«Коли цвіте папороть» — опера-феєрія, де показана вся самобутність нашого народу! Глибина, могутність, єдність із Всесвітом. Від прадавніх часів до козаків-характерників! Опера, яка мала презентувати Україну у світі і яку заборонили на 40 років», — такі схвальні відгуки отримала прем’єра, що відбулася днями у Львівській опері.
Ще у 1977 році композитор Євген Станкович отримав пропозицію про написання масштабного сценічного твору від французької імпресарської фірми «Алітека» для Народного академічного хору ім. Г. Верьовки, що вимагало знайти нове, світле сучасне жанрово-видовищне рішення.
Він згадує: «...Були сподівання, що нарешті прийшов час, коли світовий глядач зможе побачити і почути взірець найбагатшого українського фольклору і образів, викладених сучасною музичною мовою, переосмислених композитором і постановником.
Фольк-опера «Коли цвіте папороть» стала зразком так званої «нової фольклорної хвилі». Суть цього напрямку — поєднання прадавніх народних мелодій чи інтонаційних тембрів в авторських творах із модерними принципами композиторської техніки.
Того ж 1977 року на основі лібрето музикознавця О. Стельмашенка фольк-оперу «Коли цвіте папороть» Станкович завершив. Прем’єра мала відбутись на початку концертного сезону 1979 року в Палаці «Україна» у Києві.
«Безпосередня історія прем’єри, якої не було, — констатує музикознавець Рада Станкович-Сполоська, — складається з ряду абсурдних, але добре знайомих старшому поколінню слухачів обставин: нескінченні комісії, дзвінки перевіряючих з КДБ та ЦК, «ненав’язлива» опіка гостей, «м’які» рекомендації автору не приймати від них ніяких ділових пропозицій (а французи пропонували двадцять п’ять концертів у паризькій «Гранд Опера» та п’ятирічний контракт зі співпраці!), надзвичайне засідання художньої ради, міліцейські кордони за участі кінних загонів навколо Палацу «Україна» в день генеральної репетиції і, нарешті, заборона прем’єри з нейтральним формулюванням «з технічних причин». Це рішення прийняв тодішній міністр культури С. Безклубенко».
За роки української незалежності неодноразово визрівала мрія про надання сценічного життя повній версії феєрії «Коли цвіте папороть».
Хотіли, зокрема, втілити концепцію автентичної постановки просто неба, у певному природному ландшафті з водою, живим вогнем, масштабними народними сценами. Але не складалося.
У тріумфальній постановці Львівської опери задіяна Ніна Матвієнко — співачка, народна артистка України. Режисер-постановник — Василь Вовкун, новий гендиректор-художній керівник Львівської Національної опери. Володимир Сіренко — диригент-постановник; Ганна Іпатьєва — художник костюмів; Артем Шошин — балетмейстер-постановник; Дмитро Ципердюк — художник світла та візуалізація.
