Відтоді, як це було сказано, ніхто діагноз не спростовував, тож маячня ще одного божевільного нічого не змінить. На жаль...
Безцеремонний окрик Беньяміна Нетаньяху на адресу США за те, що вони не заблокували резолюцію РБ ООН, яка вкотре засудила забудову Ізраїлем окупованих палестинських територій, підтвердив підозру, що найбільша окупована Ізраїлем територія розташована не на берегах Йордану і Червоного моря, а на берегах Гудзону й Потомаку.
І це погано, адже написано: «Народе ти Мій, твої провідники вчинили блудячи тебе, і дорогу стежок твоїх сплутали!» (Б. Іс. 3:12)...
Посилаючись на прийдешній міфічний комуністичний «рай», більшовики знищили цвіт української нації, винищили мільйони невинних і непричетних громадян...
Посилаючись на Божий промисел, завойовники знищили (спалили) знання, накопичені впродовж тисячоліть великими цивілізаціями майя і (на другому кінці планети) слов’яно-ведичної.
Ні до земного, ні до небесного раю це не привело.
Людство переживало голодомори, холокости, геноциди і дві страхітливі війни.
Після Другої світової війни людство отямилося, створило всесвітню Організацію Об’єднаних Націй, яка прийняла Загальну Декларацію прав людини, низку правових документів на її виконання.
Здавалося, що сучасна цивілізація головним пріоритетом зробила, нарешті, людину... Але, водночас, випустили на волю джина зла — гроші, які дуже швидко повернули все на круги свої.
Пріоритет грошей спровокував розворот ринку: тепер не попит диктує пропозицію, а навпаки — пропозиція нав’язує попит.
Як наслідок — перевитрачаються ресурси, нищиться екосистема, криза переспоживання в одних регіонах триває на тлі голоду в інших, планета перетворена в арсенал зброї масового винищення і людство неухильно вповзає в катастрофічну третю світову війну.
І над цим божевіллям повсюдно чуємо проповідь: «Не вбивай!», а інша проповідь заохочує вбивцю: «Ви чули, що сказано: «Око за око, зуб за зуб».
А я вам кажу не противитись злому. І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою — підстав йому й другу» (Б. Мт. 5:38,39).
Так здали Крим, виконуючи ретрансльовану Юлією Тимошенко на засіданні РНБОУ вимогу не противитись окупації, і так підставляють під кулі й снаряди наших вояків на Донбасі, виконуючи мінські замовлення...
Більше того, поки український народ жертовно боронить свій край від агресора, держава Україна утримує його в російському духовному капкані: вся Європа (у тому числі й більшість православних країн), куди нас нібито ведуть, святкує Різдво 25 грудня, а українців змушують святкувати 7 січня наступного року в компанії з тисячолітнім гнобителем.
І цей аркан накинуто з порушенням Конституції України, яка в ст. 35 відокремлює церкву від держави — святкуй Різдво коли хочеш, бо то твоє особисте рішення.
Як відомо, божеволіти є від чого. За даними міжнародного об’єднання організацій у боротьбі з бідністю Oxfam («УМ», 18.01.2017), вісім найбагатших мільярдерів світу володіють 50,8 % світових статків, вісім людей володіють більшими статками, ніж 3,6 млрд. найменш забезпечених людей світу!
На цьому тлі Україна не виглядає аномальною: зло у вигляді володарів грошей, скориставшись відсутністю громадянського суспільства, що сталося внаслідок панування більшовизму, вибудувало антинаціональну олігархічну систему, яка обплутала все суспільство.
Вирватись із смертельних обіймів спрута можна лише революційним шляхом; іншого немає, бо інакше не було б клептократії...
«Скільки можна? — запитує Кондоліза Райс, — у вас же було три революції, робіть уже щось!..» При всій повазі до шановної пані Кондолізи мусимо заперечити: не було жодної революції — були начала, але не було завершення, бо революція — «це докорінний переворот у житті суспільства, який приводить до ліквідації віджилого суспільного ладу й утвердження нового, прогресивного» (Тлумачний словник).
При відсутності власне революційного чину після кожного Майдану приходила команда виконавців «7:40»: два кроки ліворуч, два — праворуч, крок вперед і два назад.
Такими підступними кроками нас і завели у глибоку цивілізаційну прірву.
Система залишилася в принципі радянська, з однією державною партією, тільки тепер вона не комуністична, а олігархічна.
Ще однією різницею/схожістю є те, що комуністичний режим опирався на пролетаріат, який не мав власності, але мав гарантовану роботу, якою дорожив; олігархат опирається на прекаріїв*, що не мають ні власності, ні постійної роботи і за подачку готові на все.
Це резерв «тітушок», який постійно збільшується.
Нині світ опинився на загрозливій межі. Але божевільна захланність разом зі зверхністю до решти людства не дозволяє акціонерам владного картелю визнати свою відповідальність за долю планети і людства.
Вони радше втечуть на Марс — проект чи прожект уже в стадії виконання...
*Прекарій (від лат. Preces — прохання) — умовне земельне володіння в епоху раннього Середньовіччя, яке великий земельний власник передавав у користування (на кілька років або довічно) безземельній або малоземельній людині на його письмове прохання, за що одержувач землі (прекарист) повинен був платити оброк, у деяких випадках — виконувати панщину на користь власника. Механізм виникнення кріпосного права в Європі.
Анатолій ЛЮДВИНСЬКИЙ
Полтава
