Клiр втрачає прибутки

04.10.2017

В Україні вже давно точиться міжконфесійна ворожнеча. Здебільш її загострюють попи церков Московського патріархату. Архієпископ Чернігівський Євстратій (Зоря, УПЦ КП) розповідає про те, до яких дій вдається клір московських церков.
 
Найбільше московські попи сподіваються на пресу. У 2014 р. масовим тиражем вийшло дві брошури, спрямованих проти церков Київського патріархату. Одна з них має назву «Правдиві факти про неправдиву церкву».
 
Брошуру надруковано без вихідних даних, але журналісти довідались, що її ухвалили керівні структури церков Московського патріархату для того, щоб розповсюдити цю «літературу» по парафіях.
 
Друга брошура була про те, що не можна парафіянам у церквах молитися українською мовою, а тільки тією, якою заповідав Господь, — церковнослов’янською. Кому про це говорив Господь і коли, батюшки не з’ясовують. Ствер­джують тільки, що служити українською — це порушення традицій і канонів православної церкви. А хто встановлював ці канони і традиції?
 
У храмах Московського патріархату є оголошення про те, що клір церкви не приймає записок для проведення поминальних служб і молитов за здоров’я у сектантів, розкольників, єретиків, хрещених у церквах Київського патріархату, греко-католицьких та римо-католицьких храмах.
 
Крім цього, серед парафіян поширюють листівки такого змісту: «В Україні з’явилось нове розкольницьке націоналістичне угруповання — Українська православна церква Київського патріархату. Очолює її лжепатріарх Філарет».
 
Листівку такого змісту оприлюднив архієпископ Чернігівський Євстратій (Зоря), повідомивши, що подібні прокламації поширюють у кількох регіонах України.
 
Автори листівки заявляють, що «лжепатріарх Філарет за гріхи відлучений від церкви Христової» (хто саме відлучав і коли — не повідомляють).
 
Характерною ознакою цих розкольників вони називають вживання в богослужіннях української мови. Виходить, попи церков Московського патріархату не визнають церков Київського патріархату за вживання української мови!
 
Ці заяви та листівки означають найпершу ознаку страху — страху втратити парафіян, і це не випадково. Вони з’являються там, де посилюються і множаться громади УПЦ КП.
 
Наприклад, раніше на Закарпатті домінували церкви Московського патріархату — сьогодні ж усе змінилося: до людей приходить розуміння, що це не українська церква, а лише філія московської.
 
Статистика свідчить, що кількість церков Московського патріархату зменшується, тому клір залякує парафіян. 
 
Тепер щодо мови. Парафіяни часто запитують священиків, хто вказує, якою має бути мова богослужіння.
 
У священному писанні зазначається, що апостол Павло говорив: у церквах краще сказати п’ять слів зрозумілою людям мовою, ніж десять тисяч — незрозумілою.
 
Отже, церковнослов’янська — зрозуміла обмеженому колу людей, тому клір церков Київського патріархату багато попрацював для того, щоб повністю перекласти богослужбові книги, потрібні для звершення літургій щодня упродовж усього року, на українську мову, зрозумілу більшості прихожан. Якщо якась парафія бажає робити це іншою мовою — ніхто цього не забороняє.
 
На Житомирщині є грузинська парафія, і богослужіння там ведеться грузинською мовою. У США та Канаді православні церкви українських громад проводять богослужіння українською мовою.
 
Отже, претензії московських попів не мають жодного сенсу і не можуть забороняти мову ведення богослужіння, тим більше що перебувають вони не в себе, в Росії, а на території України.
 
Верхівка Московської церкви тому так уперто тримається за Україну, що їхніх церков тут більше, ніж у Росії.
 
А ще тому, що їхні попи в Росію надсилають 70% від своїх прибутків, адже в Україні церкви звільнені від податків, оскільки вважаються неприбутковими організаціями*.
 
А головний батюшка країни-агресора — патріарх Кирил Гундяєв — цими прибутками підтримує війну на території України.
 
Українським парафіям УПЦ МП слід знати про агресивні плани їхнього кліру, а керівництву УПЦ Київського патріархату належить добре попрацювати, щоб парафіяни українських церков були патріотами своєї держави і щоб церков, підлеглих патріарху Кирилу Гундяєву, стало менше.
 
Україна — незалежна держава, і на її теренах має бути єдина помісна православна церква. Греко-католицька церква не втручається в політичне життя України, римо-католицька також.
 
Цих конфесій в Україні небагато, а кількість церков, підпорядкованих країні-агресору, має зменшуватися, бо нерідко її попи переодягаються у камуфляжну форму і йдуть воювати проти України.
Протистояння конфесій має завершитися перевагою православних храмів Київського патріархату. 
 
*Відомий російський журналіст Олександр Нєвзоров на одному ток-шоу заявив, що ні про яку неприбутковість церков не може йтися, адже рентабельність виробництва звичайних свічок складає 150 (!) % (собівартість виготовлення свічки складає 1 руб., а продають — за 15 рублів).
 
Аналогію можна провести і в Україні. Можна лише уявити, які кошти з українських церков УПЦ МП перетікають у кишені їхніх керівників (Ред.).
 
Алла КРИГАНОВА
Суми

  • ...І мислити по-українськи

    Ич, кажуть, непутні держнаймити вболівають не стільки за долю країни, як за власний бізнес. Певно, є на кого оглядатися. Що вони «далєкі от народа», стало притчею во язицех. >>

  • Наймиліша мова — українська

    Днями подячно згадали митрополита Іларіона. У передмові до однієї з моїх найулюбленіших книжок «Дохристиянські вірування українського народу» його авторства, видали яку і в 1965 році, написано: «Огієнко Іван Іванович, 15 січня 1882...» >>

  • Сумний Святий вечір в 45-м...

    Наприкінці 1944 року мене покликали на постій проводу ОУН карпатського краю. Зустрів мене провідник ОУН карпатського краю Роберт і розповів про події в Галичині, а ще, між іншим, сказав, що вирішив провести Святвечір разом із членами ОУН і УПА в селі Космач. >>