Український «комісар Катані»: історія боротьби підполковника СБУ Анатолія Єрмака

— Олександре, та книга вийшла друком у «дикі часи» Януковича. Не боялися?

 

— Зовсім. Хоча нині — часи ще дикіші. Але коли ми з Анатолієм подолали рубіж бандюків (а було це на Хортиці, окупованій у 90-х роках минулого століття різними «моторолами»), я зрозумів: треба наступати, і мафія принишкне. У кожного свій Рубікон.

 

— У вас на Хортиці справді був конфлікт із бандитами?

 

— Ми поїхали на територію колишньої комсомольської школи, де вже порядкували кримінальні авторитети. Бо ті авторитети пресували нормальну людину, за яку ми й ішли боротися. Ідемо. Вечір. Лампочки не світяться. Чуємо пересмикування затворів автоматів. Толя каже: «Нехай, тиснуть на психіку... але в мене , на випадок чого, є гранати... А на інший випадок два снайпери з нічними прицілами супроводжують нас, один постріл у наш бік, і їх просто скосять... «авторитети» знають!». І ми справді допомогли нормальній людині відбитися від бандюків. І ті бандюки відступили. До речі, згодом одного з них підірвали в ресторані його ж «братки». Іншого, вже після Януковича, знайшли з підстреленою головою...

 

— Хто ж тоді убив Єрмака?

 

— Це було, на мою думку, замовлення однієї з організованих злочинних груп (ОЗГ) із вищих ешелонів влади України 2003 року. Хто був Президентом? Кучма. А в Єрмака щодо Кучми — ціла низка розслідувань в економічних злочинах...

 

— Ви не повірили у версію загибелі Анатолія Єрмака, оприлюднену тодішніми правоохоронцями, мовляв, звичайна ДТП?

 

— Я не тільки не повірив, для мене було очевидним сплановане вбивство... До речі, операція дуже подібна до вбивства В’ячеслава Чорновола: вантажівка назустріч легковику, легковик ударяється у вантажівку, а в жертв аварії нема шансу вижити, бо їх добивають... Знаєте, якщо Анатолій сидів праворуч від водія у «Жигулях», і на нього припав головний удар вантажівки, то звідки в нього взявся перелом основи черепа?

 

А водій (рідний брат Анатолія Микола) також загинув, хоча на нього удар справа вантажівки не справляв убивчої сили... До речі, за кілька тижнів потому ми з полковником СБУ Медведєвим поїхали до ясновидця Петра Утвенка у с. Дивин на Житомирщині, показали йому обкладинку паспорта Єрмака, і дід Петро «відтворив» усю картину вбивства народного депутата, зазначивши і колір машин, і кількість пасажирів у кожній, і сказав, кого шукати...

 

— А дід Петро сказав щось посутнє з приводу вбивства Єрмака?

 

— Сказав: убили через «бомаги». Я тоді навів деякі довідки: справді Єрмак мав якісь папери, котрі викривали так звану газову мафію, їхній тандем між українським і російським злочинним бізнесом. Очевидно, його помилка в тому, що негайно не оприлюднив ті «бомаги».

 

— Він робив таке раніше?

 

— Звісно. Коли в «Сільських вістях» за його підписом і Григорія Омельченка з’являлися публікації про корупціонерів Кравчука, Кучму, Зв’ягільського, Лобова, Лазаренка та десятків інших, то мафія залягала, адже замах на життя нардепа повністю б викрив її в очах світового співтовариства. До речі, коли з’явиться Антикорупційний суд, то кому, як не йому, взяти нарешті до провадження справи, підготовлені свого часу членом парламентського Комітету з боротьби з корупцією та організованою злочинністю А. Єрмаком.

 

— Таке враження, що через 26 років після проголошення Незалежності в Україні досі діє «орден КДБ»?

 

— Ще в 1994-му я спитав про це Єрмака ( а він на той час спалив своє посвідчення колишнього працівника КДБ та партквиток члена КПУ на знак повної і безумовної підтримки України). І ось що він відповів: «Угруповання генерала Коржакова, начальника особистої охорони Бориса Єльцина, відкололося від основної зграї. Тепер маємо бригаду Гайдара—Чубайса та наближеного до них олігарха Потаніна.

 

Маємо сімейне угруповання Бориса Березовського. Маємо пітерське угруповання Володимира Путіна. І окремо — службу генерала Коржакова. Звісно, кожне з них прагне до посилення свого впливу в Україні. Керівник КДБ УРСР Муха, як відомо, вивіз картотеку агентури до Москви, отже, ці агенти будуть ще довго проявлятися в тих чи інших публічних і непублічних справах».

