Російський «Газпром» збільшує поставки на Захід: як це відобразиться на Україні

04.07.2018
Російський «Газпром» збільшує поставки на Захід: як це відобразиться на Україні

Російський «Газпром» планує рекордно збільшити обсяги продажу свого газу до Європи: без української ГТС і, можливо, без «Північного потоку-2». (Фото з сайта yamburg-dobycha.gazprom.ru.)

Російський «Газпром» збільшує обсяги продажу свого природного газу на Захід. При цьому він активно втілює напівполітичні проекти Кремля щодо спорудження обхідних газогонів навколо України, створення яких може не допустити Вашингтон. Така політика замороження капіталів може слугувати додатковим ризиком для нібито недержавної газовидобувної компанії. Тим часом у Росії хвилюються: якщо «Газпром» і справді зуміє рекордно наростити обсяги експорту, то це приведе до зростання заробітків України. А з цим нашим північним сусідам змиритися непросто. 

Плюс чи мінус

Утім наразі «Укртрансгаз» — компанія, яка займається транзитуванням російського природного газу до країн Західної Європи — навпаки, отримує зниження своїх надходжень. Так, за даними публічного акціонерного товариства, Україна у період з січня по червень 2018 року транспортувала 42,2 мільярда кубометрів газу, що на 7,2% менше показників першого півріччя 2017 року.
 
Невеличке зростання — на 2% — зафіксовано у червні. А минулий, 2017, рік показав зростання транзиту на 13,7%, якщо порівнювати його з 2016 р.
 
Тим часом на річних загальних зборах акціонерів голова правління «Газ­прому» Олексій Міллер повідомив: у першій половині 2018 року компанія експортувала до Європи 101,2 млрд. кубометрів газу. Протягом останніх трьох років експорт у другому півріччі перевищував показники першого на 1,5-6,5 млрд. кубів.
 
Таким чином, «Газ­пром» розраховує поставити у європейські країни, за підсумками 2018 року, близько 205 млрд. кубометрів «блакитного палива». «205,3 млрд. кубометрів — це максимальні річні контрактні кількості «Газпрому» абсолютно за всіма експортними контрактами в далеке зарубіжжя», — повідомив Міллер.
 
Починаючи з 2014 року, щорічний експорт російського газу вже виріс на 32,6%. Цілком логічно, що транспортуватимуть його територією нашої дер­жави, українською газо-транспортною системою. Тим паче що довготерміновий контракт на постачання російського газу до України, більше відомий, як «контракт Тимошенко», має діяти до кінця наступного року. 

Шляхом арбітражу

Утім Стокгольмський арбітраж вніс суттєві зміни в і без того непрості українсько-російські стосунки у газовій сфері. Після рішення арбітражу на користь України очільник «Газпрому» заявив, що вони розривають контракт на транзит і постачання газу. На питання «А яким чином поставляти газ?» керівництво російського газового монополіста відповідає широкомасштабно, ведучи будівництво двох нових газопроводів — «Північного потоку-2» (по дну Балтійського моря) і «Турецького потоку» (по дну Чорного моря). Росіяни планують запустити транзит газу в Європу цими газопроводами до закінчення терміну дії контракту з «Нафтогазом».
 
Бажання співпрацювати з Україною топ-менеджери «Газпрому» публічно не демонструють, заявляючи про суттєве зниження обсягів тразитування: до 15 мільярдів кубів на рік або навіть узагалі припинення його. Росіян обурив ще і той факт, що Україна заявила про свій намір залучити європейського партнера до управління своєю ГТС уже в нинішньому році. Для продовження транзиту газу на умовах стандартного довгострокового контракту Україна повинна підписати контракт із російським «Газпромом» і знайти партнера, який буде в цьому зацікавлений.
 
Тому Москва старанно робить вигляд, що вона не допустить ні підписання нового контракту, ні дії попереднього. Минулими вихідними «Газпром» подав новий позов щодо розірвання чинних контрактів на поставку та транзит газу через Україну. Таким чином почалося формування трибуналу Стокгольмського арбітражу.
 
