Із художником і орнітологом Ігорем Землянських ми зустрілися у сільському парку його рідного села Вороньків, що на Київщині.
Спостерігали за мухоловкою, горихвісткою і синичатами, які тільки-но залишили гніздо.
Вчилися розрізняти пісню дрозда і зяблика, туркотіння горлиці садової, яку всі плутають із диким голубом.
Ігор надзвичайно любить і добре знає не тільки про птахів, а й про все, що літає: бабок, метеликів, жуків. Можливо, тому, що й сам має романтичну натуру і постійно літає у мріях і думках.
Він настільки захоплено розповідає про своїх друзів-птахів, що слухач мимоволі закохується у них також.
Три роки Ігор Землянських, якого природа обдарувала даром художника, працював орнітологом у столичному Інституті зоології (1995—1998 рр.), та часу для мистецтва було обмаль, і він залишив роботу. Проте продовжує співпрацювати з колегами і вірно служить науці.
Невідомо, як зозуля відкладає яйця
— Ігоре, які птахи гніздуються у червні?
— Переважна більшість саме зараз і гніздується. Дрозди, соловейки, ластівки, горихвістки, кам’янки, плиски, трав’янки. До того ж, це перша кладка яєць; у майже всіх буде друга, а у плисок — ще й третя. Ластівки і горобці можуть робити три кладки. Перші пташенята у дрібних птахів уже вилетіли, тепер вони їх водять, навчають літати.
— Скільки пташенят висиджують птахи нашої місцевості?
— У більшості дрібних птахів 4-6 яєць. У синичок під час першої кладки — до 14, на другий раз 7-9 яєць; близько 20 пташенят велика синиця виводить за сезон. Вони дуже плодючі, але в них і відбір суттєвий, особливо взимку. Звичайно, птах відчуває, в який рік кращі умови (більше корму, наприклад), і тому кількість яєць може змінюватися.
— Зозуля підкидає свої яйця іншим птахам. То виходить, що в неї немає інстинкту висиджування і виховання потомства?
— Вона цього позбавлена. Зозуля живиться переважно волохатою гусінню. Є припущення, що пташеняті цей корм був би шкідливий, і тому вона перекладає обов’язки на інших комахоїдних птахів. Але це не досить обґрунтована версія... Найчастіше зозуля підкидає яйця очеретянкам, плискам, вільшанкам, соловейкам, ластівкам. Кожне покоління зозуль виробило можливість формувати яйця певного птаха-хазяїна, тобто колір, розмір яйця буде дуже схожий. Найчастіше пташка не розуміє, що їй покладено яйце.
Хоча бували рідкіснi випадки, що птахи викидали чуже яйце або залишали своє гніздо. Зозуля — досить великий птах, але яєчка у неї дрібні. Відкладає по одному в кожне гніздо (за спостереженнями, до 8-11 яєць), але того ж самого виду птаха. Невідомо, як зозуля відкладає яйця: чи сідає у гніздо, чи заносить у дзьобі, адже є настільки тендітні гнізда, що вони б не витримали її ваги. Відслідкувати це надзвичайно важко... Маленьке, щойно вилуплене зозуленя викидає з гнізда усіх пташенят. Якщо залишається одне, то воно також приречене, бо зозуленя росте швидше.
«Коли знайшли пташеня, додому його не треба забирати»
— Що робити, коли пташеня випало з гнізда?
— Дуже багато видів птахів мають раннє сходження пташенят із гнізд; так вони рятуються, щоб їх разом не знайшов хижак. Наприклад, дрозденята трохи більше тижня у гнізді, потім, ледь пурхаючи, вони розходяться на велику досить територію і голосами подають знати батькам, які їх годують. Без того, що хтось когось з’їсть, не обходиться. Може їжак, кіт, куниця, пацюк, ворона, сойка, сорока з’їсти пташеня.
Коли знайшли пташеня, додому його не треба забирати. Щоб його вигодувати треба багато часу, спеціальні корми, певні знання. Годувати треба весь час, і чим дрібніша пташка, тим частіше. Для комахоїдних потрібні мурашині лялечки, мучні хробаки, товчене куряче варене яйце... Важливо пташеня не заморити, бо погано вигодуване пташеня підходить лише для життя у клітці.
Потім постає питання: якщо пташеня навіть і виживе, то випустити його у природу дуже ризиковано, воно не пристосоване, не пройшло підготовки. Шпак напевне виживе: він пластичний, хитрий, всеїдний. Якщо пташеня не поранене, то його потрібно залишити на місці, можна посадити його на гілку густого дерева, щоб воно трималося, і втекти. Батьки його знайдуть по голосу.
— У який період птахи найкраще співають?
— Птахи найкраще співають у шлюбний період. Самці співають, коли самка висиджує пташенят. А перестають співати птахи, коли вигодовують своє потомство, бо тоді у них немає часу. У всіх співочих птахів співають краще загалом самці, починаючи з соловейка і закінчуючи горобцями.
Шпак-пересмішник добре копіює, у його пісні — різні звуки, голоси багатьох птахів. Пісня дрозда дуже схожа на солов’їну: флейтові гарні чисті звуки. Люди часто плутають спів солов’я і дрозда. Схожий спів у зяблика; тільки в нього пісня різко обривається, птахолови назвали закінчення пісні «зламом» або «розчерком».
