду! 
 
Єлизавета НАВОДНИЧА
с. Світловодське, Кіровоградська область