Голова правління російського «Газ­прому» Олексій Міллер при цьому заявив: основною умовою подальших переговорів є «відновлення балансу в інтересах сторін», у тому числі скасування рішення Стокгольмського арбітражу, та «конструктивні пропозиції» зі сторони України. За його словами, Україна повинна надати аргументи економічної доцільності транзиту через свою територію.

Данія розуміє, Німеччина схиляється

Тим часом експерти вагаються у своїх оцінках, чи зуміє Росія завершити спорудження «Північного потоку-2», чи його врешті-решт очікує доля іншого газогону, «Південного потоку», будівництво якого зупинив Володимир Путін через економічну недоцільність. За словами заступника міністра закордонних справ України Олени Зеркаль, спорудження «політичного» газопроводу залежить від позиції декількох країн.
 
На її думку, завадити будівництву «Північного потоку-2» можуть зміни до газової директиви ЄС, обговорення яких зараз ведеться у Євросоюзі. Відповідно до пропонованих змін усі газогони, в тому числі імпортні, які пролягають морським шляхом, будуть підлягати законодавству ЄС. «Якщо законодавство ЄС буде поширене на «Північний потік-2», він стане економічно невигідним для будівництва. Таке було, коли будували «Південний потік» і коли Єврокомісія разом з країнами-членами ухвалила рішення в 2014 році, що він підпадає під регулювання європейського законодавства, Путін сказав, що вони перестають його будувати», — провела відповідні паралелі представник українського МЗС.
 
За її словами, технічні консультації щодо зміни директиви зараз на фінальному етапі. Вони, як стверджує Зеркаль, були відкладені через перехід головування у Раді ЄС до Австрії, але відновляться у липні, й далі будівництво газогону залежатиме від позиції кількох держав ЄС. «Технічні консультації відклали до липня через зміну президентства. Питання залежить від декількох країн: Німеччина, Нідерланди, Бельгія та Австрія, з якими ми також працюємо», — сказала вона.
 
Свого остаточного слова наразі ще не сказала Данія. А прем’єр-міністр цієї держави Ларс Расмуссен нещодавно публічно визнав: російський «потік» має політичну складову. «Ми розуміємо занепокоєння України, і це одна з причин, чому ми вважаємо цей трубопровід не просто бізнес-проектом. Цей проект має також політичний вплив. І саме я роками кажу, що це не має бути лише питання Данії, це має вирішуватися на рівні Євросоюзу», — заявив він. 
 
Навіть більше, Расмуссен повідомив, що неодноразово обговорював це питання з канцлером Німеччини Ангелою Меркель і відчув зміну її позиції останнім часом. «Після останньої двосторонньої зу­стрічі з Меркель у мене вперше з’явилося враження, що Німеччина також розуміє, що це проект — не лише про енергетику, він має також інші складові», — заявив Расмуссен.

Складемося — і збудуємо самі...

Інша небезпека для улюбленої газової іграшки російського президента — санкції Сполучених Штатів Америки, від яких уже кілька років страждає російська економіка. Залишається цілком імовірною ситуація, коли Дональд Трамп може внести у «чорний список» компанії, які беруть участь у проекті. 
 
Як зазначають ЗМІ, у міністерстві економіки і енергетики Німеччини раніше не підтвердили повідомлення, буцімто офіційний Берлін отримав попередні гарантії нерозповсюдження санкцій США щодо Росії на проект газо­проводу «Північний потік-2». І якщо це справді так, то під фінансовим тиском Америки може опинитися ціла низка європейських фірм, утому числі австрійський концерн OMV. Тим паче  що самим Штатам блокування «Північного потоку-2» вигідне: таким чином вони розчищають ринок для власного, американського, газу, який транспортують у скрапленому вигляді. 
 
Утім, керівництво Nord Stream 2 — компанії, заснованої на капіталі «Газпрому» та європейських грошах, — заявило: санкцій вони не бояться! А якщо треба, то профінансують проект самі. 
«Проект, безумовно, буде профінансований. Це важливо для «Газпрому», а Росія зараз має високий запас ліквідності в євро», — сказав фінансовий директор компанії Пол Коркоран. Найцікавіше, що Москва наразі не прокоментувала цю оптимістичну заяву. 
 

