А ви подавайте до суду! Україна конфіскувала акції «Газпрому» на 172 мільярди

01.06.2017
А ви подавайте до суду! Україна конфіскувала акції «Газпрому» на 172 мільярди

Україна сподівається переконати стокгольмських суддів, що тиск російського «Газпрому» на нас є надмірним. (Фото з сайта pravda.lutsk.ua.)

Учора до кінця дня обидві сторони — і Україна, і Росія — очікували на перше рішення Стокгольмського арбітражу щодо багаторічної супереч­ки про обсяги заборгованості нашої країни за отриманий російський газ, вартість «блакитного палива» з РФ та інші суперечливі умови дво­стороннього контракту 2009 року, на кшталт принципу «качай або плати».

Їх офіційний Київ вважав неприйнятними для себе, а Москва вимагала неухильно виконувати. 

Втім учора ж стало відомо, що ми не сиділи склавши руки в очікуванні вердикту міжнародної Феміди. 

Із вас 190 мільярдів 

А, виявляється, ще у квітні 2017 року Антимонопольний комітет України скерував до департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції вимогу про примусове стягнення з ПАТ «Газпром» 171,9 мільярда гривень.
 
Що становить приблизно 6,5 млрд. доларів. І вже 12 травня нинішнього року «Газпром» отримав через представництво у Києві постанову департаменту державної виконавчої служби Мін’юсту про відкриття виконавчого провадження на суму 189,125 млрд. гривень: сюди доплюсували ще суму виконавчого провадження — 17,193 млрд. гривень.
 
А також накладення арешту на акції АТ «Газтранзит». 
 
Йдеться про відкрите ще у січні минулого року провадження проти «Газпрому» за зловживання монопольним становищем на ринку транзиту природного газу в Україні.
 
Із провадження тоді голосно сміялися у Москві, а сума штрафу становила «усього» 85 млрд. гривень.
 
Російський газовий монополіст намагався оскаржити це рішення через суди різного рівня, але вітчизняна судова система відкинула усі ці спроби.
 
Останньою касаційною інстанцією, яка вивчала цю справу, був Вищий господарський суд, що також відхилив касацію росіян. А до позовної суми — 85 млрд. гривень — додалася пеня за несвоєчасну сплату. 
 
Таким чином, сума штрафу стала рекордною за всю історію України.
 
190 мільярдів гривень — це річний бюджет міністерств оборони, внутрішніх справ, охорони здоров’я та освіти плюс Укр­автодор.
 
Звичайно, що добровільно платити такі гроші росіяни не будуть, і українській стороні доведеться непросто, аби знайти активи на цю фантастичну суму.

Шляхи до грошей «Газпрому»

Як заявив керівник Антимонопольного комітету України Юрій Терентьєв, російський «Газ­пром» є співзасновником товариства «Газтранзит», якому належить будівля у центрі Києва, на вулиці Січових Стрільців, а також інші активи.
 
Слово «інші» чиновник не розшифрував. Щоправда, з інсайдерських джерел стало відомо, що правоохоронці вже встигли підготувати документи для арешту кількох об’єктів.
 
Журналісти також виявили, що на балансі «Газтранзиту» є газові станції в Одеській області, а також житлове містечко для працівників. 
 
Утім, окрім «Газтранзиту», того, який є спільним підприємством «Газпрому», у Києві працює ще одна компанія із такою ж назвою.
 
Це так звана «внучка» російського монополіста, яка займається проектуванням газонафтових мереж.
 
Але вони не вважають себе відповідальними за російські борги. 
 
А в головному офісі «Газпрому» в Москві до рішення про примусове стягнення боргів ставляться доволі серйозно. І вже активно почали виводити гроші з України.
 
Так, АТ «Газтранзит» вирішило виплатити своїм акціонерам додаткові дивіденди на суму 209,066 мільйона гривень.
 
Таке рішення акціонери компанії ухвалили не наприкінці року, як зазвичай, а 28 квітня, — коли довідалися про судові перипетії. 
 
Очільник Міністерства юстиції Павло Петренко при всьому цьому зберігає оптимізм.
 
Мовляв, якщо не набереться достатньо коштів в Україні, вони звернуться по допомогу до наших партнерів за кордоном.
 
Адже у деяких європейських державах російського газового майна є на значно більші суми.
 
І при цьому наголосив: конфіскація у жодному разі не стосуватиметься російського газу, який транзитом через нашу країну йде до Європи.
 
Це паливо залишатиметься недоторканним!
 
Рішення буде неоднозначним.

 У будь-якому випадку

Тим часом головна проблема паливного сектору України вирішується у столиці Швеції.
 
