Святковий вихиляс перед Москвою: для чого Різдво святкувати двічі?

20.12.2016
Святковий вихиляс перед Москвою: для чого Різдво святкувати двічі?

Ще 6 грудня велика група народних депутатів зареєструвала законопроект, яким пропонується святкувати в Україні Різдво Христове не один раз — 7 січня, а двічі — 25 грудня і 7 січня.

Пояснення наводиться таке: майже весь християнський світ та наші українські католики й деякі протестантські громади святкують Різдво 25 грудня, а отже, треба на це зважити.

Першим у списку згаданої групи народних депутатів значиться Павло Унгурян — неодноразовий народний депутат і відомий активіст Церкви євангельських християн-баптистів.

Асоціативно пригадується, що майже два роки тому інший політичний діяч і баптистський проповідник Олександр Турчинов зробив заяву з приводу дати святкування Різдва Христового. Він звернув увагу на те, що переважна більшість християнських країн відзначають День народження Спасителя 25 грудня, тоді як православні в Україні, Росії і Білорусі святкують його аж через два тижні — 7 січня.

Олександр Турчинов запропонував, щоб Всеукраїнська Рада Церков розглянула це питання і прийняла узгоджене рішення, аби весь християнський люд в Україні відзначав день наро­дження Спасителя з усіма християнами світу одночасно, а не в різні дні. 
 
Центр національного відро­дження імені Євгена Чикаленка створився і діє як просвітницька структура. Тому ми вважаємо доцільним нагадати православним, коли й чому сталася прикра розбіжність у визначенні дня святкування Різдва Христового. 
 
Коли Петро Перший, «рубаючи вікно в Європу», видав указ про перехід життя Російської імперії з юліанського на григоріанський календар, що в Європі було зроблено з метою узго­дження астрономічного і календарного обліку часу, російська православна церква відмовилася виконувати указ імператора і продовжувала святкувати Різдво, як і раніше, — 25 грудня, але не за новим, а за старим стилем.

Вони святкують його так досі, й тому відзначають, крім Нового року, ще й «Старий Новий рік». Прикрість і логічна нісенітниця полягає в тому, що всі християни, включно з духовенством, на практиці спочатку відзначають Новий рік 1 січня, а вже потім — день народження Христа, тоді коли все має бути навпаки. 
 
Проте найсуттєвіша прикрість полягає в тому, що перед Різдвом усі православні мають дотримуватися суворого різдвяного посту, що робити вкрай важко під час новорічних святкувань 1 січня. Ось і доводиться священикам нагадувати про це віруючим у своїх проповідях та закликати їх менше у новорічну ніч пити, пісно їсти та уникати сексуальних розваг. Але їхні заклики залишаються на практиці даремними.
 
Позицію УПЦ Московського патріархату неважко було перед­бачити. Її вже третього дня після заяви О. Турчинова озвучив архієпископ Запорізький і Мелітопольський Лука, який звинуватив прихильників перенесення відзначення Різдва на 25 грудня у розколі суспільства. Архієпископ лякає українців втратою традиції, хоча традиція святкувати Різдво 7 січня є наслідком консервативної примхи російських церковників епохи Петра Першого, яка нічого спільного з науковою даністю не має.
 
Церква вміє визнавати свої помилки, що свого часу проявилося у визнанні католицькою церквою того факту, що Земля обертається навколо Сонця, а не навпаки. Церковники, як свідчить практика, можуть міняти і традиції. Погодився ж предстоятель УПЦ МП Митрополит Онуфрій iз необов’язковістю згадування в молитвах під час богослужінь імені патріарха Кирила, якщо це викликає обурення мирян через підтримку Кирилом розв’язаної Росією гібридної війни проти України. Але ж досі згадування патріарха в молитвах під час літургії було не лише давньою традицією, а й канонічним правилом. Отже, заради утримання парафій УПЦ МП пішла на порушення традицій і канонів.
 
На об’єктивне і наукове розв’язання означеної проблеми можна сподіватися від трьох церков: Української православної церкви Київського патріархату, Української греко-католицької церкви та Української автокефальної православної церкви. Якщо ці церкви підтримують європейський вектор розвитку України, їхня думка мала би повністю збігатися з думкою представника конфесії євангельських християн-баптистів О. Турчинова. Предстоятелі перших двох згаданих церков — патріархи Філарет і Святослав — уже висловилися в тому сенсі, що вони зовсім не проти такої реформи, але їм iще не відома думка народу і її треба вивчати. Тут варто висловитися і нам, простим парафіянам. 
 
Наш віруючий християнський люд ділиться на дві частини: на тих, хто щонеділі і щосвята йде до храму, і тих, хто у ці дні спішить на базар чи на дачу, а до храму біжить лише на Великдень святити паску чи перед Водохреще святити воду.

І перші, й другі підуть до своєї церкви тоді, на коли вона їх покличе, і святитимуть паску тоді, коли вона святитиметься. Не вівці ж пасуть пастухів, а пастухи пасуть овець і спрямовують череду в правильну кошару. Якщо Московський патріархат святкуватиме Різдво за старим стилем, як нині святкує, це не розколе українське християнське суспільство глибше, ніж воно вже розколото нині різними патріархами, різними мовами богослужінь і, що гріха таїти, різними політичними орієнтаціями. 
 
Усі в Україні, хто поклоняється Христу, мають об’єднатися датою відзначення дня Його наро­дження та святкувати його раніше Нового року, тобто 25 грудня, приєднавшись завдяки цьому до європейської християнської цивілізації. Святкування Різдва двічі, як це пропонує група депутатів, — непотрібний вихиляс перед Москвою. 
 
Юрій ГНАТКЕВИЧ, народний депутат України трьох скликань