ПОЛІТПАРНАС

28.02.2017

Минулої середи «Україна молода» розповiдала про те неподобство, яке влаштувала влада в скорботнi днi 3-ї рiчницi Євромайдану, нагнавши в урядовий квартал силу-силенну силовикiв i перекривши рух транспорту в центрi столицi. Людей, якi йшли вшанувати пам’ять героїв Небесної сотни, пiддавали принизливiй процедурi перевiрки через рамки з металошукачами. Багато хто просто вiдмовився вiд участi в заходах до 3-ї рiчницi трагiчних подiй.
Суспiльство всi цi днi гостро обговорювало неадекватнi дiї влади, її боязнь постати перед гнiвом людей. На продовження теми сьогоднi ми публiкуємо вiрш.
 

Три крапки...

Я дивлюсь на Майдан.
На Майдан, вiд людей перекритий.
Я дивлюсь на Майдан,
Мов крiзь сiрий i мутний екран,
Обгорiлий в кутках
І невинною кров’ю политий.
І лютневi «плюс три»
зiгрiвають порожнiй Майдан.
Полiцейськi авто
повдягали вогнi гостро-синi.
Перекрито шляхи,
всi машини поглинув капкан.
Серед крапель гвоздик
бродять люди — розгубленi тiнi,
Що крiзь рамки пройшли
на режимно-державний Майдан.
У Хрещатiм Яру,
де народнi зтiкалися рiки,
Де дiлили на всiх
І надiю, i дим сигарет,
Громадянка Землi
знову п’є заспокiйливi лiки,
Витираючи пил, що вкриває коханий
портрет...
І пiд крики «Ганьба»
до софiтiв повзуть посвiтитись,
Не на поклик душi,
а тому, що закладено в план,
Полум’янi борцi за iдеї свого
«общєпiту»,
Що з Майдану прийшли,
щоб для iнших закрити Майдан.
За стiною бiйцiв
недоторканi i недосяжнi,
Повиймавши iз хвиль
кiлограми розморених тiл,
Застовбили Майдан,
i великi машини вантажнi,
Захистили вiд всiх
їх важкий, недоторканий тил.
Вони множать на «нуль»
найщирiшу iз лагiдних нацiй
І свободу сумну
так старанно заковують в лiд,
Здивувавши весь свiт каталогами е-декларацiй,
І бiжать на фуршет
святкувати свiй владний прихiд...
Витирає портрет сивочола матуся без шапки.
На Майданi вiтри витирають сльозинки в очах.
І здається чомусь,
що зависли на ньому три крапки,
І не знаємо ми, чи на жаль,
чи, скорiше, на страх...
 
Петро МАГА
 

  • Не пробачимо лукавства i чванства

    Ми, львівські ветерани, щодня збираємося у своєму офісі на площі Ринок, у ратуші, обговорюємо стан справ у місті, країні, світі, виробляємо стратегію і тактику своєї діяльності. >>

  • Правда про вождя,

    21 квітня виповнилося 147 років із дня наро­дження Володимира Ульянова (Леніна). Це не привід для святкувань, а запрошення до роздумів. >>

  • ПОЛІТПАРНАС: День пам’яті

    Наступну після Великодня неділю у народі називають Поминальною, а ще — Гробками, коли живі приходять віддати шану померлим. >>

  • Троха про Скрипку і не тільки

    Для того, хто не боїться втратити свою першосортність (на основі приналежності до Росії чи російської мови), нема проблеми мовного питання. Для того, хто боїться – починається гвалт «гуманізму-прав-чєловека», бо СТРАХ ототожнитися з «другосортними українцями» – страх знищення, страх смерті. >>

  • Українці, не працюйте на росіян. Бо це смерть

    На російському сухогрузі "Герої Арсеналу" українці загинули не так через шторм, як через те, що Росія намагається обійти санкції проти портів окупованого Криму та уникнути оподаткування. >>

  • Про мовну психотравму і українське ґетто

    Після століть імперського катка варіант «а тепер давайте перегорнемо сторінку і з цього моменту хай буде мир, дружба, рівні можливості і політкоректність, а хто не погоджується з цим, той упоротий і національно озабочєний» – не працює. >>