Степан Хмара: «У Конституцію будь-що намагалися протягнути двомовність»

— Пане Степане, ви добре пам’ятаєте ту історичну дату?

 

— Дуже добре. Багато людей уже призабули, чому з таким алярмом добу без перерви засідала Верховна Рада. Річ у тому, що була серйозна загроза проведення у вересні референдуму, на який тодішній Президент Леонід Кучма мав винести власний проект Конституції, що передбачав встановлення авторитарної диктатури. Всі ми, адекватні депутати, розуміли, що цього не можна допустити. 

 

Було кілька дискусійних питань, які поки що не набирали необхідних 300 голосів і гальмували конституційний процес. Це, наприклад, питання мови, символіки, статусу Криму та приватної власності. В парламенті тоді мали більшість комуністи і без пошуку компромісу та узгодження цих питань марно було розраховувати, що статті будуть проголосовані. А зрив конституційного процесу означав, що ситуацію тоді повністю бере в свої руки Президент Кучма. Було вирішено створити чотири групи з узгодження спірних питань. Я попросився в комісію з питань мови. У цій групі робота тривала сім годин. Без перерви! 

 

Це була надзвичайно каторжна робота: комуністи чинили шалений спротив. Депутати з цієї групи, наприклад Павло Мовчан, можуть підтвердити, що якби мене там не було, то 10-та стаття Конституції виглядала б зов­сім інакше. У Конституцію намагалися протягнути двомовність. Шукали шпарини, аби будь-що залишити в особливому статусі російську. Потрібен був дуже сильний психологічний тиск.

 

Тричі я вставав і казав, що українська має бути єдиною державною. Якщо ви на це не погоджуєтесь, я зараз іду до зали Верховної Ради і гарантую, що мене як мінімум 70 депутатів підтримають, і ми зірвемо ухвалу Конституції. Бо така Конституція, де буде бодай натяк на двомовність, нам не потрібна. Ми ж розуміємо, яка в цьому загроза для української нації і держави! Тричі я мусив іти на такий політичний шантаж. І зрештою ми їх зламали. 

 

Окрім того, ми хотіли якнайшвидше позбутися російських баз на території України (17-та стаття). Це була моя поправка і депутата Юрія Кармазіна про неприпустимість російських баз в Україні. За це проголосували. Але в перехідних положеннях таки включили тимчасовий дозвіл на перебування російського флоту. Спочатку ставили 5 років — не пройшло, потім 10 років — не пройшло, 15 — теж. Хотіли ж залишити росіян у Криму на постійно!

 

Проголосували аж за 20 років. У 2017 році це мало би закінчитися. Й оте, що підписав у Харкові Янукович, — це державний злочин. І він мав би іти під суд разом із Литвином. Не дивуйтеся, Володимир Литвин як Голова ВР підписав цей ганебний та антидержавний закон і має нести юридичну відповідальність (депутати, які голосували, несуть лише політичну відповідальність). І я не розумію, чому досі жоден депутат не звернувся до Генпрокуратури з вимогою порушити кримінальну справу проти Литвина, який вчинив кримінальний злочин і має сидіти в тюрмі! 

 

— Зараз багато говорять про те, що Конституція не відповідає потребам сьогодення, лобіюють внесення змін до Основного Закону. В цьому дійсно є необхідність?

 

— Я категорично проти змін до Конституції. З двох причин. По-перше, хтось спекулює на цьому, хтось наївно проковтує, ніби в Конституції всі біди закладені. Конкретно скажіть: що вам заважає нормально виписати питання, які здаються недосконалими? І чому ніхто не порушує питання про невиконання Конституції і законів України? Ось про що треба говорити та притягувати за це до відповідальності! Насамперед давно мав би бути розпочатий процес проти Петра Порошенка за грубі невиконання Конституції. Бо якщо гарант Конституції порушує Основний Закон, то чого від інших чекати? 

 

По-друге, йде війна, і в такий час не можна робити ніяких змін. Згадайте, як у 2015 році нам нав’язували зміни до Конституції в частині децентралізації (йшлося, зокрема, про особливий статус Донецької та Луганської областей. — Авт.). Це був план Путіна — легітимізувати російський анклав на українській території, який став би джерелом дестабілізації і поступового руйнування Української держави. 

 

Натомість уже говорять навіть про те, що треба перезаснувати нашу державу. Ось так взяти і викинути чверть століття відновлення України? Так, ми маємо проблеми і в політичній, і в економічній, і в гуманітарній сферах. Але це не є проблеми існування держави, яка визнана цілим світом. І говорити про її перезаснування можуть або неуки, або провокатори з п’ятої колони. Я розумію, хто нам це накидає, — з Росії. І дехто це заковтує — свідомо чи не свідомо. Конституцію можна так змінити, що від України тільки назва залишиться, а суті не буде. І в цьому — головна небезпека. 

(Повний текст інтерв’ю зі Степаном Хмарою читайте в наступному номері «УМ»).