Можливо, це тенденція постсовка, але Україна у прийнятті законів, смисл яких повністю дисонує з назвою, — в лідерах. За даними Інституту громадянського суспільства, від моменту здобуття Незалежності, при скороченні населення України на третину, площа земель під забудовою у нас зросла майже у 5 разів.
При цьому суспільство втратило доступ до найбільш привабливих берегів річок, озер та морів, суттєво скоротилася кількість зелених зон, особливо у великих містах та селах, які розташованi в зоні півгодинної доступності до таких місць.
На думку Анатолія Ткачука, керівника Інституту громадянського суспільства, чимала провина в цьому й місцевих громад, які досі не напружуються в пошуках розумного балансу між поняттями «права» і «обов’язки». Власне, навіщо й напружуватися, якщо їх до цього не стимулює жоден чинний закон?
«Розглядаємо питання нагляду над рішеннями/діями/бездіяльністю органів місцевого самоврядування, — пояснює Анатолій Ткачук демотивуючі механізми законодавчих структур. — Децентралізація дала ОМС повноваження, ресурси, але не встановила відповідальності. Так не буває, оскільки повноваження, ресурси, відповідальність — три кити ефективної влади. На жаль, сьогодні багато хто з ОМС категорично не хоче такого нагляду, особливо цього не хоче АМУ... Але вакууму не буває. Тому з’являються ініціативи різних мораторіїв, які обмежують повноваження органів місцевого самоврядування. От і зараз ініціюється новий мораторій...»
Однією з проблем ефективного використання земель в Україні є бездумна та хаотична зміна цільового призначення земель, забудова особливо цінних земель сільськогосподарського призначення, земель водного фонду, земель рекреаційного призначення.
«Аби якось зупинити процес швидкого скорочення зелених зон, в Україні було ухвалено досить дивний Закон «Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах» від 17 березня 2011 року N 3159-VI, — коментує ситуацію директор Інституту громадянського суспільства. — Ним встановлено заборону на зміну цільового призначення земель рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах, а саме: земельних ділянок зелених зон і зелених насаджень та земельних ділянок об’єктів фізичної культури і спорту. На наш погляд, цей закон не виправдав свого призначення і за своїм змістом виглядає досить обмеженим та сумнівним iз точки зору корисності для місцевого та регіонального розвитку».
