Диригент Донбасу: навіщо Волкер знову їде до Порошенка

27.10.2017
Диригент Донбасу: навіщо Волкер знову їде до Порошенка

Курт Волкер з українськими військовими на Донбасі.

Офіційно ця зустріч ще не підтверджена, але всюдисущі медіа вже повідомляють її деталі. А там, де не знають деталей, — вибудовують версії.

 

Отже, 27 жовтня спеціальний представник США з питань України Курт Волкер відвідає Україну. Про це повідомило джерело в українському уряді.

 

Ймовірно, що в Україні спецпредставник США вивчатиме поточну ситуацію. І, як додає інформаційне агентство LIGA.net iз посиланням на співрозмовника в МЗС України, «ця зустріч не планувалася.

 

Але через внутрішню ситуацію американці хочуть ще раз оцінити, що відбувається в Україні», — кажуть у МЗС.

До і після Суркова

Однак чи справді Волкера хвилює новий «майданний» настрій в Україні? Все-таки його місія полягає в дещо іншому. До того ж є ще один нюанс.
 
Волкер на початку наступного місяця планує втретє зустрітися з помічником президента РФ Владиславом Сурковим.
 
Попередні переговори відбулися 7 жовтня, і тоді конкретна домовленість щодо врегулювання ситуації на Донбасі досягнута не була.
 
Вашингтон хоче поставити крапку в питанні використання миротворців ООН як механізму виходу з конфлікту.
 
І перш ніж Волкер укотре поспілкується з помічником господаря Кремля, американський дипломат має намір відвідати Україну.
 
Тож мета такого вояжу полягає, очевидно, в тому, щоб з’ясувати ступінь готовності керівництва України до компромісів.
 
Київ вимагає повного доступу в ОРДЛО, в той час як Москва навідріз відмовляється «віддавати» кордон.
 
Шукати компроміс у таких умовах — завдання невдячне. Тим паче, після провальних перемовин iз Сурковим.
 
Про них, до речі, майже нічого не відомо, бо зустріч відбулася в умовах мало не секретності.
 
Але, посилаючись на власні зв’язки у дипломатичних сферах, «Лівий берег» пише про таке.
 
«В ході переговорів Сурков намагався акцентувати на деталях, у той час як Волкера цікавили дві основні речі. Перше — чи готова Росія в принципі рухатися назустріч врегулюванню на Донбасі, друге — терміни: до або після виборів президента РФ, запланованих на березень 2018 року. За словами джерел, Сурков практично дослівно сказав, що «Путін хотів би виглядати миротворцем». Однак щодо термінів розуміння наразі немає.
 
Сурков також повідомив, що РФ підтримує проведення миротворчої місії на Донбасі, але має низку застережень щодо повноважень її мандата.
 
Так, Росія наполягає на тому, що діяльність миротворців не повинна поширюватися на кордон.
 
Противага цьому: наявність у місії — в тому чи іншому вигляді — поліцейського компонента, що особливо важливо з точки зору встановлення (вже після виведення військ і озброєння) «перехідного періоду».

У пошуках компромісу

За іншими даними, існує план «Б», також буцімто запропонований російською стороною. Спочатку миротворці сприяють розмежуванню сил, повному припиненню вогню і відведенню техніки.
 
Далі Рада приймає закони в рамках Мінських угод, а відтак проводиться обмін полоненими за формулою «всіх на всіх».
 
Після цього мандат миротворців розширюється на всю територію ОРДЛО і починається підготовка до місцевих виборів.
 
Після виборів кордон передають під контроль Києва, і мандат миротворців вважається завершеним, зазначають джерела.
 
Така пропозиція нібито зацікавила Волкера, і теоретично він може лобіювати її в Києві. Однак тут є суттєва проблема.
 
Компроміс iз Росією не зовсім вписується в порядок денний власне Петра Порошенка, бо завдає йому репутаційної шкоди. А на кону тим часом — президентські вибори 2019 року.
 
Президент України може бути миротворцем лише на своїх умовах, як переможець. Як буде маневрувати в такій ситуації Курт Волкер — покаже час. 
 
Зрештою, про компроміси говорить і політолог Вадим Карасьов. Він вважає, що, враховуючи протилежні погляди на цю проблему з боку України та Росії, Курт Волкер може або «схиляти нас до якогось компромісного рішення, або просто питання миротворців поки відкладуть на потім», — розповів експерт в ефірі 112 каналу.
 
«Що стосується взагалі ризиків, — додає Карасьов, — то мінський процес розгортається за принципом «тягни-штовхай». Нормандський формат давно не збирався, і я не впевнений, що він збереться найближчим часом, тому що всі зайняті своїми проблемами: Німеччина формує уряд, Франція зайнята собою, нормандський формат поки що «заморожений».
 
Сьогодні ніби немає активних бойових дій, якщо аналізувати військову інформацію. Є поранені, але, на щастя, загиблих майже немає. Це теж свідчить про те, що сьогодні ніхто не хоче йти на загострення, перш за все Путін — в силу внутрішньополітичних питань, у силу виборчої кампанії. Тому тут багато невизначеностей і ризиків, але Волкер робить свою роботу...».

Москва «дозріває»?

А от військовий експерт Юрій Карін припускає, що Курт Волкер, можливо, тільки зараз вдається до результативних кроків, покликаних покласти край війні.  
 
Карін нагадує, що Волкер є одним iз перших американських політиків, які заявили, що немає необхідності доводити участь Росії в конфлікті на Донбасі — кровопролиття там відбувається саме через неї. 
 
«Тому будемо сподіватися, що візит Волкера пов’язаний з початком його практичної роботи iз припинення війни, переходом від слів до справи. Активізуючи процес, він буде фіксувати і дії російської сторони, яка тільки на словах декларує готовність виконувати зобов’язання за Мінськими угодами.
 
Адже протягом трьох років через саботаж Кремля процес не зрушився ані на сантиметр. З огляду на те, що Волкер — відносно нова людина в процесі мирного врегулювання російсько-українського конфлікту на Донбасі, в його розумінні, напевно, залишилися деякі «білі плями» конфлікту, які йому хотілося б прояснити», — вважає Карін.  
 
Звісно, світло на цю ситуацію міг би пролити передусім сам посланець Держ­депу. Але американський дипломат зі зрозумілих причин поки не коментує свої плани.
 
Тож лишається хіба що згадати тільки те, що він сам казав мі­сяць тому в інтерв’ю Мирославі Гонгадзе і «Голосу Америки».
 
Тоді Волкер висловив переконання, що Кремль зацікавлений у врегулюванні трирічного конфлікту на сході України. 
 
Не в останню чергу й тому, що цей конфлікт виснажує економіку Росії — як і санкції, запроваджені щодо неї.
 
Плюс не забуваймо й про те, що в Путіна попереду — президентські вибори, котрі (дарма, що їхній результат відомий наперед), також перетягуватимуть на себе певні (зокрема, й фінансові та організаційні) ресурси. 
 
Що ж, було б непогано знайти в особі Курта Волкера провидця. Недарма низка українських експертів переконана в тому, що Волкер працює більш системно, аніж його попередниця Вікторія Нуланд.
 
Але американський чиновник має справу з таким непередбачуваним чинником, як настрої Кремля. А від Кремля можна чекати чого завгодно — від вживання в роль «миротворця» до ескалації конфлікту.