З-під землі піднявся в небо
Народився Іван на Дніпропетровщині (село Котівка Магдалинівського району), у ...дорозі. Батько не встиг довезти дружину, яка народжувала, до фельдшера, зупинилися в посадці. Тому, мабуть, на долю Івана випало стільки подорожей. А ще — з-під землі (працював шахтарем) у небо піднявся. У 1947 році працював слюсарем-складальником на заводі «Південмаш». Це були часи голоду — на підприємстві денний харчовий пайок складався з тарілки супу та 700 г хліба. В пошуках кращого юнак вирушив на Луганщину. Там влаштувався на одній з шахт, де щоденна норма хліба становила 1,4 кг. Крім того, тричі годували. Після служби в армії — у батальйоні аеродромного обслуговування — зрозумів, що без неба не зможе, і вступив до Краснокутського льотного училища цивільної авіації (Саратовська область). Після його закінчення працював там пілотом-інструктором. Навчив 27 курсантів фігур вищого пілотажу на По-2 та Як-18. Освоїв ще Лі-2, Ту-134, Ту-154. За порадою Івана, його молодший брат також став льотчиком. У рідному селі люди їх називали Марфиними соколами (Марфою звали матір Івана. — Авт.)
На рахунку Івана Дворецького — 25 років служби льотчиком та 12,5 тис. льотних годин у Аерофлоті. З них 860 годин він налітав на Ан-2 над Північним Льодовитим океаном. До полярної авіації Іван Дворецький перевівся у 1963 році за договором. Працював там сім років.
Злітна маса полярного Ан-2 становить 5,5 тонни замість 5 тонн. Якщо на Великій землі екіпаж Ан-2 складається з двох людей, то в полярній авіації їх п’ятеро. Іван Іванович був командиром екіпажу. Штурман Михайло Ларін, що родом iз Донецька, вже помер. Бортрадист Василь Олейник живе в Архангельську. Про долю другого пілота, Олега Калмикова з Москви, та бортмеханіка, Володимира Хорольського з Алма-Ати, командир екіпажу нічого не знав.
У тих суворих краях полярний льотчик — рятівник для всіх. Хтось поранився або захворів — він вирушає на допомогу. До Ан-2 людей привозили на оленях, а льотчики доставляли їх на базовий аеродром в одному з найбільших в Арктиці селищ — Тіксі-ПП-13 (Північний полюс-13). Це був крижаний острів iз пакового, або старого, льоду, що дрейфує віками. Потрібно було правильно розрахувати пальне, щоб повернутися на базу. Бувало, що летіти забороняли. У рідкіснi години відпочинку члени екіпажу просили Івана Івановича зварити... український борщ.
Людей рятували 20 годин
Небезпечна робота трапилася у 1965 році. Крижина площею 30 на 20 км, на якій працювали 70 співробітників станції «ПП-14», почала дрейфувати. Її розламало, течіями та вітром потягло на Новосибірські острови. Потрібно було швидко евакуювати людей та цінний вантаж. Іван Дворецький на Ан-2 вилетів iз «ПП-13», що розташоване за 600 км, подолавши нелегкий шлях над Північним Льодовитим океаном.
Від льодяної злітно-посадкової смуги залишився лише уламок довжиною в 320 метрів і шириною в 15 метрів. Слід було здійснити посадку на такому п’ятачку та ще й у темряві, щоб терміново вивезти зимовиків. Уночі при світлі вогнищ Ан-2 сів на коротеньку і вузеньку кригу. Люди на ній зустрічали його екіпаж криками: «Герої!»...
«Вася Олійник прив’язувався фалою (страхувальним тросом) і тримався за пасажирські двері, щоб побачити слід лижі. Як тільки темна смуга йшла за лижею, він кричав «вода», я робив мотору зльотний режим і йшов на інший майданчик. Шукав, де міг би сісти на лижах і не провалитися. Зупинявся перед торосами за 5 метрів (тороси — то піднята крига, 1/8 якої стирчить над океаном, а 7/8 — у воді. Вона може бути 120-150 метрів, а решта у воді)», — згадував Іван Дворецький.
Операція з евакуації «СП-14» тривала 20 годин. Іван Дворецький зробив 5 човникових рейсів. Екіпаж відмінно впорався із завданням. У цей час рух криги припинився. Море заспокоїлося. Десять зимовиків вирішили ще залишитися на станції. Вони були впевнені, що у разі SOS їм на допомогу завжди прийде екіпаж Ан-2. Недарма про цей літак казали, що північна авіація без нього — як лівша без лівої руки. З літаків, на яких літав Іван Дворецький, Ан-2 — його улюблений.
На згадку про суворі полярні будні залишилися у нього Почесна грамота Міністерства цивільної авіації СРСР «За відмінне виконання завдань із забезпечення льодової розвідки, що сприятиме успішному проведенню суден по Північному морському шляху, а також за своєчасну евакуацію особового складу і вантажів iз дрейфуючої наукової станції «ПП-14» у момент стихійного лиха» та кілька вирізок із газет.
За порятунок людей та вантажу зі станції «ПП-14» членам його екіпажу хотіли звання Героїв Радянського Союзу дати. Втім представлення на почесне звання через низку причин загубилося в чиновницьких коридорах... Але пам’ять бувалого командира Ан-2 про відвагу його хлопців зігрівала його серце. Про це він хотів розповісти антоновцям і подякувати їм за свого улюбленця — Ан-2.
P.S. На превеликий жаль, Іван Дворецький помер 14 лютого. Висловлюємо співчуття його вдові.
Вікторія КОВАЛЬОВА, головний редактор газети «АНТОНОВ» — для «України молодої»
