Несподівана смерть Луцького міського голови Миколи Романюка, який відійшов у вічність 3 лютого, перетворила тихий Луцьк на гарячу точку на політичній карті України.
Маніпуляції, інтриги, підкуп, шантаж — і все це заради того, щоб узяти контроль над містом якраз у найважчий момент, коли воно втратило обраного більшістю мешканців керівника.
За сорок днів після смерті Романюка депутати так і не спромоглися припинити його повноваження, щоб Верховна Рада могла запустити механізм позачергових виборів міського голови, як це передбачено законом.
Натомість ситуативна більшість, котру становлять «УКРОП» і «Батьківщина», до якої приєдналися деякі перебіжчики з «Солідарності» та Радикальної партії, заповзялися за всяк кошт відсторонити з посади секретаря міської ради Юлію Вусенко й посадити у це крісло свого ставленика.
І 15 березня їм вдалося «назбирати» необхідних 24 голоси для відставки Вусенко. Голова Волинської ОДА Володимир Гунчик назвав це рейдерським захопленням влади.
Попри сумнівну легітимність сесії і те, що Вусенко подала позов до суду, «революціонери» не стали чекати висновків Феміди і 21 березня швиденько обрали свого секретаря Ігоря Поліщука, представника «УКРОПу».
І того ж дня він намагався потрапити в кабінет секретаря навіть iз допомогою поліції, але поліцейські не відважилися зламати двері. Відмовився забезпечити доступ до кабінету і перший заступник голови ради.
Ця революція у міськраді Луцька відбулася з єдиною метою — відтермінувати позачергові вибори міського голови, які могли б уже призначити влітку.
Як секретар ради саме Вусенко зобов’язана була підготувати до них місто.
«Вони не зацікавлені, щоб ці вибори відбулися. Я пропонувала політичним опонентам, казала: шановні колеги, я не зацікавлена в затягуванні перевиборів міського голови. Давайте чесно, нормально опрацюємо їх механізм і всі підемо на вибори. Але їм цього не треба було», — пояснила причину своєї вимушеної відставки Вусенко.
— «УКРОПівській» команді треба було за будь-що відтермінувати вибори й поставити людину, яка матиме доступ до бюджету міста, до державних коштів і абсолютно до всіх процесів».
На запитання, чи не хоче вона поміняти скромне секретарське крісло у Луцьку на депутатський мандат у Верховній Раді (замість нардепа Олени Бабак, яка не хоче більше займатися політикою), Юлія Вусенко відповіла:
«Мене переконували, й неодноразово, поміняти місце секретаря міськради на депутатський мандат. У вас є радісні перспективи, мовляв, зробимо все швидко й безболісно. Проблема в одному: в мене є основний обов’язок, який поклала на мене громада. На сьогоднішній день — це вибори міського голови. У тому форматі, в якому працює нині міськрада, вона поставила своє існування під сумнів. А це є приводом для звернення в профільний комітет для розпуску цієї ради. І не виключаю, що це станеться».
А поки що ареною подальших луцьких боїв стане судова зала. Представниця «Самопомочі» заявила про свою готовність боротися до повної перемоги, щоб зупинити цю пошесть підкупу, шантажу, зради та морального зубожіння, які накотили на колись спокійне європейське місто.
