Мішель Терещенко: «Я хочу, щоб ми жили по-новому у Глухові, а не в Польщі»

21.02.2018

Мішель Терещенко.

9 лютого в Глухові мала відбутися сесія міської ради, на порядок денний якої було винесено питання голосування міського бюджету на 2018 рік.

Напередодні екс-мер Глухова, а нині очільник фракції «Воля народу» в Глухівській міськраді Юрій Бурлака поширив у ЗМІ інформацію про те, що нинішній мер міста Мішель Терещенко, щоб вплинути на прийняття бюджету, готує «силовий сценарій із підвезенням із Києва спортивних мітингарів Саакашвілі».

Група підтримки з Києва таки прибула. От тільки замість «спортивних мітингарів» глухівчани отримали нагоду поспілкуватися зi Степаном Ільковичем Хмарою, одним із лідерів УНА-УНСО Ігорем Мазуром (Тополею) та іншими активістами «Руху нових сил», які приїхали підтримати мера.

Натомість його опоненти на сесію просто не з’явилися, тож за відсутності кворуму сесія перетворилася на чергове віче, де і Терещенко, і його прихильники, і його опоненти мали змогу озвучити свою позицію перед глухівчанами, яких набрався повен зал міського Будинку культури.

Утім на загальну ситуацію в місті це не вплинуло. Глухів досі лишається без затвердженого бюджету, а отже — і без можливості здійснювати необхідні закупки.

Це особливо прикро на тлi того, що останнім часом у місті спостерігається стабільне перевиконання бюджетних надходжень, а запропонований документ уперше за багато років мав стати бюджетом розвитку.

Про ситуацію, яка склалася у Глухові, ми розговорилися з мером колишньої гетьманської столиці Мішелем Терещенком.

«Ми нічого не крадемо, ми все робимо для глухівчан»

— Пане Мішелю, яка ситуація склалася в Глухові? Чому виникло це протистояння між головою та депутатським корпусом?

— Щоб відповісти на це запитання, треба зрозуміти, яка ситуація була в Глухові до мого приходу. Довгий час і місто, і Сумщина загалом входили до сфери інтересів народного депутата Андрія Деркача. Він і зараз має тут великий вплив, і частина депутатів міськради, які в жорсткій опозиції, — це його люди.

Ці два роки, які я на посаді, ми більше енергії тратили на протистояння з людьми зi старої системи, ніж на вирішення проблем глухівчан. Вони звикли відстоювати свої власні інтереси, про все домовлятися, а я так не можу. Я хочу, щоб усе було чесно, по закону, в інтересах глухівчан. От ситуація із Тетяною Михайлик, яка на останній сесії заявила, що вона виходить із коаліції. Я знаю, чому вона так робить. Вона дуже хоче приватизувати підвальне приміщення в центрі міста, яке зараз перебуває в оренді спортклубу «Ринг + Татамі».

Вона протягом півроку на кожну сесію виносила це питання і все сподівалася, що ми віддамо їй цей будинок. Але люди категорично проти. До мене приходила делегація мешканців будинку, і вони казали, що хочуть, щоб там був спортивний клуб для дітей. І вони бояться, що після приватизації там буде черговий нічний клуб чи якась наливайка. Я розумію, що я даю на приватизацію той будинок — і вона голосує за бюджет, і ми маємо більшість. Але це неправильно. Я вважаю, що голова має захищати інтереси глухівчан, а не депутатів.

— Але в місті виникла патова ситуація. Закінчується лютий, а Глухів лишається без бюджету. Чого добиваються ваші опоненти, блокуючи прийняття цього документа?

— Вони хочуть у першу чергу дискредитувати в очах глухівчан міську владу і мене особисто, виставити некомпетентними, неспроможними навести порядок. Але весь цей час ми все робили правильно. Ми два роки витратили на те, щоб виправити те, що попередникам не вдавалося 15 років: із дефіцитного бюджету ми вийшли на стабільне перевиконання показників, зараз ми стабільно маємо півтора-два мільйони додатково щомісяця. Ми втримали місто: відновили каналізацію, теплоізоляцію, а зараз розробили бюджет розвитку. Причому це — без допомоги з боку держави, хоча «лояльні» міста отримують субвенції. За останні два роки з Фонду регіонального розвитку Шостка отримала 30 мільйонів, Охтирка — 50, а Глухів та Конотоп — аж... по 600 тисяч.

