Львів'яни із вадами зору тепер зможуть «побачити» Кобзаря на дотик

14.02.2018
Львів'яни із вадами зору тепер зможуть «побачити» Кобзаря на дотик

Копія і оригінал.

Відтепер незрячі можуть «побачити» Тараса на дотик. Прикметно, що це вже третя зменшена копія історичних пам’яток, у 2016 році в місті встановили макет Ратуші, а з минулого листопада люди мають змогу доторкнутися до собору Святого Юра.
 
Ініціативу спорудження нових архітектурних об’єктів підтримала Львівська міська рада у рамках проекту «Львів на долонях». Наступною міні-копією, обіцяють, буде оперний театр.
 
Коштує мініатюрний Шевченко 200 тис. грн., макет виготовили відомі львівські скульптори — брати Сухорські, Володимир і Андрій, вони ж робили основний пам’ятник та стелу.
 
Сам макет виготовлений із бронзи, а постамент — із граніту.  Форму виливали на скульптурній фабриці.
 
Аби гострі кути пам’ятника не завдали шкоди цільовій аудиторії, його зробили обтічним і заокруглили.
 
Також спеціально для того, аби незрячі мали можливість краще пізнати великого Кобзаря, на постаменті вмонтували табличку з текстом шрифтом Брайля.
 
Там зазначено наступне:  «Пам’ятник геніальному українському поетові та художникові Тарасові Григоровичу Шевченку.
 
Ліворуч від фігури поета стоїть «Хвиля національного відродження» — 14-метрова хвиля з фігурними барельєфами реальних історичних подій, особистостей та героїв його творів.
 
Збудований 1992-1996 роках. Висота постаті 4,45 м, скульптура — бронза, постамент — граніт». 
 
Лише будівництвом пам’ятника містяни не обмежилися, за рахунок коштів бюджету розвитку торік було реконстру­йовано площу біля головного постаменту Кобзаря.
 
На цій ділянці, окрім нового гранітного по­криття, встановлено тактильну плитку для незрячих.
 
Особливість плитки в тому, що вона має певний рельєф, завдяки якому незрячі, коли стають на неї, можуть отримати певну інформацію для себе: про перепони чи напрямок руху.
 
Також на площі встановлено три пандуси. Всього на ремонт витратили понад 4 млн. грн. 
 
Подібна ініціатива є доказом того, що влада турбується про жителів міста з особливими потребами і дійсно намагається зробити їхнє життя трішечки комфортнішим.  
 
«Я щаслива побачити цей памятник, адже він поставлений вже після того, як я втратила зір. І мені розповідали, як він виглядає, але це уявлення було дуже приблизним, і, як я сьогодні зрозуміла, абсолютно спотвореним», — каже Оксана Потимко, виконавча директорка Львівського обласного осередку ГО «Українська спілка осіб з інвалідністю — УСІ».
 
Заангажованість образу митця унеможливлює об’єктивне сприйняття інформації про життя Тараса. Достовірним фактажем про нього не володіє практично ніхто з пересічних львів’ян, навіть ті, хто не має якихось фізичних обмежень і може безпере­шкодно прочитати стоси літератури.  
 
Збудована мініатюрна композиція — приклад того, як можна примножувати й поширювати національне надбання серед широких мас, без вкраплень радянської естетики.
 
Там поет дійсно справжній, не попсований цензорами, шевченкоманами і шевченкофобами. Там його кохання, його країна, його свобода не затиснуті у рамки сухого фактажу.