Господнє Стрітення: українці відзначають одне з найбільших християнських свят

15.02.2017
Господнє Стрітення: українці відзначають одне з найбільших християнських свят

Сьогодні, 15 лютого, — Стрітення, день, у який, за народними уявленнями ще з дохристиянських часів, зима іде туди, де було літо, а літо — де була зима.
 
Казали, що «в цей день зима весну зустрічає, заморозити її хоче, та сама лиходійка від свого хотіння тільки пітніє».
 
У народі 15 лютого часто ще називають «Стрічання», «Громиця», «Зимобор».
 
Згодом цей день став одним із найбільших християнських свят, адже його почали відзначати в пам'ять про те, як Свята Діва Марія принесла до Єрусалимського Храму Ісуса Христа на 40-й день після його народження.
 
Тож свято Господнього Стрітення було започатковано в Єрусалимі ще в другій половині IV ст.  
 
У церквах цього дня правиться за приписаним порядком із найбільшою урочистістю, наче на Пасху, й потім церковнослужителі святять воду.
 
Раніше селяни набирали її в нову, ще не вживану, посудину, приносили додому й пильно берегли.
 
Цій воді приписувалась магічна сила. За народним уявленням, це — цілюща вода: нею натирали хворі місця та вірили, що «поможе». 
 
Найкраще ця вода ніби допомагала від пристріту — хвороби, що її спричиняло «погане» око. Ще нею кропили тварин і людей у найвідповідальніші моменти життя.
 
Наприклад, колись, як чумак виходив у дорогу, господар давав йому хліб, сіль і кропив стрітенською водою волів, воза і самого чумака, примовляючи: «Боже тебе збережи!»
 
Так само й батько відряджав сина на війну, скроплюючи стрітенською водою на щасливе повернення.
 
Із плином часу освячення вогню трансформувалося (з прийняттям християнства) у освячення свічок, тож на Стрічання також святили й свічки, які називають стрітенськими, або в інших звичаях «громичними».
 
Освячували їх у церкві після освячення води, там же запалювали і несли до хати. Коли приходять із церкви в день Стрітення, запалюють «громичну» свічку — «щоб весняна повінь не пошкодила посіви і щоб мороз дерева не побив».
А ще ставили перед образами під час грози, щоб захистити людей і худобу від блискавки. 
 
Селяни спостерігали цього дня чимало хліборобських прикмет. Крім того, в цей день ворожили, виставляючи тарілку із зерном на ніч надвір (якщо ранком роса — до врожаю, нема роси — погана ознака).