Водночас у нас виникає парадоксальна ситуація. У нас є гроші, і достатні — за січень-лютий ми отримали додатково 14 мільйонів гривень. Але ми не можемо ними скористатися. І є ризик, що завтра ми не зможемо заплатити за пальне для шкільних автобусів, за ліхтарі для заміни розбитих на вулицях, нам не буде за що купити навіть сіль для доріг, якщо раптом знову випаде сніг. Якщо не буде проплати, обленерго може відключити нічне освітлення — це Григоришин, а він друг і родич Деркача. Таким чином вони хочуть занурити місто в хаос і показати: дивіться, ви голосували за Терещенка, він вам обіцяв золоті гори, а сам ні на що не здатний.

— Який же вихід?

— Ми поки що не знаємо. Виникла ситуація, коли ні в моєї команди, ні в опозиції немає більшості. 50 на 50. Ми вивчаємо ситуацію і шукаємо шляхи виходу з кризи. Я готовий на будь-який демократичний шлях, щоб змінити ситуацію. Ми готові врахувати пропозиції опонентів, але на будь-які корупційні схеми я не погоджуся. Ми довели всім, що без допомоги Президента, без допомоги «губернатора» можна жити і розвивати місто. Ми добилися, щоб «друзі» колишнього мера платили оренду, бо раніше цього не було. Ми нічого не крадемо, ми все робимо для глухівчан. Але це не вигідно опозиції, тому вони намагаються ставити палки в колеса.

Можливо, ми підемо на створення Об’єднаної територіальної громади й ініціюватимемо нові вибори. Але їм це не вигідно. Я знаю, що днями сюди приїжджав Деркач і зустрічався зi своїми людьми, які в міськраді представляють фракції «Воля народу», БПП, «УКРОП» і «Партія простих людей», і дав вказівку не йти на вибори, бо це буде катастрофа.

— І що, жодного разу до вас не приходили домовлятися?

— Люди знають мене. Це неможливо. Якщо мені хтось пропонуватиме хабар, я одразу напишу заяву в поліцію. Для мене навіть проблемою є книги, цукерки чи алкоголь — чомусь усі вважають своїм обов’язком прийти до мене з «дарунками». Я цього дуже не люблю і категорично відмовляюся. Я можу з певністю сказати, що Глухівська міська рада вільна від корупції.

«Правду» про мене Юрій Луценко отримував від свого друга Андрія Деркача»

— Ви сказали, що новий бюджет — це бюджет розвитку міста. Що саме має змінитися в Глухові цього року?

— У нас є додаткові гроші, і ми хочемо їх використати для людей. Ми на цей рік заклали в бюджет капітальний ремонт вулиці Пушкіна. Це велика і давня проблема, оскільки Глухів стоїть на перехресті автомобільних шляхів, що ведуть на Харків, Суми, Шостку, а об’їзної дороги в нас немає. Ще один об’єкт — Тюремний замок у центрі міста. Наразі це смітник і руїна. А ми хочемо зробити там літній театр просто неба, де можна буде показувати вистави, робити концерти. Ще 500 тисяч передбачено на ремонт водонапірної вежі.

Ми хочемо організувати там музей телерадіозв’язку, розмістити нашу ФМ-станцію «Глухів». Також хочемо відкрити пам’ятник Мазепі на місці, де колись був Ленін, зробити освітлення в парку Шевченка. Є проект будівництва Центру надання адміністративних послуг. Державний фонд регіонального розвитку готовий дати кошти, але треба зробити проектну документацію. Є і місце під цю будівлю. Правда, колись давно депутат Деркач там збудував дитячий майданчик, і депутати так само не дають нам права оформити цю ділянку.

— Ваші опоненти закидають ще й 800 тисяч на премію голові, тобто вам?

— По-перше, не 800 тисяч, а 300, а по-друге, не для мене особисто, а для всього апарату міськради. І я вважаю, що це правильно. Люди, які там працюють, а це 190 осіб, отримують по 3700-4000 гривень. Раніше вони мали доплати за рахунок корупції. Зараз я встановив доплати у вигляді премій, бо вважаю, що людина має заробляти гідно. А премію для міського голови може призначити тільки сесія.

— Але в інтернеті можна зустріти багато інформації, де вас прямо звинувачують у корупції.

