«Київенерго» може замінити компанія з Фінляндії із неоднозначною репутацією

Нещодавно Київрада подовжила договір iз компанією «Київенерго» на управління столичними тепломережами. Щоправда, ненадовго — до 26 квітня 2018 року.

 

Таким чином, у міської влади лишається менше року, аби придумати, ким замінити ахметовського монополіста.

 

«Рішення перед­бачає припинення договору, який існував понад 16 років. Ми нарешті повинні розпочати виконання наміченого плану щодо завершення угоди з «Київ­енерго» та повернення майна київській громаді», — зазначив заступник голови КМДА Петро Пантелєєв.

 

Нагадаємо, що «Київенерго» на паях володіють компанія ДТЕК олігарха Ріната Ахметова (72%) та державна НАК «Енергетична компанія України» (25%).

 

Обидва пайщики мають — після інвентаризації майна — повернути його «у належному стані» міській громаді, говорять у КМДА. А майна у «Київенерго» чимало: кількість об’єктів дорівнює майже 100 тисячам.  

 

Утім так легко здаватися компанія не збирається. Вона готова взяти участь у конкурсі на новий концесійний договір з управління київськими тепломережами й розраховує на перемогу в ньому.

 

Так принаймні каже глава Наглядової ради «Київенерго»  Іван Плачков.

 

«Компанія братиме участь у конкурсі, і я певен, що, враховуючи наші переваги — досвід і технічні можливості, ми переможемо в ньому. Стара угода дуже проста — на три сторінки, бо підписували її ще між двома державними компаніями. Її потрібно змінювати», — прокоментував Плачков.

 

Також він зазначив, що теперішні умови договору є неприйнятними для «Київенерго» ще й тому, що не дають можливості розвивати мережі й модернізувати виробництво.

 

Та якщо все ще діючий договір iз державою є неприйнятним для «Київенерго», то сама компанія (точніше, її діяльність) є проблемною для киян.

 

Утім, коли в травні пів-столиці залишилося без гарячої води, ніхто особливо й не здивувався.

 

Не кажучи вже про відсутність протестів iз боку киян, залишених без можливості прийняти у 30-градусну спеку душ. 

 

Енергетичні колапси, в які «Київенерго» раз у раз занурює місто, стали таким же звичним явищем, як і перманентне збільшення плати за ЖКГ.

 

Цього разу, як відомо, зупинилася ТЕЦ-6, а причиною зупинки стали борги «Київенерго» перед «Київтрансгазом» (яким володіє НАК «Нафтогаз України»). 

У нестачі коштів «Київенерго» звинуватив державу, яка не профінансувала пільги та субсидії, а також самих споживачів, котрі заборгували за тепло.

 

Щодо останніх, то борги приватних осіб можна якщо не виправдати, то бодай пояснити як зростанням цін на основні групи товарів, так й іншими чинниками.

 

(Як повідомив НБУ, в травні інфляція прискорилася до 13,5% у річному вимірі, натомість у квітні цей показник становив 12,2%.

 

А Держстат відзвітував про те, що з початку року заборгованість iз заробітних плат зросла на 29,5% та становила 2,32 млрд. грн.).

 

Що ж стосується гри у субсидії, яку затіяла держава, то це окрема проблема, яка потребує комплексного вирішення.

 

З тих 47 мільярдів дотаційних гривень, які закладалися в бюджет-2017, станом на кінець травня витрачено вже 35,2 млрд.

 

Додатково 15 мільярдів уряд розраховує отримати за згодою Верховної Ради, проте очевидно, що й цієї суми для виплати субсидій забракне.

 

Відтак «Київенерго» (або його наступник) майже гарантовано залишиться без державних від­шкодувань.

 

«Складається так, що держава свої зобов’язання з компенсації субсидій і пільг не виконує, тариф не відповідає реальності, а всі ці збитки бере на себе компанія. І якщо все залишиться як є, участь у конкурсі ми не братимемо. Хай шукають інвестора у Фінляндії, Німеччині або деінде», — пригрозив Плачков.

 

І намалював картину того, що станеться в тому разі, якщо Київрада вирішить передати теплове господарство комунальному підприємству.

 

«Я не скажу, що це буде хаос, але це й не покращить систему теплопостачання та гарячого водопостачання для киян. Недарма у 2002 році тодішній мер Олександр Омельченко передав компанії більшу частину розподільчих мереж від муніципальної компанії «Теплокомуненерго». Тому що рівень експлуатації комунальним підприємством був дуже низький, у порівнянні з високим рівнем нашої компанії», — зазначив Плачков. 

