Найтемніша ніч — перед світанком: до дня народження Віктора Ющенка

23.02.2017
Найтемніша ніч — перед світанком: до дня народження Віктора Ющенка

Запорізькі активісти: «Любити і захищати Україну нас навчив Віктор Ющенко.»

Сьогодні третій Президент України Віктор Ющенко відзначає свій 63-й день народження. Запорізький обласний осе­редок Всеукраїнського об’єднання  «За Україну! За Ющенка!» долучається до численних привітань, що лунатимуть на адресу нашого лідера.

Можливо, когось здивує, що такий осередок досі існує. Утім, нічого дивного, адже ми послідовно сповідуємо цінності, за які колись стали під помаранчеві знамена команди Віктора Ющенка, за які боролися під час Помаранчевої революції і на Євромайдані.

Ми й далі продовжуємо втілювати всі ідеї та наміри нашого народного лідера, а саме: успішна та заможна Україна; шанобливе ставлення до історичного минулого та декомунізація країни; а в останні роки — ще волонтерство та активна участь в АТО...

«Плине кача» Запорізьким краєм...

Наш осередок багатий на людей, якими можна гордитися. Це, зокрема, Олег Миколайович Гончаренко — письменник, волонтер, скульптор, громадський діяч. У 2015 році Олега Миколайовича номінували на Шевченківську премію. Нещодавно вийшла у світ його остання книга «Прошу вас, живіть!».
 
Це книжка про події в Україні, про АТО, волонтерів, про Богдана Гончаренка — 22-річного хлопця, якого було вбито на блокпосту в АТО та з котрим вперше прощалась Мелітопольщина у 2014 році. Письменник є хрещеним батьком та рідним дядьком Богдана. 
 
Це Володимир Анатолійович Бабуха — вчений, лікар, поет.
 
Видав багато книжок: медичних, наукових, історичних, ліричних, духовних. У віці 75 років завідує лікарнею. Має більше 30 запатентованих розробок для АТО (місто Мелітополь).
 
Це Садріджан Кудусович Ісламов — син легендарного Кудуса Ісламова, котрого тричі засилали до таборів, де відбували покарання В’ячеслав Чорновіл та Мустафа Джемільов. Добро­вільно вступив до кримськотатарського батальйону «Аскер». Несе службу на Каланчаку та Чаплинці. 
 
На жаль, багато кого з нами вже немає. Сергій Петрович Сененко, підприємець із Запоріжжя. Його життя обірвалось 13 лютого 2014 року у віці 35 років.
 
Його застрелили та спалили за те, що він підтримував «Євромайдан», у нього залишилась дружина та  четверо дітей. Сергій увійшов до Небесної сотні.
 
У місті Запоріжжя під час декомунізації вулицю Кремлівську було перейменовано на честь Сененка.
 
Є дві меморіальні дошки — на будинку, де він жив та де працював. «Якщо не я, то хто?!» — цю фразу викарбувано на пам’ятнику, встановленому на могилі Сергія. І за таким принципом варто жити всім нам...   
 
Цілим містом ховали дев’ятьох осіб з авіамістечка, що під Мелітополем. Хлопці були членами екіпажу Іл-76, який було збито над аеропортом на Луганщині. Усього тоді загинуло 49 осіб.
Неправда, коли кажуть, що перші, другі поховання — це біда, а далі це вже цифри та суха статистика. Щоразу з жахом просинаєшся вночі від дзвінків колег, волонтерів... А потім Україною знову «Плине кача», а ми на колінах прощаємось ще з одним Героєм України з Запорізького краю.
 
«Кулі примхливі, як дівчата, вибирають найкращих», — сказала Ліна Костенко, і геніальній поетесі тут нічого заперечити.  
 
Лише за неповних три роки війни Мелітопольщина втратила 22 захисників. А за всі роки війни в Афганістані, для порівняння, живими не повернулися додому 7 бійців.
 
На 1 лютого 2017 року за час АТО Запорізька область поховала 141 військового. Вічна пам’ять захисникам України...

Разом із кримськотатарським народом

Нi для кого не є секретом, що наша Всеукраїнська організація завжди підтримувала кримськотатарський народ.
 
Перші акції 7 березня 2014 року на адміністративному кордоні з Кримом, на Чонгарі, проходили також з нашою участю.
 
