Якість — гарантія збуту: гарбузовий бізнес може окуповуватися за рік

Навіть з десяти соток присадибного городу можна зібрати до півтори тисячі гарбузів. Культура цікава насамперед задля збагачення кормового раціону домашніх тварин, коли насіння стає додатковим заробітком.

 

Для успішної спеціалізації на приватних (до п’яти гектарів) ділянках із подальшим продажем насіння дилерам достатньо мати вдома примітивний комбайн.

 

Промислове ж виробництво без потужнішої сучасної механізації неефективне.

 

З досвіду вітчизняних господарств, для повного циклу з використанням австрійської техніки у вирощення гарбуза треба інвестувати приблизно 1000 євро на гектар.

 

Можна зменшити витрати, використовувати вітчизняну техніку, наприклад, комбайни Каховського експериментального механічного заводу.

 

Коштують вони від 5 тисяч доларів і підійдуть фермерам, які вирощують гарбузи на невеликих ділянках. 

 

Після падіння закупівельних цін на картоплю швидко переключилися на гарбуз селяни Волині.

 

Як стало відомо на конференції «Інноваційні технології вирощування гарбузів», оптова закупівельна ціна гарбузового насіння складає сьогодні 40-60 гривень за кілограм.

 

Таких сіл, як волинський Хворостів, де гарбузовими плантаціями всуціль укриті присадибні ділянки, ще не так і багато, ця культура за площами серед баштанних культур уже займає друге місце після кавуна. 

 

Загалом Україна виробляє 600 тисяч тонн гарбузового насіння у рік. Найбільше — на Півдні, де кліматичні умови особливо сприятливі для цієї культури.

 

Виробництвом тут займаються, в основному, великі агрохолдинги, що мають змогу придбати хорошу техніку для збирання. Проте і дрібні господарства все частіше заходять до цього фарватеру.

 

За висновками «Національного промислового порталу», вирощувати гарбузи варто в першу чергу на насіння.

 

Світовий попит на гарбузову олію теж постійно росте, тому саме за олійні сорти пропонують сьогодні 1000 і більше доларів США на тонні зернят.

 

Щоправда, за свідченням Івана Залозного, директора ТОВ «Придонецьке» з агрохолдингу Landfort, найбільша проблема збуту — коливання ціни. 

Зазвичай, щоб отримати тонну насіння, потрібно засіяти гектар землі. За сприятливих умов гібридні сорти можуть давати і півтори тонни. Але у вітчизняних сортів скромніші результати.

 

За даними НУБіП, середня врожайність власне гарбузів становить 40 тонн з гектара на зрошуваних землях і 25-30 тонн на звичайних.

 

Якщо врахувати, що, як правило, частка насіння складає 1-2 відсотки від маси гарбуза, то з гектара виходить до 800 кілограмів на зрошенні.

 

Витрати на повний цикл промислового виробництва, з урахуванням вирощування, очистки, калібрування, миття, сушки та сортування, становлять 350-400 доларів на гектар. Для обслуговування однієї лінії знадобиться близько 10 працівників. При ціні готової сировини 5 доларів за кілограм отримуємо рентабельність 30-35 відсотків. Такі затрати повернуться через 4-5 місяців, тому чимало підприємств вважають цей продукт вартим інвестицій.

Гарбузовий бізнес варто одразу орієнтувати на експорт, бо за кордоном така продукція цінується вище.

 

В Україні олійне насіння закуповує харківська компанія Kasan, в асортименті якої гарбузова олія займає 17 відсотків. Для хорошої олії потрібна дуже якісна сировина.

 

Іван Касан, власник заводу, власноруч спроектував комбайн, що витягає з гарбузів насіння просто в полі, а також лінію, яка шліфує насіння, калібрує та аспірує.

 

Тут використовують три сорти української селекції (Сіроволжська, Українська багатоплідна, 100 Фунтова) та один болгарської (Леді Нейл або Болгарка). Вихід олії з насіння — 25-30 відсотків. Жмих використовується для виробництва БАДів.

 

Українські сорти дають від 300 до 450 кілограмів сухого насіння з гектара, а Леді Нейл (Болгарка) — від 1 до 1,8 тонни. З м’якоті гарбузів підприємство виготовляє цукати, пастилу.

 

Попит на голонасінне насіння на порядок вищий, оскільки воно містить більше корисних речовин. Але поля гарбузів iз насінням без шкаралупи повинні бути ізольовані від посівів зі звичайними гарбузами.

 

«Голе» насіння покрите тонкою зеленої оболонкою, в якій міститься цілющий кукурбутацин, що застосовується в медицині.

 

Це дуже вузький сектор: увесь світовий ринок складає всього 170 тисяч тонн такого насіння, з яких половину експортує Китай.

 

Проте «Голденкерн» — українське підприємство, яке вже десять років займається голонасінними гарбузами. Вирощують сорт Гляйсдорфер, який здатен виживати в екстремальних умовах (відсутність вологи, надлишок чи дефіцит сонця).

 

Він дає до тонни насіння з гектара (гібриди до 1,5 тонни). Це максимальні результати, середні, як правило трохи нижчі.

 

«Коли цей гарбуз почали вирощувати в Україні, з’ясувалося, що українське насіння значно краще за хімічним показником, ніж австрійське з категорією Біо», — каже Леонід Кононенко, керівник проекту «Голденкерн».

 

Технологія вирощування голонасінних гарбузів не відрізняється від традиційної. Головна відмінність — потреба у спеціальних комбайнах, які більш делікатно витягують ядро, щоб не пошкодити цінну зелену оболонку.