— А ви подивіться, звідки йде ця інформація. В першу чергу — від колишнього мера Глухова Юрія Бурлаки та його людей. Коли я вперше зустрів генерального прокурора Юрія Луценка на церемонії «Жінка ІІІ тисячоліття», де він був зі своєю дружиною, він теж мене назвав корупціонером і на мою скаргу, що факти корупції не розслідуються, сказав, що «Вам пощастило, бо якщо ми почнемо розслідувати все, що є проти вас, то ви будете сидіти в тюрмі».

Але я розумію, чому в нього така думка. Він усю інформацію про мене отримує з вуст свого давнього друга Андрія Деркача. А Президент інформацію про мене отримує від іншого його друга і родича, свого бізнес-партнера Григоришина. Можна уявити, якою є ця інформація. Правда, коли я вдруге зустрічався з Луценком, він уже жодних звинувачень не висував.

— Ви зверталися в Генпрокуратуру?

— Я передав Юрію Луценку всі матеріали та задокументовані факти корупції попереднього мера та його команди, зібрані нами. Досі ні прокурор області, ні поліція навіть не бралися за ці справи. Кримінальних проваджень було відкрито дуже мало, і ті закривалися через 3 місяці. Я про це сказав Луценку під час зустрічі. І я добився, щоб мене прийняли.

— Який результат зустрічі?

— Результат дуже дивний. 29 листопада я з усіма нашими матеріалами був у Генеральній прокуратурі. Але пройшов місяць, і ми 22 грудня отримали лист із Генеральної прокуратури, що вони нічого не можуть зробити, бо всі справи закриті... 9 грудня. Крім однієї, яка стосувалася львівського сміття.

— Це тієї, де під Глуховом затримали дві фури?

— Так, мене якраз не було в місті. А коли почалося розслідування, то з’ясувалося, що таких фур було 27. І що їздили вони до нас не один місяць. І поліція цьому допомагала. Заступник прокурора з Конотопа взявся за цю справу серйозно, їздив до Львова, спілкувався з водіями (один водій сказав, що був 15 разів у Глухові), дізнався, що ця операція контролювалася Олегом Бояринцевим, людиною Деркача в області, і що вони тримали в курсі справ «губернатора». Це великі кошти: 400 тонн по 10 грн. за кілограм — це 4 мільйони гривень, які осіли невідомо в яких кишенях.

Так от, Генеральна прокуратура нам відписала, що ця справа невмотивовано затягується і що вони вживатимуть заходів. Але єдиним заходом стало... позбавлення премії саме цього зампрокурора Конотопа, який усе це розкопав. Це що, жарт? Цей лист демонструє, що Генеральна прокуратура не збирається боротися з корупцією.

«Якщо не зупинити кризу, Україну чекає балканський сценарій»

— Раніше ви спиралися на Президента, тепер його критикуєте. Чому?

— Коли були президентські вибори, я чув гасло, що ми будемо жити по-новому. Але я хочу, щоб ми жили по-новому в Глухові, а не в Польщі, куди зараз масово виїжджає молодь на навчання чи на заробітки. Зараз в Україні це величезна проблема, яка може обернутися катастрофою. Від нас спочатку їдуть фахівці, яким за кордоном пропонують і кращі умови, і кращу зарплату. А тоді — і прості люди. Села зараз стоять напівпорожні, там лишилися самі пенсіонери. Усі інші — в Польщі, в Прибалтиці, в Німеччині, у тій же Росії. Якщо це не зупинити, Україну чекає балканський сценарій.

— Як це зупинити?

— Вихід один — подолати корупцію. Ми показали приклад, як, подолавши корупцію, домогтися стабільного приросту бюджету в мільйон і більше мільйона гривень щомісяця. У нас у Глухові єдине місто в Україні, де всі закупівлі понад 5 тисяч ідуть через систему «Прозоро». Скрізь це іде від 200 тисяч гривень, а у нас — від 5. Так, це не Труханов, це не Курченко, це не такі масштаби. Але візьміть це в масштабах усієї України, якщо кожне містечко зароблятиме свій мільйон! Не треба буде ні МВФ, ніяких інших дотацій — просто не треба красти з бюджету.

— Ви самі визнаєте, що протистояння з опозицією в міськраді зайшло далеко. А в рік президентських виборів воно загостриться, бо Деркач намагатиметься зберегти і зміцнити свої позиції. На що ви сподіваєтеся?

— На підтримку глухівчан — у першу чергу. Я часто проводжу зустріч iз людьми і знаю, що вони на моєму боці. Тому писати заяву про звільнення я не збираюся, бо це буде капітуляція. Мене обирали люди, їм я і звітуватиму.