А ТИМ ЧАСОМ...


Операція «російський шлагбаум»
 
Російська Федерація продовжує штучно блокувати українську торгівлю із Казахстаном і Киргизією. Днями президент Росії Володимир Путін продовжив обмеження при транзиті вантажів з України до цих держав на півроку. Таким чином, транзитні обмеження були продовжені на другу половину 2018 року — до 1 січня 2019 року. Указ набрав чинності 29 червня 2018 року.
 
Відповідний указ встановлює, що транзитні перевезення вантажів з України до Казахстану через територію РФ здійснюються лише з Білорусі «за умови застосування до вантажних приміщень, ємностей та інших місць, в яких перебувають товари, засобів ідентифікації, що функціонують на основі технології системи «ГЛОНАС», а також за наявності у водіїв облікових талонів».
 
Штучні бар’єри на українських торговельних шляхах Путін запровадив у 2016 році. Тоді під санкції потрапляв наш експорт до Казахстану, потім туди ж включили і Киргизію. 
 
Наша держава активно бореться із такими обмеженнями, насамперед через інституції Світової організації торгівлі, членами якої є обидві країни. Україна, як відомо, у середині вересня 2016 року направила запит про консультації з Росією до СОТ з обмежень транзиту українських товарів через територію РФ. Через кілька місяців консультації відбулися, але Москва стояла на своєму. 
 
Утім, відповідно до процедури, подання запиту на консультації є першим етапом подання позову, а провал консультацій протягом 60 днів надає можливість ініціювати створення панелі арбітрів. Своїм правом наша держава скористалася у середині лютого 2017 року, але РФ тоді заблокувала скликання панелі. У разі повторної заявки рішення про скликання групи експертів приймається автоматично. Таким чином, чекати на остаточне рішення проблеми доведеться не довго. 
 
А час у цій ситуації грає проти України: у вигляді падіння експорту та скорочення валютних надхо­джень до держави. Тільки у першому півріччі 2016 року через такі дії РФ ми втратили понад у 35% свого експорту до цих країн.
 
 

СТАТИСТИКА

Рубль, повчися у гривні! 
 
Російська грошова одиниця — рубль — продовжує стрімко втрачати свою вартість. Цікаво, що відбувається процес на тлі здорожчання нафти — головного складника російського експорту. І саме падіння кілька років тому нафтових цін у РФ називали головним фактором знецінювання рубля. Утім, нафта почала дорожчати, а рубль, навпаки, стає дешевшим. 
 
Так, за даними агенції «Блумберг», вперше за п’ять років рубль показав у першому півріччі найгіршу динаміку серед 11 валют колишнього СРСР. Після удару, отриманого від санкцій і посилення монетарної політики в США, рубль подешевшав більш ніж на 8 відсотків до долара в 2018 році, що більше ніж удвічі перевищує втрати будь-якої іншої валюти в цій групі. Як заявляють самі росіяни, точніше Банк Росії, без санкцій США, введених у квітні, він міг би бути на 4 відсотки міцнішим. 
 
При цьому лідерами рейтингу стали національні валюти України (плюс 7,14%), Грузії (плюс 6,1%) та Молдови (плюс 1,69%). 
 
Експерти пояснюють проблеми з рублем просто: Росія усе частіше приймає на себе весь тягар зміни настроїв інвесторів. Усе ще тісно пов’язані з Росією через потоки капіталу і міграцію, колишні сателіти мають перевагу, тому що не беруть участі в дорогих геополітичних іграх свого більшого сусіда. Наразі аура ризику навколо Росії перетворила її колишніх супутників на відносно більш безпечні країни, хоча, як наголошує видання, за розміром їхні ринки тьмяніють у порівнянні з російським.
 
Натомість валюти держав, які нині входять в орбіту Москви, переживають не кращі часи. Сказане насамперед стосується Казахстану і Білорусі, членів Митного союзу, для яких Росія є головним торговим партнером: їхні валюти відчули на собі наслідки квітневих санкцій США.