 

Він також назвав низку умов, які мають виконати конкуренти, щоб отримати мережі в управління.

 

«Вони мають отримати п’ять різних ліцензій, у тому числі на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, отримати близько 200 дозвільних документів, у тому числі на використання надр, викиду шкідливих речовин, сформувати й затвердити інвестпрограми, затвердити перелік iз 20 тарифів для НКРЕКП.

 

І найважливіше: укласти до нового року новий контракт на постачання газу і найняти в нову компанію близько 6 тисяч осіб. Це важко зробити в стислі терміни», — сказав Плачков, прозоро натякаючи, що конкурентам не під силу забезпечити виконання такої значної роботи, та ще й укластися в дедлайн.

 

До речі, про конкурентів. Конкурент, власне, поки що один. Принаймні про альтернативні варіанти наразі не говорять.

ЗМІ повідомляють: столичні управлінці почали перемовини з фінською компанією «Фортум» про можливе керування енергокомплексом Києва.

 

Fortum — фінська державна енергетична компанія, заснована в 1998 році, є однією з найбільших європейських постачальників теплової та електричної енергії.

 

Підприємство здійснює діяльність у скандинавських і балтійських країнах». Усе це так і є.

 

Бракує лише одного штриха: з 2010 року «Фортум» активно співпрацює з «Росатомом».

 

Причому співпраця ця значно тісніша, ніж можна собі уявити. У 2014-му компанія «Фортум» вклинилася в російський енергетичний холдинг «Територіальна генеруюча компанія» (ТГК-1).

 

Майже всю гідрогенерацію росіяни віддали на відкуп фінам, залишивши собі вироблення теплоенергетики.

 

Частка «Фортуму» в цьому виробництві становить 75%, повідомляли російські медіа.

 

Пізніше, у 2016 році, «Фортум» узяв участь у російському проекті щодо відновних джерел енергії.

 

Конкретніше йшлося про вітрогенерацію — фіни взяли зобов’язання ввести в дію вітрову електростанцію на 35 МВт. 

 

У тому ж 2016 році «Фортум» спільно з російськими партнерами почав будівництво АЕС «Ханхіківі-1» на території Фінляндії. І це — попри численні протести екологів.

 

«Фортум» буквально врятував цей проект, відносно якого «Росатом» казав, що він є дуже важливим і для компанії, і для Росії — як в іміджевому, так і у фінансовому плані.

 

Адже тільки у вигляді податків росбюджет розраховував отримати від реалізації проекту понад 3 млрд. євро.

 

Усього «Фортум» має до десятка спільних із РФ енергетичних проектів, зокрема, володіє часткою і в атомній енергетиці.

 

Як бачимо, європейські санкції щодо Росії не перешкодили подібній співпраці. 

 

Слід зауважити, що розбудова енергетичних об’єктів — частина стратегії Кремля з геополітичної експансії.

 

Тому навряд чи можна вітати появу на українському ринку компанії, котра є настільки близькою до подібного інструментарію.

 

Багато світла на ситуацію з «Фортумом» проллє те, наскільки легко адаптується «Фортум» в Україні.

 

Як відомо, шведський бренд IKEA витратив десятиліття, аби закріпитися на нашому ринку.

 

Причина зволікань була банальна та передбачувана — від ІКЕА вимагали хабар за місцеву «прописку», який тамтешній менеджмент навідріз відмовлявся платити.

 

А от виробника лаків i фарб Tikkurila (також, до речі, фінського) спіткала в Україні інша неприємність — він продав свій завод, зіткнувшись, очевидно, з нерентабельністю виробництва. (Від прямих роз’яснень керівництво компанії ухилилося).

 

Хай там як, але якщо співвітчизнику Tikkurila готують в Україні тепличні умови, це розставить багато крапок над «і».

 

Принаймнi поки що невідомо, щоб у «Фортуму» були серйозні конкуренти на тому конкурсі, який згадував Плачков.

 

Краще б, звісно, аби вони знайшлися, тоді б монополії «Київенерго» був раз і назавжди покладений край.

 

Компанія, до речі, вже підготувала близько 800 позовів «щодо стягнення заборгованості за послуги з постачання централізованого опалення та гарячого водопостачання», — повідомив керівник департаменту обслуговування клієнтів «Київ­енерго» Віктор Мельников.

 

Шкода, що не чутно про зворотний процес, тобто про притягнення самого «Київенерго» як відповідача.

 

Адже гарячої води — навіть після запуску ТЕЦ-6 — у частини міста так і немає.