Вишиванка і рука на серці — ще не ознака патріотизму

19.10.2017

Зі своїм захворюванням довелося мені вперше потрапити до Шполянської районної лікарні ім. братів М. С. та О. С. Коломійченків.
 
Не знаю, які в них були вишиванки — ручної чи машинної роботи — і скільки разів вони вигукували «Слава  Україні!», як сучасні чиновники, які праву руку тримають на серці, а ліву — в кишені державного бюджету, щоб найбільший шмат державного торту з трояндочкою відколупати від тих супу, перлової каші та чаю без цукру, якими годують хворих у цій же лікарні.
 
Знаю одне, брати мале таке велике серце і палку любов до України та ще людське співчуття до болю хворих земляків, що вирішили започаткувати будівництво лікарні на рідній Черкащині.
 
Є гарна лікарня. Просторі світлі палати, оснащені сучасною медичною технікою. Ремонт приміщення проведено відмінно: плитку, підлогу, плінтуси, карнизи підігнано так щільно й акуратно, що леза не просунеш.
 
А ще варто відзначити розташування лікарні. Її побудували за містом, подалі від міського шуму, в рекреаційній лісопарковій зоні: природне екологічне середовище, чисте повітря сприяють швидкому одужанню хворих. Газони, квітники, доріжки дбайливо доглянуті. 
 
На доріжках — лавки, щоб пацієнти та родичі, які їх провідують, могли відпочити. Відвідувачі лузають насіння, лушпиння летить на доріжки, повз урни.
 
Люди добрі, та хіба ж так важко викидати сміття в урни?! Хто буде вимітати з рівчачків поміж плитками? Чи не пора цінувати те, що роблять  інші для нашого ж блага!
 
Тепер про лікування й обслуговування хворих. Доземний уклін і щира подяка всім тим, хто доклав зусиль до мого одужання: лікарю Михайленку В. В., медсестрам Самойленко Л., Височанській Ю., Вовченко В., Басаман С., санітаркам, усім-усім велике спасибі.
 
Після всього пережитого і побаченого мною можна сказати: «Ще не вмерла Україна!» 
 
Т. ГУРЖІЙ
Рижанівка, Звенигородський район, Черкаська область

  • Свiтло волi i в рабiв запалює iскру свободи

    Ленінсько-сталінські мічуринці усі 75 років більшовицької терористичної диктатури здійснювали колосальну селекційну роботу: винищували під корінь українську еліту, свідомих і освічених громадян, які не сприймали свого рабського становища, активно чи пасивно чинили йому опір. >>

  • Вовчі закони олігархів чи демократичні засади?

    Цього року відзначимо 27-му річницю незалежності України. Багато людей iз незалежністю нашої держави пов’язували надії на краще, заможніше життя. Проте так не сталося. На превеликий жаль, на крилах незалежності Україна не піднялася вгору, а почала котитися донизу й стала однією з найбідніших країн Є >>

  • ПОЛІТПАРНАС: Лабіринт

    Наше життя — це вічні мандри у темнім лабіринті долі. Петляють успіху меандри, що визначають наші долі. >>

  • Корупція — короста на тілі держави

    Доброго дня, шановна редакціє! Я не належу до жодної партії чи політсили, я — звичайний громадянин нашої багатостраждальної України, який не може більше спокійно дивитися на той безмір, який твориться у нашій державі. >>