Святі образи розповідають про місію Богородиці — нашої заступниці в переломний час історії Української держави.
За висловом іконописців, «перемога Євромайдану та військово-політичний конфлікт iз Росією знов актуалізують події давнини — згадаємо, що протягом століть Божа Мати була захисницею в багатовіковій боротьбі нашого народу, тому Непорушна Стіна є стрижневим символом боротьби за нашу державу».
В експозиції в Софії Київській, у Південній вежі, представлені Богородичні ікони, створені Юрієм Вербовським, Андрієм Комарницьким та Мариною Комарницькою, засновниками львівської іконописної майстерні «Алімпій».
Митці назвали свою майстерню на честь ченця Києво-Печерської лаври Алімпія, який брав участь у розписі Успенського собору, де навчився технiки фрескового живопису у грецьких майстрів, які прибули на запрошення Лаври з Візантії в 1083 році.
Зразки іконопису Алімпія збереглися і до сьогодні — фахівці визнали його авторство за іконами «Печерської (або Свенської) Богоматері з предстоящими Антонієм і Феодосієм» та «Ярославської Оранти».
У доробку митців майстерні «Алімпій» — монументальні розписи та іконостаси, створені для багатьох храмів України.
Художники ставлять перед собою важливу мету — дослідженя та практичне втілення неодавньоруського стилю в просторі сучасного сакрального мистецтва України.
Отже, глядачам буде цікаво ознайомитися з експозицією Богородичних ікон як унікальним втіленням наслідування давньокиївської традиції сучасними майстрами.
Органічним є вибір місця для виставки, адже Софія Київська є святинею, що збереглася до наших днів ще з часів княжої Русі-України, цей визначний храм внесено до cписку Всесвітньої спадщини Конвенції про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини.
Як свідчать історики, Софія дійшла до наших часів iз героїчної билинної доби Київської Русі — доби Володимира Великого і Ярослава Мудрого.
Дякуючи Богові, ця чудова сакральна перлина збереглася до наших часів. На думку митців-іконописців, Софія є «одним iз найважливіших осередків ретрансляції досягнень візантійської сакральної традиції на давньоукраїнській основі, саме мистецька стилістика мозаїк і фресок Святої Софії стала джерелом для формування давньокиївської іконописної школи».
Як розповів завідуючий відділом освітньої та експозиційної роботи Національного заповідника «Софія Київська» пан Святослав Яринич, ідея створення експозиції на честь Оранти-Захисниці виникла ще навесні минулого року:
«В березні під час виставки, де ми показували твори одразу кількох майстерень сучасного іконопису, митці з групи «Алімпій»запопонували зробити виставку, присвячену винятково Богородиці, з метою показати її саме в Софійському соборі — тут ми маємо найдавніший зi збережених до сьогодення образ Оранти, яка завжди сприймалася як захисниця нашої країни. Для відвідувачів буде цікаво побачити найвідомішi з існуючих іконографічних схем Богородиці: Успіння, Благовіщення, Уміління. Аналізуючи стилистику цих творів, слід зауважити, що митці намагаються дотримуватися канонiчного візантiйського стилю, втім іноді відчувається також і вплив народної ікони».
Автори з майстерні «Алімпій» додають, що у своїй творчості орієнтувалися саме на мозаїки і фрески Софії Київської та деякою мірою — на «бойчукізм». Як пояснює Андрій Комарницький:
«Михайло Бойчук у 1918 році займався реставрацією стінопису Софії Київської, і це не могло не позначитися на його творчості, а відтак — і на провідних засадах школи «бойчукізму». До слова, Андрій Комарницький та Юрій Вербовський — у минулому випускники, а нині викладачі Львівської Національної академії мистецтв.
Досвід праці митців у монументальному мистецтві відчувається і в представлених на виставці іконах — деякі з них мають просту та лаконічну композиційну виразність, властиву саме розписам. І це не дивно, адже група «Алімпій» створила розписи для каплиці Святої Покрови.
Богородичні ікони на виставці приваблюють світоносною силою та високою духовною чистотою — саме до душі глядачів звернені обличчя святих, що миттєво створюють діалог із нашою свідомістю.
Власне, всі твори з виставки «Захисниця» мають такі ж характеристики, якi властиві й шедеврам XII століття: фрескам та мозаїкам Софії, мозаїкам із зображенням Євхаристії та святих, що зараз експонуються у сусідніх залах, а до середини 30-х років прикрашали стіни Свято-Михайлівського собору.
Тому і виникає переконання в тому, що своє найголовніше завдання — донести до глядача святу силу Божу — митці з «Алімпія» виконали.
«Успіння Богородиці» Юрія Вербовського з благоговінням зображує сцену успіння Пресвятої Матері Божої в оточенні апостолів — одразу привертає глядацьку увагу велика постать Христа, який благословляє свою Матiр і тримає в руці її світлу, спеленану Душу.
«Богородиця Елеуса» того ж автора заглядає просто в наші очі, і цей пронизливий погляд внутрішньо з’єднує нас із Богом: Він звертається до кожного з мовчазним запитаянням до самого серця.
Візантийські традиції дуже помітно відкриваються в цьому образі: його традиційна стриманість допомагає швидко подолати кордон між зовнішнім та внутрішнім світом і сфокусуватися на головному — діалозі.
«Богородиця» (Гуцульська) Андрія Комарницького — яскравий, емоційний образ Пресвятої, створений внаслідок захоплення народною іконою, напевно, найбiльш наївний і теплий з усіх представлених на виставці.
Внутрішній зв’язок Богородиці та немовля Ісуса переданий дуже зворушливо, ніжно та сердечно. Ікона «Покрова» для «Центру родини» є втіленням активного руху до Неба — духовну силу передано за рахунок архітектонiчності композиції та кольорової вишуканості.
Надзвичайно емоційно вражаючою є ікона Юрія Вербовського «Не ридай мене, мати». Автор створює особливу драматургію: тут ми бачимо і мовчазну скорботу Богородиці, і смирення Агнця Божого, на якого чекають страждання та розп’яття за наші гріхи, бо він «боготочною кров’ю викупив нас від давньої законної клятви».
Водночас є передчуття майбутнього визволення людства через жертву Христа.
Центральна ікона всієї експозиції — «Захисниця України» Андрія Комарницького —одразу привертає до себе увагу.
Автор створює синтетичний образ, в якому поєднує суто традиційне трактування образу Захиниці (можна порівняти його з відомою афонською іконою Богородиці, яка зображена на повен зріст над святою горою Афон, як її покровителька та заступниця) та зі стародавнім образом Непорушної Стіни — Оранти, широко відомої в народі завдяки мозаїці в апсиді Софійського храму.
Водночас у цій іконі втілено сучасне розуміння вирішальної ролі Пресвятої Діви як Захисниці України від зовіншніх та внутрішніх ворогів. Саме тому Андрій Комарницький малює під ногами Богородиці карту своєї країни.
Водночас митець акцентує увагу на позачасових символах: створює золоте тло — синонім Вічності, та доповнює його символікою яйця — відомого символу Всесвіту, до якого зверталися ще наші пращури. Долучитися до радості споглядання святих образів можна до 25 лютого.