Рішень Стокгольмського арбітражу щодо взаємних позовів нашої держави та РФ буде кілька.
 
Але, як стверджують експерти, вже після першого стане зрозуміло, до кого будуть прихильнішими судді.
 
І від першого рішення так чи інакше залежатиме тональність наступних. 
 
Утім, на думку аналітиків, ні перше, ні останні рішення не будуть однозначними.
 
І, як заявила заступник міністра закордонних справ України зi справ європейської інтеграції Олена Зеркаль, подібна неоднозначність дозволить трактувати це рішення як свою перемогу і одній, і другiй сторонам.
 
Річ у тому, що рішення Стокгольмського суду — доволі об’ємний документ, обсягом близько 500 сторінок.
 
«Це і аналіз, який провів арбітраж, і результативна частина», — пояснила Зеркаль.
 
Тож, на думку чиновниці, рішення арбітражу вимагатиме трактування, і воно не буде одразу публічним. 
 
Також суд запропонує сторонам формулу для підрахунків і надасть час, аби Україна і Росія зробили спільний підрахунок за цією формулою і дійшли до спільного результату.
 
Якщо ж експерти не дійдуть згоди, хто кому і скільки винен, арбітраж ухвалить рішення, яке випливатиме з цих підрахунків. 
 
Стокгольмський арбітраж і ціни на газ в Україні
 
Головне, на чому наполягає Україна, — це скасування дискримінаційного принципу «качай або плати».
 
Це ноу-хау стало своєрідною «родзинкою» у так званих газових угодах Тимошенко, за якими Україна має оплачувати Росії за 52 мільярди кубометрів газу, — неважливо, купуємо ми їх насправді чи ні.
 
«Ця норма для нас найважча», — погодилася Олена Зеркаль.
 
Адже, використовуючи її, «Газпром» нарахував «Нафтогазу» космічну суму штрафу — 45,78 мільярда доларів. 
 
Подавши позов до Стокгольма проти Росії одразу після Революції гідності і втечі з України Віктора Януковича, наша держава пояснила, що вважає умову «качай або плати» нікчемною, оскільки така не застосовується у світовій практиці.
 
Також українська сторона вважає неринковим контрактний принцип визначення газової ціни.
 
А тому «Нафтогаз України» вимагає повернути йому 17,87 мільярда доларів за «блакитне пальне», придбане ним із травня 2011-го по жовтень 2015 року.
 
Окремо «Нафтогаз» подав скаргу до транзитного контракту між двома суб’єктами, який був ухвалений у тому ж 2009 році.
 
Відповідно до нього, «Нафтогаз» хоче отримати від росіян 12,09 мільярда доларів, а «Газпром» від нас — 6,64 мільярда. 
 
Таким чином стосунки між сторонами мають формуватися за прин­ципом «хаб мінус транспорт».
 
За словами комерційного директора «Нафтогазу» Юрія Вітренка, якщо судді у Стокгольмі погодяться з цим принципом, то гуртові ціни на газ в Україні будуть удвічі ниж­чими, ніж зараз. 
 

А ТИМ ЧАСОМ...

На вітчизняне паливо з 2020 року?
 
Перспектива переходу на газ українського видобутку, про які за часів російської експансії говорили лише теоретично, сьогодні набуває чіткіших обрисів.
 
Голова правління «Укр­газовидобування» Олег Прохоренко заявив журналістам, що його компанія у нинішньому році планує наростити обсяг видобутку газу на 400-600 мільйонів кубометрів.
 
І загальна цифра таким чином становитиме 15-15,2 мільярда кубометрів.
 
«Укргазовидобування», за словами її очільника, інтенсивніше розроблятиме існуючі родовища.
 
Це введення в дію аварійних свердловин, які свого часу були зупинені.
 
Також планується споруджувати нові і модернізувати існуючі дотискуючі компресорні станції. 
 
«Якщо зараз показники видобутку в нинішньому році спроектувати на кінець року, то вже сьогодні зростання становитиме близько 300 мільйонів кубів», — сказав Прохоренко.
 
І це, за його словами, — складова стратегії під умовною назвою «20/20».
 
Тобто досягти до 2020 року видобування до рівня 20 мільярдів кубометрів. 
 
Ця ж сама стратегія, викладена у концепції розвитку газовидобувної галузі, визначає також обсяги споживання газу в Україні. Це 26 мільярдів кубометрів.
 
Ця цифра включає у себе комплекс енергоощадливих заходів і частковий перехід на альтернативне паливо.
 
Таким чином, якщо амбіційна концепція буде реалізована, Україна опиниться перед необхідністю купувати зовсім невеликі обсяги імпортного газу, що не становитиме проблеми для вітчизняного бюджету.