 

— Настільки нам відомо, на вістрі критики Єрмака постійно перебував тодішній Президент Кучма, у нардепа були докази злочинної діяльності вищого посадовця держави?

 

— Анатолій писав Генпрокуратурі: майор М. Мельниченко заявив, що побачене і почуте ним особисто і зроблені ним аудіозаписи однозначно засвідчують, що Президент України Кучма віддавав злочинні накази, контролював їх виконання, а також систематично брав хабарі і займався поборами, що дало змогу йому привласнити кошти на суму не менше одного мільярда доларів США.

 

Кучма створив «кришу» для захисту олігархів і бізнесменів, які змушені були перераховувати мільйони доларів на рахунки, контрольовані Президентом через його банкіра і довірену особу... І що ж, нині Кучма — у фаворі, навіть веде так звані Мінські переговори. Хоча, якщо проаналізувати становище України 90-х і нинішнє, то постане закономірне питання — а чи не дії цього чиновника у далеких 90-х і спровокували війну 2014-го на Донбасі?

 

— В Україні на початку 90-х демонстрували італійський серіал «Спрут», у якому головний герой комісар Катані чинить спротив мафії. І хоча він гине, справа його перемагає... Народ називає Анатолія Єрмака українським «комісаром Катані»...

 

— Народ бачить усе... Єрмак був і залишиться великим патріотом незалежної України. Одного разу він сказав: «Патріот не може стати рабом. А їм потрібні слухняні раби. Сказали: «Голосуйте за Партію регіонів», — і вони дружно голосують...Скажуть: «Завтра вас будуть вішати», — і вони покірно спитають: «А мотузку свою брати?» замість того, щоб дати відсіч...

 

Патріот прагне знати свою правдиву історію, шанувати її, шанувати предків, думати, чим живе і куди йде. Бути таким патріотом сьогодні в Україні — подвиг зі всіма наслідками. Але тільки завдячуючи людям, які зберегли своє коріння і які сьогодні стали ізгоями в суспільстві, тими «шпаринками» світла крізь морок, тримається Україна.

 

— Ви були свідком безстрашних заяв Єрмака, час розслідувань за якими і час суду настане?

 

— На тлі «мовчання ягнят» у мене як журналіста викликало справжнє захоплення його героїзмом. Пригадуєте, як «замилювали» справу про вбивство В’ячеслава Чорновола? А в січні 2001 року на засіданні Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України Анатолій назвав прізвища посадових осіб із МВС, які, можливо, у березні 1999 року здійснили теракт проти лідера Народного руху В’ячеслава Чорновола.

 

Він також заявив комісії про те, що під виглядом ДТП убивство Чорновола організували близько 20 працівників міліції. Всю операцію зі знищення політика очолювали тодішній керівник штабу МВС генерал-полковник Фере (не міг бути допитаний, бо тривалий час перебував у госпіталі МВС і помер, не виходячи з коми) і заступник начальника спецпідрозділу «Сокіл» підполковник Н.

 

— Оперативні дані, здобуті для слідства проти корупції та організованої злочинності Анатолієм Єрмаком, напевне, скоро «вистрелять» і багатьом «господарям життя» буде непереливки?

 

— Хай би не йшли злочинним шляхом! І коли ці «господарі» почали діставати своїми корупційними діями і Європу, й США, природно, що реакція звідти буде адекватною. Знаю, що всі викривальні матеріали наших злодіїв у законі є у розпорядженні спецслужб провідних держав. І кожній катюзі буде по заслузі. Ім’я українського «комісара Катані» житиме у віках, бо він — воїн світла. Тьму ж чекає тьма. 

 

P.S. Видавництво «Журналіст України» оголосило збір коштів на перевидання доповненої книги О.Михайлюти «Слово про Єрмака».

Р/р 26000017245201 у ПАТ «Альфа-Банк» м. Києва, МФО 300346, ЄДРПОУ 31514761. Призначення платежу: 

Б/п фіндопомога на книгу. Контакти: [email protected]; тел.: 044-454-88-41.

Кожен додатковий примірник — це додаткова цеглина в народний мур оборони від корупції та оргзлочинності. Кожен, хто усвідомлює себе українцем, повинен підтримати цей проект. І ми їх подолаємо. Як подолала Італія зав­дяки комісару Катані.