Соловейко співає, сидячи на середньому ярусі дерева, а співочий дрізд — завжди на верхівці. Соловей співає так багато часу на добу, що важко визначити, коли він їсть. Відомо, що птахів, які співають тривалу пісню, намагаються кусати комарі. Той же соловейко здатний так схопити миттєво на льоту комара, що ніяк не порушиться пісня!
Записати буквами пісні птахів можна дуже приблизно, бо кожному чується своє. Голоси птахів можна вивчати у записах, порівнювати з почутими. Цікаво, що географічно у різних місцях деякі види птахів співають інакше. У них є також діалекти, як і в людей. Соловейки із Курська співають не так, як у нас.
— Яку пташку з дикої природи можна навчити говорити?
— Можна навчити сіру ворону, крука, шпака. Моя ворона каже: «Ігор». Шпак, якщо хоче, слова людини вставляє у свою пісню; звучать вони пискляво. Крук найбільш еталонно, як диктор, повторює слова і цілі речення. Якби я не чув, то не повірив би, що птах може настільки копіювати мову людини. Копіювання голосів — річ тонка. Наприклад, у природі шпак, сойка копіюють активно інших птахів, тварин, механічні звуки. Але в неволі сойка не повторює слова людини.
Соловейко — приземиста пташка
— Де гніздуються птахи, яких ми часто зустрічаємо в себе на подвір’ї, в саду чи парку? Кажуть, що соловейко мостить гніздо високо на дереві...
— Соловейко гніздується лише на землі, у дуже захованих місцях. Це насправді дуже приземиста пташка: він перебіжками по землі розшукує комах. Безліч дрібних птахів в’ють гнізда саме на землі. Плиски гніздуються у закритих місцях: у корінні, залишених будівлях, будматеріалах, зрідка невисоко на дереві. Вівсянки, щеврики — також на землі.
Популяція сірих мухоловок чомусь значно зменшилася, хоча й ворогів у них ніби немає, й мух повно. А раніше вони селилися у кожному дворі. Мухоловка любить якісь ніші у споруді, дупла і кору дерев. Горихвістка селиться у стіні під шифером. Зяблики, щиглі, дубоноси гніздуються на деревах, але намагаються замаскувати гніздо. Дрозди селяться невисоко на деревах у розгалуженні гілок або на зламах, вимазують всередині глиною, зверху — рослинність...
Птахи люблять гніздитися на подвір’ях закинутих дворів, у заростях, де відновлюється природа. Ялини — домівка для багатьох птахів. Серед гілля вони ночують, щоб не бачили вороги; тут ховаються від дощу і вітру. Деякі ночують біля річки, в очереті, в якомога густіших місцях.
— Які птахи створюють собі пару на сезон, а які на все життя? Хто займається вихованням потомства: самка чи самець?
— Більшість птахів — моногамні види, обирають пару лише на сезон. Вони пару створюють для того, щоби пройти весь термін виховання і вигодовування пташенят. Іншого сезону знаходять нового партнера. Є птахи дуже вірні роками, а то й усе життя: лебеді, сірі гуси, круки, орли, орлани. Лелеки іноді можуть змінювати пару, але переважно вони прив’язані до гнізда.
У природі переважає моногамія: самець і самка. Вони вигодовують удвох своє потомство. Дивовижно: птахи, які живуть колоніями (берегові ластівки, чайки-мартини), приносять їжу до своїх гнізд, не плутають їх. Як саме вони знаходять своїх пташенят — невідомо. У свійських птахів полігамія: самець на декілька самок. Хоча у перепела, диких качок у природі також полігамія і все виховання покладене на самку.
Більшість птахів активно захищає свої гнізда, боронить від ворога пташенят: чайки, сорокопуд, сойки, сороки, шпаки, ластівки... Багато птахів відволікають, наприклад, качка вдаватиме підбиту, борсатиметься у траві, аби відволікти увагу від каченят, які десь поряд, а коли небезпека мине, то в останню мить качка тікає від хижака. Така реакція властива куликам і чайці.
Своїх дітей птахи майже ніколи не покидають, завжди вигодовують. Інша справа — яйця, до них немає батьківських почуттів. Тож коли декілька разів птаха налякати, то він може покинути своє гніздо.
— Чи б’ються між собою птахи за пару?
— До бійок схильні самці: один відганятиме іншого від гнізда. Іноді сварки трапляються серед лелек, які б’ються за самку до крові. Шпаки і зяблики також б’ються. Цікаво, що у птахів бувають і «любовні трикутники». Живе пара птахів (відомі випадки серед довгохвостих синичок), які вже мають пташенят, до них приєднується холостий самець і нарівні з ними годує чужих дітей (а буває їх до 9). Шлюбна активність пройдена, залишається період праці — вигодовування потомства.
— Природа може жити без людини, а людина без природи — ні. На вашу думку, людина не є частиною екосистеми?
— Не можна людину вважати частиною екосистеми. І, на жаль, навіть чимось потрібним природі. Грубо кажучи, людина — це щось зайве у природі, агресивне. Є люди, які щиро люблять природу, не образять пташку. Але ці ж люди продукують сміття, машинами їздять, забруднюють екологію... Проте якщо людина вже є у природі, то треба шукати шляхи компромісу, гармонії. У природі шкоди і користі немає.
Природа — цільна. Хтось когось їсть, хтось кимось живиться, когось більше, а когось менше. У природі все збалансовано. Шкода і користь буває лише для людини. Природа дуже життєздатна, вона заліковує рани, відроджується після найстрашніших катаклізмів. Природа потужніша, ніж пресинг людства. Думаю, компроміс можливий при розумному підході, є методи співжиття людини з природою.