Члени Запорізького обласного осередку є постійними активістами та волонтерами ГБК (громадської блокади Криму). 
 
До першої річниці Громадської блокади Криму 20 вересня 2016 року з рук  Рефата Чубарова та Ленура Іслямова було вручено десять орденів за підтримку ГБК членам нашої обласної організації, у тому числі Мелітопольській загальноосвітній санаторній школі-інтернату.
 
Цей заклад підтримує нас iз часів Революції гідності та з першого дня окупації Криму i війни на сході.
 
Маючи таку нагоду, висловлюємо велику вдячність педагогічному колективу школи-інтернату та особисто заступнику директора з виховної роботи Людмилі Аліпі, а також директору Мелітопольської україномовної гімназії з поглибленим вивченням англійської мови №19 Світлані Мельник та педагогічному колективу навчального закладу.  
 
До 25-річчя Збройних сил України наш осередок влаштував акцію для ГБК та кримськотатарського батальйону «Аскер», що несуть службу на Чонгарі, Коланчаку й Чаплинці.
 
На початку грудня ми відвідали ці пропускні пункти. І привезли з собою теплі речі, білизну, шкарпетки, ковдри, прапори, плакати, дитячі листівки, обереги, різні сувеніри, чай, каву, патріотичний хліб та караваї з гербами України i кримськотатарського народу, а також багато солодощів, консервацій, меду та ліків.
 
Також для присутніх на Каланчаку i Чаплинці відбувся концерт Мелітопольського барда та акордеоніста.
 
Аналогічні акції плануємо й наприкінці лютого та до дня депортації кримськотатарського народу (18 травня).
 
...Звичайно, у нас до влади накопичилось багато запитань. Чому досі не покарані винні у розстрілі Небесної сотні? Чому в Україні досі процвітають російські банки? Чому не націоналізують церкви Московського патріархату? Чому ми торгуємо з окупованими територіями?

Гордимося рекордним врожаєм і Джамалою 

Та все ж ми є оптимістами. Та й попри труднощі, які доводиться долати, ми маємо чим гордитися. Тільки за минулий рік наша країна і всі ми: 
 
* Зібрали рекордний врожай зернових культур.
 
* Не тільки не втратили ні одного клаптика української землі, а навіть навпаки, повернули деякі території.
 
* У десятки разів зменшилася кількість поранених i вбитих, переселенців на сході України.
 
* Не зняли мораторій на продаж земель сільськогосподарського  призначення.
 
* Раділи за Джамалу, виступ якої на головній сцені Європи «привіз» до Києва «Євробачення 2017». 
 
* Відчули смак тріумфу наших паралімпійців у Бразилії.
 
* Ходимо не по вулицях Леніна, Крупської, Свердлова, Фрунзе, Луначарського, Кірова, Рози Люксембург, Дзержинського тощо, а по вулицях Героїв України, Героїв Крут, Героїв Небесної сотні, Мазепи, Михайла Грушевського, Богдана Хмельницького, Лесі Українки, Незалежності, Соборності. 
 
* А головне, що ми під час Помаранчевої революції навчилися самоорганізовуватись, і плоди цієї самоорганізації вже проросли у таких подіях: перемозі на «Євромайдані», створенні волонтерських об’єднань та добровольчих батальйонів, створенні Громадської блокади Криму, у проведенні культурних, духовних, благодійних заходів. 
 
Ми, українці, вже знаємо, що в нас дуже багата і водночас дуже трагічна історія. Уже ніхто та ніколи нам не заборонить пам’ятати про Голодомор 1932-33 років, концтабори, Бабин Яр, Биківню, геноцид та депортації.
 
І, на моє глибоке переконання, поверненням історичної пам’яті та національною самоідентифікацією  ми зобов’язані нашому лідеру Віктору Андрійовичу.
 
Тож цього святкового дня бажаємо Віктору Ющенку та його родині Божого благословення та Божого захисту, здоров’я, мудрості, витримки, довголіття, миру та любові, визнання та підтримки!
 
Вважаю, що Україна відбулась! Бажаю, щоб ми всі, українці, найближчим часом святкували закінчення війни і фактичну, реальну Незалежність і Соборність України! Тримаймося, бо найтемніша ніч — перед світанком! 
 
Тетяна ГАЦЕНКО, голова Запорізького обласного осередку Всеукраїнського об’єднання «За Україну! За Ющенка!».